З урахуванням чинника часу можна виокремити статичні й динамічні інформаційні моделі [3]. Якщо адаптувати цей підхід до пра­ва, то статичні інформаційні моделі описують стан системи в певний момент часу (стан системи права з цієї позиції характеризується внутрішньою структурою – галузі, підгалузі, інститути, норми права; їхніми властивостями – предмет регулювання, специфіка застосування та інше; характером взаємодії між її складовими - бланкетність, взаємодоповнюваність, можливість аналогії закону тощо); а динамічні -процеси зміни і розвитку системи (система права міняється в часі: одні правові інститути відмирають у силу зміни соціальних відносин - на­приклад, спекуляція як злочин, а інші виникають - злочини, пов’язані з Інтернет-ресурсами; змінюється або доповнюється чинне законодавство і так далі). Тобто статичні моделі дають, так би мовити. Одновимірний зріз поточного стану об’єкта (правової реальності), а динамічні дають можливість побачити зміни, що відбуваються з об’єктом протягом пев­ного часу. Реєстр усіх чинних норм права - статична модель, а цей же реєстр з урахуванням змін і доповнень - уже динамічна модель.

За способом відтворення об’єкта моделі можуть бути матеріальними, уявними, інформаційними [3]. Ці види моделей демонструють, з чого вони «виготовлені Оскільки уявні також відтворюють або предмет, або його словесний образ, то вищезазначені три категорії можна згрупувати у дві -предметні та інформаційні [3]. Право належить до інформаційного типу моделей, які відтворюють об’єктивну правову реальність в образній або знаковій формі. Образні моделі дещо рідше зустрічаються у практичній сфері правовідносин, адже становлять візуальні образи об’єктів (це можуть бути різноманітні схеми, плакати - наочний навчальний матеріал), зафіксований на якомусь носії інформації (папері, слайдах, фото- або кіноплівці), натомість їх часто використовують з освітньою метою або в науці. Знакові інформаційні моделі створюються за допомогою різноманіт­них мовних засобів (знакових систем). Знакова інформаційна модель може бути представлена у формі тексту (що найбільш прийнятне для права), формули (також використовується, але в описовій формі), таблиці і так далі.

З-поміж знакових інформаційних моделей дехто з науковців виділяє вербальні, причому різниця між ними полягає в тому, що перший тип моделей виражається спеціальними знаками, тобто засобами будь-якої формальної мови, а другий - у мисленнєвій або розмовній формі [3]. Але оскільки мислення і мовлення послуговується однаковими мовними категоріями (словами), ми схильні ототожнювати їх. Адже мисленнєвий образ, що виник у мозку людини, може проявитися у знаковій формі, а знакова модель допомагає сформувати у свідомості відповідний мисленнєвий образ. Наприклад, людина прочитала текст норми права, яка описує необхідний або бажаний тип правової поведінки, і в неї сформу­вався мисленнєвий образ правомірності; надалі такий образ допоможе зорієнтуватися у правовій ситуації, вибрати правомірний тип дій.

Залежно від сфери знань моделі ділять на біологічні, історичні, соціологічні, юридичні і так далі. У цьому контексті право є суспільною юридичною моделлю.

Висновок. Отже, право є інформаційною суспільно-юридичною знаковою моделлю, що відображає сутнісні особливості об’єкта, явища або процесу правової реальності, втілені в узагальненому вигляді у правовій нормі.

__________________

Дворкін Р.М. Модель правових норм / Р.М. Дворкін // Дж. Фейнберг, Дж. Коулмен. Філософія права. – К.: Основи, 2007. – С. 121–146.

Кузнєцов В.І. Розуміння та моделювання права / В.І. Кузнєцов // Філософія права. Історія та сучасність. – К.: ВД «Стилос», ПЦ «Фоліант», 2003. – С. 63–68.

Песков А.Г. Моделирование как метод познания / А.Г. Песков. – [Элек­тронный ресурс]. Режим доступа: http://edu.kzn.ru/upload/files/ 265/339.doc.

Сливка С. Юридична деонтологія / С.С. Сливка. – К.: Атіка, 2003. – 320 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і го­лов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТ «Перун», 2004. – 1440 с.