Справедливість як критерій оцінювання позитивного права. Однією з ос­новних, якщо не основною, світоглядною функцією ідеї природного права є кри­тика недоліків позитивного права. Як зазначалося, ідея природного права знайш­ла відображення в образах справедливості, відтак суперечність між позитивним та природним правом отримала відображення в оціночних судженнях про пози­тивне право з точки зору його відповідності критеріям «справедливості». Наведе­мо діалог з одного з оповідань А. Чайковського, персонаж якого, підсудний, дає свою оцінку застосовуваним до нього юридичним заходам: «Отже, маєш три місяці криміналу за побиття Варвари. - Чуєш, Грицю, ти міг дістати більше як рік, бо за таке побиття цісарська кара від року до п'яти, - розумієш? Та ми мали над тобою змилування, що ти ... дурний, - розумієш? Ну, що ж, приймаєш кару? - Як я можу прийняти, коли я її ні разу не вдарив, - я подам на рекурс. - Нема ре-курсу бо ми тобі дали менше, ніж є найменша кара... зрозумів? - От дивіться, і той, що повинен за нього постояти, і той каже, що рекурсу нема. - Ото справед­ливість! Та й ще й аби її був хоч раз ударив, то не було б мені жалю!»28.

Законність не тотожна справедливості, тобто позитивне право може санкціонувати і «неналежне». Ця думка втілена у наступному образі: «Дема­гогічні юдження, підбурювання, чорнення підкопування всякої поваги і власти -все те, що досі шириться у нас тілько по краплині, по закутках, потаємно, тепер вилізе на трибуну, зареве, як дзвін, одержить, так сказати, санкцію законності»29.

З іншого боку, і сам закон, яким би досконалим він не був, ще не означає усу­нення несправедливості у соціальній дійсності: «Ми то знаємо, що по закону не належиться. Але закон не говорить також про простуду, духоту і всяку нечисть, якої можна набратися на такім зібранню»30.

Взагалі ж позитивне право не містить джерела власної легітимності. Ця при­родно-правова ідея знайшла своє втілення у наступному образі, де авторитет за­кону нерозривно пов'язаний з діяльністю влади щодо його запровадження у жит­тя: «Тут багато залежати буде від того, чи самі власти незаконними поступками і навмисною провокацією не зіпхнуть людей із законної дороги»31; «Занадто вони були вже лояльні, оці борщівські селяни, занадто вірили в право, закон. Казали, що за убивство Бог скарає, рішили вдатися до найбільш радикального, в їх думці, средства-поскаржитися королеві»32.

Для селянства було характерним скептичне ставлення до позитивного права, забезпечуваного державою. Так, у повісті Г. Хоткевича «Довбуш» селяни захист своїх прав пов'язували з діяльністю висуванців зі свого середовища - опришків, після смерті лідера яких у сприйнятті селян «погибла єдина наша оборона. До ко­го тепер вдатися і хто порятує?»33. Відтак йшлося і про несправедливість пози­тивного права як такого: «Ось я злодій, кримінальник, усі мене бояться, ніхто в хату не впустить, а в мене сумління таке чисте, як у малої дитини. Бо я ніколи бідного не скривдив. Навпаки, я не одному бідоласі поміг»34.

Розмежування права і закону. Для української художньої літератури розгля­дуваного періоду характерне є надзвичайно чітке та послідовне, аж до рівня

філософсько-правового дискурсу, протиставлення права та закону, як це має місце у повісті І. Франка «Перехресні стежки»: «Я маю також обов'язок уреспек-тувати закон... закон - се теорія, що в книжці, на папері виглядає дуже гарно, а практика, жива дійсність має свої спеціальні закони, далеко не такі гладкі та заокруглені, а зате повні розгалужень, закарлюк, та різнородності. Тому паперово­му законові я не уймаю ані честі, ані поваги.. .Нехай він собі здоров жиє і сидить у ваших кодексах на многа літа»35.

У досліджених творах художньої літератури всебічно розкрито різні аспекти справедливості як правового явища, що відображено у відповідних образах. Ка­тегорія справедливості застосовується як критерій оцінювання позитивного пра­ва. Подальшими напрямами дослідження проблеми, порушеної у даній статті, мо­жуть бути: філософсько-правовий аналіз праворозуміння у творах художньої літе­ратури; узагальнення образів правових явищ у творах художньої літератури; з'ясування особливостей інтерпретації категорії справедливості в українській правовій культурі.

1. Опільський Ю. Під орлами Роми. Оповідання із життя в Карпатах з кінця 2-го в. п. Хр. // Твори: В 4 т. - Львів: Каменяр, 1994-2005. - Т 4. - 2005. -С. 165-257.

2. Франко І. Перехресні стежки // Украдене щастя. - X.: Фоліо, 2007. -С. 153-410.

3. Хоткевич Г. Довбуш // Авірон. Довбуш. Оповідання. К.: Дніпро, 1990. - С 64-456.

4. Там само. - С 315.

5. Опільський Ю. Цит. праця. - С 184.

6. Там само. - С. 189.

7. Мартович Л. Ось поси моє! // Твори. - Державне вид. ху-дож. л-ри. - Київ, 1963. - С. 136-157.

8. Опільський Ю. Тінь велетня. Оповідання з 1812 р. // Твори: В 4 т. - Львів: Каменяр, 1994-2005. -Т.4.- 2005. - С 527-528.

9. Чайковський А. Козацька помста // Олюнька. - Львів: Каменяр, 1966. - С. 619.

10. Хоткевич Г. Довбуш // Авірон. Довбуш. Оповідання. - С. 190.

11. Маковей О. Хрест поміж липами // Твори в двох томах. Том другий. Художня проза. - Київ: Дніпро, 1990. - С. 233.

12. Лепкий Б. Починок // Вибрані твори у двох томах. - К.: Смолоскип, 2007. - Т 1. - С. 346.

13. Лепкий Б. Дзвони // Вибрані твори у двох томах. - К,: Смолоскип, 2007. - Т 1. - С. 374.

14. Лепкий Б. Починок. - С. 358.

15. Хоткевич Г. Довбуш. - С. 446.

16. Чайковський А. Бразілійський гаразд // Олюнька. -Львів: Каменяр, 1966. - С. 312.

17. Лепкий Б. Починок. - 337.

18. Хот­кевич Г. Довбуш. - С. 231.

19. Чайковський А. На уходах // Олюнька. - Львів: Каме­няр, 1966. - С. 327.

20. Чайковський А. Краще смерть, як неволя // Олюнька. - Львів: Каменяр, 1966. - С. 11.

21. Хоткевич Г. Довбуш. - С. 236.

22. Там само. - С. 303.

23. Там само. - С. 243.

24. Чайковський А. Хто винен // Олюнька. - Львів: Каменяр, 1966. - С. 52.

25. Чайковський А. Козацька помста // Олюнька. - С. 641.

26. Чайковський А. На уходах // Олюнька. - С. 324. 27. Мартович Л. Мужицька смерть // Твори. - Державне вид. худож. л-ри. - Київ, 1963. - С. 70. 28. Чайковсь­кий А. Ні разу не вдарив // Олюнька. - Львів: Каменяр, 1966. - С. 75-76.

29. Фран­ко І. Перехресні стежки // Украдене щастя. - С. 337.

30. Там само. - С. 357.

31. Там само. - С. 341.

32. Хоткевич Г. Довбуш. - С. 281.

33. Там само. - С. 448.

34. Чай­ковський А. Хто винен // Олюнька. - С. 46. 35. Франко І. Перехресні стежки // Ук­радене щастя. - С. 338.