Таким чином, порівняно з іншими суміжними регуляторами законодавство ха­рактеризується такими основними ознаками: а)відображає та конкретизує дер­жавні та суспільні інтереси, надаючи їм конкретного правового виразу: концент­рує та відображає волю народу України в особі уповноважених ним органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, окремих посадових осіб; б)ухвалюється виключно органами, які наділені нормотворчою компетенцією відповідно до Конституції та законів України; в) покликане регулювати макси­мально широке коло найбільш важливих, з точки зору інтересів особи, суспільства та держави, суспільних відносин, що визначається обсягом та змістом компетенції органів, уповноважених їх видавати; г) як правило, характеризується визначеною законодавством процедурою прийняття та набрання чинності; г) ос­новним елементом змісту законодавства є норми права, тобто встановлені нормо-творчим органом правила поведінки учасників певного кола суспільних відносин, через визначення їх прав, обов'язків, гарантій та відповідальності; д) має письмо­ву форму та містить реквізити та визначену внутрішню структуру; е)підлягає оп­рилюдненню; є) призначене для багаторазового використання; ж)має специфічну дію в часі, просторі та за колом осіб; з) обов'язкове до виконання на всій території України; і) закріплює підпорядкованість нормативно-правових актів між собою, їх ієрархію.

Тому на сучасному етапі формування в Україні національної моделі права, яка б відповідала основним засадам розвитку держави та суспільства, важливого зна­чення набуває питання більш чіткого та однозначного законодавчого врегулюван­ня статусу законодавства. Йдеться передусім про потребу формування законодав­чої основи для вирішення цілої низки проблем, повязаних із: по-перше, форму­ванням чітких та однозначних вимог до реалізації уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування своїх нормотворчих повно­важень; по-друге, визначенням вимог, процедури та етапів нормотворчого процесу; по-третє, більш чітким визначенням терміна «законодавство» та його ознак, співвідношення із термінами «правовий акт», «нормативно-правовий акт»; по-четверте, визначенням юридичної сили акту законодавства; по-п'яте, визначен­ням засад та принципів чіткої, доступної та ефективної ієрархічної структури за­конодавства.

1. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид литература. - 1975. -С. 55.

2. Пронюк Н.В. Національне законодавство і його роль у демократичних пе­ретвореннях в Україні.: Автореф. дис... канд. юрид. наук. — К., 2004. — 18 с

3. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Харков: Консум, 2006. -656 с.

4. Конституція України. - Закон України від 28 червня 1996 року №254-к/ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

5. Про нормативно-правові акти. Проект Закону України реєстр № 1343 від 14.01.2008 p., внесений на­родним депутатом України Зваричем P.M. - http://gska2.rada.gov.ua.

6. Про норма­тивно-правові акти. Проект Закону України реєстр № 1343-1 від 21.01.2008 p., вне­сений народним депутатом України Лавриновичем О.М.- http://gska2.rada.gov.ua.

7. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»). - Рішення від 9 липня 1998 року №12-рп/98 // Офіцій­ний вісник України. - 1998. - № 32. - Ст. 59.

8. Юридический энциклопедический словарь / Под общ. ред. В.Е. Крутских. - М.: ИНФРА-М, 2001. - С. 243.

9. Евгра­фова СП. Формування системи національного законодавства (деякі питання теорії і практики): Автореф. дис... к. ю. н. — X., 2005. — 21 с

10. Заєць А.П. Правова дер­жава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. -К., 1999.— 36 с.