Отже, рівень забезпеченості сільськогосподарською технікою залишається недостатнім кількісно і якісно, переважна більшість техніки є морально і фізично зношеною, що призводить до значних перевитрат праці і коштів.

Ефективність аграрного виробництва, конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках залежать також від рівня забезпечення, використання трудових ресурсів та застосування науково-обґрунтованих методів управління ними. Людський фактор -- в оптимальному поєднанні з природним і матеріально- технічним -- є тією вихідною ланкою, яка формує основну рушійну силу становлення, розвитку і ефективного господарювання всіх соціально-економічних укладів у сільській місцевості. Водночас розвиток різноукладності в умовах ринку становить підвищені вимоги до якостей людини як носія і персоніфікованого власника робочої сили, що використовується у процесі створення споживних вартостей у формі товарів або послуг [4].

У нинішніх умовах питання забезпечення аграрних товаровиробників трудовими ресурсами виявились досить актуальними у контексті системної кризи та поглиблення процесів депопуляції на селі, які зумовили погіршення кількісних і якісних характеристик кадрового потенціалу (табл. 4).

Таблиця 4 Динаміка чисельності працездатного сільського населення та заробітної плати в сільському господарстві в Україні

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.

2014 р. у % до 2010 р.

Кількість зайнятого населення в сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, тис. осіб

3094,5

3393,8

3496,0

3577,5

3091,4

99,90

Кількість найманих працівників в сільському господарстві, тис. осіб

647,3

633,7

623,9

582,2

526,7

81,37

Середньомісячна номінальна заробітна плата в сільському господарстві, грн.

1430

1791

2026

2270

2476

173,15

Джерело: за даними Держкомстату України

Аналіз даних таблиці свідчить про те, що кількість зайнятого населення в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві в Україні протягом 2010-2014 років різко коливається. Так, найвищий показник становить 3577,5 тис. осіб у 2013 році, що порівняно з 2010 роком більше на 483 тис. осіб, або на 15,6%. При цьому у 2014 році цей показник знизився знову до рівня 2010 року і становив 3094,1 тис. осіб.

Що стосується кількості найманих працівників в сільському господарстві, то цей показник щорічно має тенденцію до зниження і в 2014 році він знизився на 120,60 тис. осіб, або на 18,63%. Хоча й середньомісячна номінальна заробітна плата в сільському господарстві з кожним роком збільшується, але все одно залишається однією з найменших серед інших галузей в господарському комплексі країни.

Загальний розподіл найманих працівників в розрізі окремих категорій господарств (рис. 2)свідчить про те, що і в сільськогосподарських підприємствах, і в фермерських господарствах, і в господарствах населення з кожним роком зменшується кількість зайнятих.

Рис. 2. Кількість найманих працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві в розрізі окремих категорій господарств

Спостерігаємо ситуацію, що складається в наслідок погіршення соціальної інфраструктури на селі, зростанням безробіття. Негативним чинником зменшення кількості сільського населення також є низький рівень оплати праці. Саме заробітна плата є результатом праці кожного працівника, що надає можливості здійснювати споживчі витрати та заощаджувати частину коштів. У сільському господарстві оплата праці залишається порівняно низькою, що не надає можливості підвищити платоспроможний попит селян.

Висновки і пропозиції. Результат аналізу сучасного стану забезпеченості ресурсами аграрного сектору економіки України в цілому є незадовільним і з кожним роком погіршується. Подолати дану проблему на одинці сільськогосподарські товаровиробники не в змозі. Для покращення економічного стану аграрного сектору економіки країни необхідна загальна та регіональна державна підтримка вітчизняного сільськогосподарського виробника, стимулювання його діяльності.

Такими заходами повинна стати виважена інвестиційна політика держави в аграрному секторі економіки, що дасть можливість залучення більшої кількості інвестиційних ресурсів для покращення технічного оснащення на сільськогосподарських підприємствах, розвиток кооперації виробництва та реалізації продукції, впровадження сучасної методики управління персоналу, підвищення рівня трудової активності в аграрному секторі, здійснення постійного оновлення та підвищення контролю якості продукції тощо.

земельний аграрний економіка ринок

Список літератури

1. Біляк Н.І. Оцінка сучасного стану матеріально-технічного забезпечення АПК / Н.І. Біляк // Зб. наук. пр. ЛНАУ / [ред. В.Г. Ткаченко]. - Луганськ: ЛНАУ, 2004. - № 34/46. - 384 с.

2. Державна служба статистики України.

3. Маркіна І.А. Ресурсний потенціал аграрних підприємств / І.А. Маркіна // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Економічні науки. - 2012. Вип. 1 (4). Т. 2. - С. 176-181.

4. Покровська О.В. Трудові ресурси підприємства і шляхи підвищення ефективності їх використання у сільському господарстві

5. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року /за ред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка. - К.: ННЦ «ІАЕ», 2012. - 182 с.

6. Татаренко О.Г. Інвестиційна складова розвитку аграрного сектору економіки / О.Г. Татаренко // Інвестиції: практика та досвід. - 2012. - № 5. - С. 71-73.

Размещено на mego.info