Питання про сутність права - одне з корінних, головних, найважливіших у вченні про право. Крім своєї наукової значущості, це питання мало до останньо­го часу велике політичне значення, оскільки в умовах заіделогізованості юридич­ної науки було одним з предметів принципової політичної суперечки між пред­ставниками соціалістичної юридичної науки і так званої буржуазної. Причому це не була схоластична суперечка. Це були, дійсно, два принципово протилежних підходи до поняття сутності права. Адже сутність означає сукупність найглиб­ших, сталих властивостей предмета (в даному випадку - права), що визначають його походження, характер і напрям розвитку. Предметом дискусії якраз і були: причини виникнення права, його визначення, роль у суспільстві, якісні ознаки то­що. Для одних право - це міра справедливості й свободи, засіб захисту людини від влади, надбання людської культури і розуму; для інших - класовий регулятор суспільних відносин і т.ін.

Ще однією причиною недостатньо глибокого пізнання сутності права в неда­лекому минулому була відсутність спадкоємності в нашій юридичній науці. Доре­волюційна (достатньо глибока) радянська юридична думка була, по суті, ігноро­вана. Пізнання сутності права відбувалося без урахування праць М. Коркунова, С. Муромцева, Г. Шершеневича, Є. Трубецького, Л. Петражицького, П. Новгородце-ва та інших відомих юристів.

Багато мислителів з давніх часів намагалися проаналізувати і пояснити сутність та соціальне призначення права. Причому в деяких з них було багато спільного в розумінні права, але були і протилежні один одному оцінки і визна­чення. Протилежність у підходах до розуміння сутності права зберігається і досі.

Втім таку протилежність можна пояснити. Право - дуже велика цінність для сучасного суспільства, для кожної людини; дуже глибокий його вплив на життя держави, суспільства в цілому, кожного громадянина, тому воно не може мати од­ного простого пояснення12. Як слушно підкреслює Г. Мальцев, право - грандіоз­ний, невичерпний для пізнання феномен13. Академік Ю. Шемшученко визначає право як систему встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язко­вих норм, дотримання і виконання яких забезпечується як переконанням, так і си­лою державного примусу, або ж право - це система соціальних загальнообов'яз­кових норм, дотримання і виконання яких забезпечується державою14.

С. Алексеев вважає право гарантованим носієм свободи людини, способом її переключення на творчу активність15. М. Марченко вбачає сутність права як цен­трального елемента національної правової системи16.

Представники близької до правової - політичної науки під правом розуміють систему встановлених або санкціонованих державою загальнобов'язкових пра­вил поведінки (норм), які виступають регулятором суспільних відносин17.

Вважаємо, що право як категорія, що має велику соціальну цінність, вимагає обережного ставлення. При його дослідженні не слід нехтувати наявним досвідом. Очевидно, що подальші кроки у цьому напрямі пов'язані з поглядом на право як специфічне явище, що виділяється із системи інших соціальних регуляторів суспільних відносин18. Право завжди є віддзеркаленням певних цінностей і формально закріплює панівні в суспільстві ціннісні характеристики. Останнім ча­сом у праві починають відображатися цінності, яким надається статус загально­людських, як правило, закріплених у міжнародному праві або сформульованих наднаціональними органами. Проте взаємозв'язок цінностей у праві може здійс­нюватися в наступних площинах: віддзеркалення деяких світоглядних цінностей в праві, переклад їх на «правову мову»; правові цінності, виражені у вигляді кон­струкцій, фікцій тощо; цінність права як певного соціального інституту19.

На думку В. Лазарева цінність права виражається в тому, що воно є: засобом організації управління суспільством, додаючи діям суб'єктів узгодженості; не­обхідною умовою розвитку сучасного суспільства; дійовим засобом захисту суспільного устрою; засобом оновлення суспільства, чинником прогресу, даючи змогу розвивати ті соціальні відносини, в яких суспільство зацікавлене; виразни­ком справедливості; мірою (масштабу) свободи особи в соціумі; засобом утверд­ження етичних основ у суспільному житті, виховання населення, формування прогресивної культури20.

На думку професора Н. Оніщенко, цінність права полягає в тому, що: це засіб організації управління суспільством, воно надає діям людей узгодженості; ре­алізація правових норм сприяє упорядкованості суспільних відносин; необхідна умова життя і розвитку сучасного суспільства; дійовий засіб захисту існуючого суспільного устрою, правові норми встановлюють види відповідальності за суспільно небезпечні й шкідливі для суспільства діяння; засіб оновлення суспільства, фактор прогресу, воно розвиває ті суспільні відносини, в яких суспільство зацікавлене, найважливішим значенням права є його характеристика як інструмента переходу до нових економічних і політичних відносин, розв'язан­ня глобальних проблем сучасності; виразник справедливості, за своїм значенням воно протистоїть несправедливості, що підкреслюють правові поняття, такі, як «юстиція», що в перекладі з латинської означає «справедливість»; визначає міру свободи в суспільстві, право і свобода особи невіддільні один від одного, оскільки право, визначаючи масштаб свободи, допомагає індивіду їх усвідо­мити21.

Конкретизуючи сутність права, слід зазначити, що воно повинно слугувати інтересам справедливості, захищати природні права людини, захищаючи честь та гідність. Людство пройшло шлях розвитку від недосконалого архаїчного права до більш досконалого, що відповідає за своєю сутністю потребам справедливості, свободі особи, захисту її інтересів.

Отже, право як категорія філософії і теорії, наповнена реальним змістом, ви­конує інструментальну роль. Можна сперечатися про те, що є право, яку ре­альність воно відображає, можна по-різному осмислювати походження права, розходитися в думках щодо сутності і призначення права тощо. Але якщо питан­ня ставиться в практичній площині, слід шукати єдину точку відліку, єдиний по­гляд, одну позицію. Справді, якщо юрист-практик звертається до права для вине­сення правильної ухвали, якщо право дозволяє співставляти дії громадян і поса­довців, якщо це загальний масштаб поведінки, то повинна бути повна визна­ченість хоча б в одному - до яких джерел слід звертатися, за допомогою яких норм вирішувати питання. Право втратило б свою цінність, перестало б викону­вати свою роль у стабілізації і впорядкуванні суспільних зв'язків, якби розумілося всіма по-різному. Визначеність у розумінні права є первинним елементом по­рядку в суспільних відносинах, особливо в умовах трансформаційних процесів.

1. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. М.Н. Марченко. - Т. 2. Теория права. - М.: Зерцало, 1998. - С. 1-2.

2. Оніщен-ко Н.М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи: Монографія. - К.: Юридична думка, 2008. - С. 30-32.

3. Бердяев Н.А. Этическая проблема в свете философского анализа // Проблема идеализма. - М., 1902. -С. 17.

4. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Хрестоматия. -М.: Ин­терстиль, 1998. - С. 136

5. Аристотель. Политика. Афинская политика. - М.: Мысль, 1997. - 460 с.

6. Гегель Г. Философия права / Пер. с нем.; Ред. и сост. Д.А. Керимов и B.C. Нерсесянц. - М.: Мысль, 1990. - 524 с.

7. ЕллинекГ. Социаль­но-этическое значение права, неправды и наказаний / Под ред. А.А. Рождествен­ского; Пер.: И.И. Власов. - М.: Н.Н. Клочков, 1910. - С. 158.

8. Сорокин П.А. Эле­ментарный учебник общей теории права в связи с теорией государства. - Яро­славль, 1919.-С. 31.

9.ЯщенкоА.С. Теория федерализма. Опыт синтетической те­ории права и государства. - Юрьев: Алетейя, 1999. - С. 15

10. Шемшученко Ю.С. Вибране. - К.: Юридична думка, 2005. - С. 62.

11. О понимании советского права // Советское государство и право. - 1979.- № 7. - С. 56-71; № 8. - С. 48-77; Нер­сесянц В. С. Наш путь к праву. От социализма к цивилизму - М., 1992. - С. 288.

12. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.М. Рассоло-ва. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. - С. 164.

13. Мальцев Г.В. Понима­ние права. Подходы и проблемы. - М., 1999. - С. 3.

14. Шемшученко Ю.С. Право // Великий енциклопедичний юридичний словник. - К.: Юрид. думка, 2007. - С. 360.

15. Алексеев С С. Линия права. - М.: Статут, 2006. - С. 270.

16. Марченко М.Н. Про­блеми общей теории государства и права: Учебник: В 2-т. - М.: Проспект, 2007. -Т. 2. Право. - С. 3-20.

17. П. Політологія. Терміни, поняття, персонали, схеми, таблиці / Укл. В.М. Піча, Н.М. Хома. - К.: Каравела, Львів: Новий світ, 2000, 2001. - С 94.

18. Шемшученко Ю.С. Вибране. К.: Юридична думка, 2005. - С. 62.

19. Качиний С.А. Проблемы сущности права на современном этапе // www.law.bsu.by

20. Лаза­рев В.В., Липень СВ. Теория государства и права: Учебник для ВУЗов. - М.: Спарк, 2004. - С. 198-199.

21. Оніщенко Н.М. Цит. праця. - С. 52-53