На потребу розробки нової теорії права, що відповідала б по­требам і реаліям сьогодення та змогла б дати оцінку сучасного пра­вового ладу, вказує В.Н. Синюков. На думку вченого, існує глибо­кий розкол між позитивним правом і життям, обумовлений тенден­цією до надмірного правового регулювання усіх сфер суспільного життя. На цей шлях формалізації суспільних відносин державну політику поставила правова реформа, що здійснювалася без ураху­вання особливостей правової культури нації. Як і західноєвропей­ські країни, політико-правовий розвиток яких приймався за гідний наслідуванню зразок, Україна була втягнута «у гонку правового озброєння». Надлишкова формалізація громадського життя призве­ла до того, що право втрачає одну з головних своїх ознак - загальну значимість. Унаслідок цього правомірна поведінка набуває хитли­вого (конформістського або маргінального) характеру. Соціальні суперечності, що поглиблюються, становлять загрозу для самого існування Української держави. Вихід із ситуації, що створилася, на думку В.Н. Синюкова, полягає в пошуку вільної від догматизму й еклектики нової концепції права, у рамках якої, зокрема, варто від­мовитися від загальноприйнятої у вітчизняній теоретико-правовій науці дихотомії права і закону, що веде до підриву самої ідеї закон­ності. Крім того, існує думка про необхідність визнання джерелом права юридичного прецеденту, що грає важливу роль у сучасному правовому регулюванні і єднає право з життям [6, с 158].

З методологічної точки зору варто вказати на кілька принципо­вих особливостей. Головне завдання теорії держави та права, незва­жаючи на усі ідеологічні і соціальні катаклізми, що мали місце протя­гом останніх десятиліть, залишається незмінним: це ефективне функціонування політико-правової системи суспільства, що досягається через пояснення тенденцій і сутності держави і права, через аналіз і критику існуючих політологічних і юридичних конструкцій, рефлек­сію і прогнозування правового розвитку. Водночас, сучасна теорія держави та права все частіше піддає аналізу проблеми, які за своїми властивостями є філософськими, що, звичайно, не пов’язано з інкор­порацією філософських проблем у дослідницьке поле теорії права, а пояснюється посиленням уваги вчених до розробки теоретичних основ юриспруденції.

Висновки. У сучасній вітчизняній теорії держави та права від­бувається відхід від марксистсько-ленінських догматів, що характери­зують державу і право як класові явища. Їх сутність вже не пов’язується з класовою волею, а право інтерпретується не тільки як система норм, що встановлені державою.

Нова епоха, у яку вступило суспільство, характеризується на­самперед релятивізмом. З одного боку, він указує на неможливість виявлення однієї «єдино вірної» точки зору, що допускає помилко­вість інших, вимагає відмовитися від «необґрунтованих» претензій науки, тим самим демонструючи обмеженість наших знань і одно­часно – можливість наукових відкриттів. З іншого боку, доведений до логічного завершення радикальний релятивізм, не дозволяє від­межувати наукове знання від ненаукового, «показує даремність на­укових досліджень...» [7, c. 5].

Таким чином, самостійний, власний розвиток теорії держави та права є нагальною потребою сьогодення. Це не означає необхідність відриву теоретичної науки від загальної історії держави та права, полі­тології, цивільного права й інших наук. Вони є живлющим джерелом нових фактів, нових ідей та оцінок. Однак, слід зробити зміст навчаль­ного курсу теорії держави та права більш індивідуальним, усунути існуюче дублювання питань.

Теорія держави та права як наука, що поступово звільняється від догматів минулого й втрачає політичну заангажованість, поступово буде набувати рис, що привносяться новими соціальними процесами.

По-перше, теорія держави та права внаслідок глобальних сві­тових процесів, пов’язаних із соціальною інтеграцією, прозорістю кордонів, розгортанням нових систем зв’язку, комунікацій, відкриті­стю, повинна стати більш динамічною, плюралістичною наукою, що здійснює активну рефлексію особистісної, суспільної, державно-правової діяльності.

По-друге, під впливом процесів глобалізації формуються нові структури соціальної інтеграції - наддержавні політичні структури, що володіють усіма атрибутами політичної влади; створюються нові нор­ми і правила, для яких характерні універсальність, детрадиціоналізм і висока точність регулювання.

По-третє, для теорії держави та права запорукою її динамічного розвитку повинні стати імператив критики, відкритості і рефлексії вла­сної позиції. Постійна інтерпретація державно-правової реальності, що поглиблюється, різноманіття підходів, реконструкцій з одночасним визнанням недосяжності абсолютної істини є постійним стимулом розвитку і збагачення предмета теорії держави і права, що зрештою додасть цій науці більшої об’єктивності [8, c. 12].

Тому одним з головних методологічних завдань теорії держави та права стає розробка концепцій логічного аналізу, якому підлягати­ме, наприклад, питання про те, що є державною діяльністю індивідів, чим вони керуються у своїх діях, що таке поведінка людини, яка реалі­зує державну владу і право, чим визначається мова права і який її вплив на формування правової реальності, правової діяльності, право­вої культури особистості і т.д. Герменевтичний характер цих завдань очевидний, як очевидне й те, що подібні питання повинні бути інкор­поровані в структуру науки теорії держави та права.

–––––––––––

Честнов И.Л. Право как диалог: к формированию новой антологии правовой реальности / И.Л. Честнов. – СПб., 2000.

Поляков А.В. Теория государства и права на рубеже веков: проблемы и перспективы / А.В. Поляков, Е.В. Тимошина, Р.А. Ромашов // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 240–243.

Теория государства и права: курс лекций / под ред. М.Н. Марченко. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 466 с.

Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: учебник для вузов / В.Г. Графский. – М.: НОРМА, 2003. – 382 с.

Общая теория права и государства: учебник / под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 348 с.

Бабаев В.К. Российская правовая система: введение в общую тео­рию / В.К. Бабаев, Л.А. Морозова, В.Н. Синюков. – Саратов: Полиграфист, 1994. – 496 с.

Теория государства и права: проблемы и перспективы / О.А. Пучков. // Правоведение. – 2001. – № 6. – С. 11–13.