Спробуємо підтвердити наведені міркування, зосередивши увагу на формально невизначених нормах, зокрема нормах, що містять проміжні поняття. Саме такі поняття мають особливу здатність виступати засобами правого впливу як пов’язаного, так і не пов’язаного з правовим регулюванням. Ця здатність випливає із властивостей проміжних понять, насамперед із такої, як можливість бути засобом і джерелом (а це уже вплив) правового регулювання. Візьмемо наприклад використане у ст. 37 та 38 Конвенції про захист прав людини та основних свобод напівоціночне поняття “повага до прав людини”. Це словосполучення закріплює один із засадничих принципів діяльності Європейського Суду з прав людини. Праворегулятивне призначення зазначеного поняття полягає у юридичному визначенні основного критерію для оцінки фактичних обставин справ, пов’язаних із захистом прав людини, неналежно захищених у межах національних правових систем. Статя 37 Конвенції надає право Європейському Суду з прав людини на будь-якій стадії провадження у справі вилучити заяву із реєстру справ, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що заявник не має наміру і далі підтримувати свою заяву. Однак, відповідно до частини другої пункту першого цієї статті, Суд продовжує розгляд заявиз огляду на повагу до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї. Використане проміжне поняття дає змогу оминути формальні підстави в інтересах людини, наприклад, у випадку невчинення заявником дій, що свідчать про намір підтримувати свою заяву через страх перед можливою у майбутньому помстою з боку держави. Водночас поняття повага до прав людини є засобом правового впливу. Як складова правової норми Конвенції воно виконує усі види загальносоціальних функцій, властивих юридичній нормі – виховну, ідеологічну, аксіологічну тощо. У нашому випадку правовий вплив супроводжує правове регулювання.

Не повною мірою визначене поняття повага до прав людини є також засобом правового впливу, не пов’язаного безпосередньо із правовим регулюванням. Багатогранним є передусім термін “повага”. Тлумачний словник трактує “повагу” як почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось [6, с. 992]. Як бачимо, напівоціночне поняття роз’яснюється за допомогою таких же проміжних та оціночних! Отож визначити формальні межі позитивного ставлення до прав людини у розумінні “поваги” дуже складно, або і неможливо. Дане філософсько-моральне поняття є не тільки специфічною формою міжнародного права, а і джерелом міжнародного й національного права держав-членів Ради Європи; тим самим засобом впливу на широке коло суб’єктів права. Такий вплив насамперед стосується суб’єктів творення норм національного законодавства щодо прав людини, суб’єктів їхньої реалізації та застосування, й нарешті основних носіїв цих прав – людей. І полягає він у формуванні системи аксіологічних та правових установок суспільства щодо багатогранного поняття “повага до прав людини”; і є ідейною основою подальшого правового регулювання цієї важливої сфери суспільних відносин. Розглянене напівоціночне поняття хоча чи не основна, однак лише частина правової норми. Це спонукає до з’ясування “правовпливових властивостей” проміжних понять у поєднанні з схожими властивостями правової норми, у якій вони закріплюються.

Правова норма з проміжними поняттями як засіб правового впливу. Норма права відіграє провідну роль як у механізмі правового впливу загалом, так і механізмі правового регулювання зокрема. Правові норми, як було зазначено вище, крім регулятивної функції, мають виховний та інформаційний вплив на суспільство [7, С.102]. Питома вага безпосередього правового впливу норм з проміжними поняттями значно вища ніж норм з формально визначеними поняттями. Розглянемо наприклад ст. 39 Конституції України, яка надає громадянам України право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Зазначена норма містить проміжні поняття “збиратися мирно” та “завчасно” (останнє більшою мірою навіть оціночне). На перший погляд ці терміни зрозумілі та визначені за своїм змістом. Однак детальний аналіз засвідчує їх неоднозначність та багатогранність. Межами поняття “збиритися мирно” може охоплюватись і право проводити масові акції на підтримку певних особистих інтересів (наприклад, зібрання студентів перед навчальним закладом з вимогою своєчасної виплати стипендій), і право проведення супільно значущих політичних зібрань (наприклад, ультраполітичних чи напіввоєнізованих сил з метою пропаганди своїх політичних ідей). Плюралізм же розуміння поняття “завчасно” на практиці став причиною того, що частина перща статті 39 Конституції України отримала офіційне тлумачення в рішенні Конституційного Суду України №4 –рп/2001 від 19.04.2001 р.

Неокресленість предмета регламентації зумовлює широкі можливості впливу як пов’язаного з правовим регулюванням, так і такого, що має певну відносну самостійність. У першому випадку правовий вплив полягає у виховній та ідеологічній функції норми з проміжним поняттям, що закріплена у статті 39 Конституції України (наприклад, формування правової установки на поведінку на основі принципу “не нанось своїми діями шкоди іншим громадянам та суспільству”). У другому випадку вже наявність такої норми впливає (є підставою) формування системи певних ціннісних уявлень щодо прав людини, зокрема права на збори.

Проміжні поняття як специфічна форма закріплення правових приписів є джерелом формування інших правових норм (засобом впливу на саме юридичне право). Так, згадана конституційна норма є основою для формування нормативно-правових актів про об’єднання громадян.

Підсумовуючи наше дослідження, потрібно зазначити, що одним із засобів правового впливу, що як супроводжує правове регулювання, так і не є з ним прямо пов’язаним, слугують формально невизначені, зокрема, проміжні (напівоціночні поняття). Вивчення цієї категорії юридичних термінів, їх здатності регулювати суспільні відносини і впливати на них є одним із напрямів визначення шляхів підвищення ефективності юридичної регламентації суспільних відносин у сучасній державі.

––––––––––––––––––––

Общая теория государства и права. Академический курс. Т. 3. – М., 2007. – 698 c.

Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве.– М., 2003. – 250 c.

Ромашов Р.А. Теория государства и права. – Питер, 2006. – 256c.

Ромашов Р.А. Теория государства и права. – Питер, 2006. – 256c.

Малько А.В. Стимулы и органичения в праве. – М., 2003. – 250c.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2007. – 1736 c.

Общая теория государства и права. Академический курс. Т. 3. – М., 2007. – 698c.