Водночас, на нашу думку, принцип єдності влади має більш глибоке політико-соціальне коріння. Сутність такого широкого розуміння єдності влади випливає зі змісту ст. 5 Конституції України, згідно з якою єдиним джерелом влади в Україні є народ. Монопольне право на формування владних інститутів, здійснення управлінських функцій належить багатонаціональному народу України. Єдність влади в країні передбачає наявність єдиної стрункої і злагодженої системи державних органів (апарату держави), які виступають від імені держави, призначені реалізовувати її функції.

Принцип єдності влади не заперечує, а навпаки, передбачає її поділ на окремі гілки: законодавчу, виконавчу і судову. При цьому слід зауважити, що йдеться не про розподіл влад, а про розподіл функцій між державними органами, влада ж залишається єдиною як за джерелом формування, так і за механізмом функціонування. Основні напрямки діяльності державного апарату (законотворча, організаційно-виконавча, судочинство, нагляд і контроль) чітко розмежовуються між спеціалізованими системами органів – різновидами влади. Завдяки цьому створюється механізм, який протидіє свавіллю, беззаконню з боку органів державного апарату.

Як вказує Р. Мартинюк, принцип поділу функцій влади в умовах розвиненої демократичної державності став одним з головних засобів обмеження державної влади, інституційною гарантією прав та свобод особи [10, с. 7]. Сьогодні принцип поділу функцій влади в політико-правовій теорії звичайно розглядається з позицій структурно-функціональних розмежувань щоденної діяльності окремих елементів механізму держави, зокрема на рівні його найвищих ланок, та зумовленої поділом владних функцій відповідної системи стримувань і противаг (взаємоконтролю і взаємообмеження). Відтак цей принцип передбачає розподіл повноважень і компетенції між державними органами, які є носіями єдиної влади; закріплене визначення відносної самостійності кожного органу влади під час здійснення своїх повноважень; надання кожній гілці влади можливості контролювати інші гілки. У національній політико-правовій практиці система стримувань і противаг простежується, зокрема, в таких інститутах, як право законодавчої ініціативи, вимога несумісності, можливість розпуску парламенту за певних обставин, незалежність судового корпусу, право вето, резолюція осуду, контрасигнатура,

Принцип демократизму передбачає широке залучення громадян до активної участі у формуванні та організації діяльності органів державного апарату. Цей принцип свого максимального прояву дістає у державах з республіканською формою правління, де народ здійснює владу за різними напрямами, у тому числі безпосередньо – у процесі референдуму, виборів президента чи представницьких органів державної влади або через органи місцевого самоврядування. Однак центральне місце серед засобів здійснення державної влади залишається за державним апаратом як системою державних органів. Дотримання принципу демократизму забезпечує рівні умови участі людей в управлінні державою з урахуванням особистих якостей

Принцип гласності, як зазначається в юридичній літературі, полягає у визнанні необхідності й вимозі обов'язкового дотримання безперешкодного руху інформаційних потоків про явища і процеси політико-правової системи [11, с. 58]. Відкритість діяльності державних органів при прийнятті владних рішень є свідченням взаємодії громадянського суспільства і держави. У якості принципу організації та функціонування державного апарату, гласність дістає свого прояву у наступних напрямах: право осіб на отримання інформації; відкритість роботи державних органів; обов'язок державних органів регулярно вивчати громадську думку та враховувати її при прийнятті владних рішень; обов'язок державних органів інформувати населення про свою роботу; обов'язкове опублікування текстів нормативно-правових актів, які не мають обмеженого ступеня доступу; вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя на референдумах; заборона цензури; забезпечення незалежності, об'єктивності та оперативності засобів масової інформації; гласність судочинства.

Проведений аналіз свідчить, що єдність і взаємодія принципів організації та функціонування державного апарату є неодмінними складовими ефективності державної влади на шляху побудови оптимальної моделі Української держави.

Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М., 1986.

Юридична енциклопедія: В 6-и т. / Ред. Ю.С. Шемшученко. – К., 2003. – Т. 5.

Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов, 1979.

Див., напр.: Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – 2-е изд. – М., 2002. – С. 352; Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. / Автор-упоряд. М.В. Кравчук. – 3-є вид., змін. і доп. – Т., 2002. – С. 66.

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М., 2002.

Колодій A.M. Принципи права України: Монографія. – К., 1998.

Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К., 1999.

Козюбра М. Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика // Українське право. – 2006. – № 1.

Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О.Ю. Оболенський. – К., 2005.

Мартинюк Р.С. Реалізація принципу поділу функцій влади в сучасній Україні: політико-правовий аналіз: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2005.

Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності: поняття та сутність // Вісник АПрН України – 1998. – № 1.