Одним з найавторитетніших прибічників концепції економічного розвитку був перший Генеральний секретар ЮНКТАД – Рауль Пребіш. Згідно з його підходом, світ розділився на аграрно-сировинну „периферію” та розвинений „центр”, який зосередив науково-технічні досягнення, де відбувається швидший ріст накопичення капіталу та підвищення продуктивності праці. У своїй доповіді на Женевській конференції з торгівлі і розвитку в 1964 р. „За нову торговельну політику, що забезпечує розвиток” він зробив висновок, що: „той значний кодекс правил і принципів, який був опрацьований в Гавані і частково втілений в Генеральній угоді з тарифів та торгівлі (ГАТТ), не відповідає концепції позитивної економічної політики, якщо під нею розуміти намір здійснити раціональний і обгрунтований підхід до економічних сил для того, щоб змінити їхній стихійний розвиток і досягти чітко сформульованих цілей. Навпаки, ці правила і принципи, очевидно, грунтуються на концепції, згідно з якою достатньо усунути перешкоди, що стоять на шляху стихійної дії цих сил в міжнародній економіці для того, щоб розширити торгівлю в спільних інтересах всіх учасників. Ці правила і принципи спираються, крім того, на абстрактне поняття економічної однорідності, що перешкоджає визнанню величезних відмінностей в структурі між промисловими центрами і периферійними країнами… [14, с. 7]”. Вирішення цієї проблеми Р. Пребіш вбачає в ідеях класичного протекціонізму, концепції компенсації втрат молодих держав на світовому ринку, необхідності відкриття ринків розвинених країн для товарів „периферії”, зазначаючи, що ці рішення стосовно даних питань не повинні прийматися ізольовано, оскільки вони є складовою більш загальної політики міжнародного співробітництва в інтересах економічного розвитку [15, с. 18–22, 90].

У 1964 р. на Женевській конференції ЮНКТАД були прийняті Принципи, які визначають міжнародні торговельні відносини і торговельну політику та сприяють розвитку. В них визначено обов’язок розвинених країн надавати преференційні, тарифні і нетарифні поступки всім країнам, що розвиваються (принцип восьмий), проголошувалася необхідність збільшити надходження міжнародної фінансової, технічної і економічної допомоги (принцип одинадцятий) тощо. Принцип четвертий визначив, що економічний розвиток і соціальний прогрес мають бути спільною справою всього міжнародного співтовариства [16, с. 22–26].

Загальна система преференцій, запропонована ЮНКТАД, упродовж короткого періоду була сприйнята практично всіма розвиненими країнами, які представили свої схеми національних преференційних тарифів. Вони різняться колами бенефіціантів номенклатурою товарів, обсягом преференцій, режимами для найменш розвинених країн і правилами походження товарів. Як зазначає С. Войтович, ці рекомендації вплинули як на муніципальне право (національні преференційні схеми), так і на міжнародні договори (положення ГАТТ, преференційні положення Ломських конвенцій, відповідні угоди щодо регіонального економічного співробітництва), а також стали початком виникнення нових звичаєвих норм (зокрема, звичай, згідно з яким преференції на користь країн, що розвиваються, не повинні кваліфікуватися як неправова дискримінація розвинених держав) [17, с. 92]. ЮНКТАД також опрацював Глобальну систему торговельних преференцій між країнами, які розвиваються [18].

Завжди активною була і залишається робота ЮНКТАД стосовно опрацювання важливих міжнародно-правових документів у сфері економічного розвитку. У 1972 р. в ході третьої сесії ЮНКТАД було прийнято рекомендацію про підготовку Хартії економічних прав і обов’язків держав, текст якої був представлений на Генеральній Асамблеї ООН та прийнятий резолюцією у 1974 р [19]. ЮНКТАД брала участь у розробленні низки розділів Декларації ООН про встановлення нового міжнародного економічного порядку [20] та Міжнародної стратегії розвитку [21], розробленої для забезпечення структурних змін у світовій економіці і міжнародного співробітництва для розвитку в інтересах країн з різним рівнем розвитку. Важливими також є резолюції, прийняті в ході шостої Конференції ЮНКТАД у Бєлграді про відмову від заходів економічного примусу, де засуджувалася політика торговельних обмежень, блокади, ембарго та інших економічних санкцій [22].

У 1976 р. в рамках ЮНКТАД була прийнята Інтегрована програма щодо сировинних товарів (ІПСТ) [23], метою якої є стабілізація цін на сировину та сприяння країнам, що розвиваються, у їхньому промисловому розвитку. Зазначена Програма охоплює понад 20 міжнародних угод з торгівлі такими сировинними товарами, як какао, натуральний каучук, цукор, тропічна деревина, джут, алюміній тощо, які укладаються між основними експортуючими та імпортуючими країнами з метою сприяння економічному розвитку держав-експортерів, здебільшого країн, що розвиваються, та укріплення економічного співробітництва. Ці угоди глобально впливають на поліпшення структури ринку міжнародної торгівлі.

Положення міжнародного права на розвиток закріплені також в Кодексі поведінки лінійних конференцій (1975 р.) [24], Комплексі узгоджених на різнобічній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою (1981 р.) [25], опрацьованому Міжнародному кодексі поведінки в області передачі технології (1985 р.) [26]. Зазначені документи мають універсальну сферу застосування та рекомендаційний характер

В рамках ЮНКТАД був розроблений індекс торгівлі і розвитку (ІТР), який відкриває великі можливості для впровадження у практику міжнародних економічних відносин, оцінки об’єктивного взаємозв’язку між розширенням торгівлі і розвитком людського потенціалу. ІТР побудований як взаємоумовлена система одинадцяти компонентів, якими є: людський капітал, фізична інфраструктура, фінансове середовище, якість інституційних структур, екологічна стабільність, економічна структура, ступінь відкритості торгівлі, реальний доступ до іноземних ринків, економічний розвиток, соціальний і гендерний розвиток в сукупності з 29 показниками.

Під час одинадцятої сесії ЮНКТАД у 2004 р. в м. Сан Паулу (Бразилія) було підкреслено, що потрібно знайти баланс між цілями ефективності і справедливості.

Не зважаючи на всі зусилля на національному і міжнародному рівнях стосовно стимулювання економічного росту країн, що розвиваються, проблема їхнього розвитку залишається центральним питанням глобального порядку денного [27].

Вирішення цієї проблеми тісно пов’язано із забезпеченням безпеки міжнародного співтовариства. Як зазначає В.Н. Денисов: „Причини війни часто криються в економічних проблемах розвитку країн і міжнародних відносин. Тому… мета Організації Об’єднаних Націй – це здійснення співробітництва між державами у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру [28, с. 437]”.

Діяльність ЮНКТАД – координаційного центру системи ООН з комплексного розгляду проблематики торгівлі і розвитку та взаємопов’язаних питань в області фінансів, технології, інвестицій і стійкого розвитку, сфокусована головно на реструктуризації міжнародних економічних та торговельних відносин з метою посилення ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі та пришвидшені їхнього економічного росту. Робота Організації зосереджена на розгляді та вирішенні найважливіших проблем економічного розвитку, об’єднуючи країни світу та використовуючи усі доступні для цього міжнародно-правові механізми, формуючи необхідний нормативний та доктринальний масив. Ця діяльність виражається у визначенні в міжнародному праві розвитку спеціальних принципів і формування основних напрямів політики держав та угодах.

В рамках ЮНКТАД від часу її створення проголошувалися та формувалися основні засади міжнародного права на розвиток. Одним з найпрогресивніших був крок щодо перегляду головних принципів міжнародного права, зокрема принципу суверенної рівності держав. На думку італійського вченого А. Коста, рівність нині тлумачать як активний принцип втручання для переходу від формальної рівності до справжньої рівності [29, с. 74]”. Прийняття Принципів, які визначають міжнародні торговельні відносини і торговельну політику та сприяють розвитку, Загальної системи преференцій, Глобальної системи торговельних преференцій між країнами, які розвиваються, та інших документів закріпили нормативні основи міжнародного права на розвиток та сформували правовий звичай у цій сфері.

Сьогодні в рамках ЮНКТАД проводять активну роботу щодо подальшого опрацювання положень міжнародного права на розвиток, які слугують, шляхом орієнтації урядів країн на конкретні дії щодо активного співробітництва між державами, для вирішення глобальної проблеми підвищення рівня життя населення у країнах, що розвиваються, укріпивши міжнародний мир, економічну рівновагу та безпеку на планеті.

??????????????

Friedman W. The Changing Structyre of International Law. Columbia University Press, New York, 1964. – P. 365.

Schachter O. The Evolving International Law of Development // Columbia Journal of Transnational Law. – 1976. – Vol. 15. N 1. – P. 1–16.

Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе / Лукашук И. И. – М. : Издательство „Спартак”, 1997. – С. 91.

Bulajic M. Principles of International Development Law. Progressive development of the principles of International Law relating to the New International Economic Order. Dordrecht / Boston / Lancaster, 1986. – P.216.

„Documents of the United Nations Conference on International Organisation. San Francisco, 1945”. United Nations Information Organisation, London – New York, 1945, T. VI. Doc. 944, I/1/34/1.

Fauchille P. Traite de droit international public, T. 1, Paris, 1922, P. 464.

Scelle G. Cours de droit international public. Paris, 1948, P. 116.

Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. Учебник. / Лукашук И. И. – М. : Издательство БЕК, 1996. – С. 268.

Денисов В. Н. Принцип суверенної рівності держав / Денисов В. Н. // Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К., 1998. – Т. 5 : П-С. – 2003. – с. 123–124.

Bulajic M. Principles of International Development Law. Progressive development of the principles of International Law relating to the New International Economic Order. Dordrecht / Boston / Lancaster, 1986. – P. 49–50.

Hudec R. E. Developing Countries in the GATT Legal System. Gower, Aldershot, Brookfield USA, Hong Kong, Singapore, Sydney for the Trade Policy Research Centre – London, 1987. P. 186–187.

Дмитриева Г. К. Принцип справедливости в международном праве / Дмитриева Г. К. // Советский ежегодник международного права 1983. – М. : Изд-во „Наука”, 1984. – С. 74–78.

Establishment of the United Nations Conference on Trade and Development as an organ of the General Assembly, GA res. 1995 (XIX) of 30 December 1964, GAOR 19th Sess., Suppl.15. – P. 1–5.

Пребиш Р. За новую торговую политику, обеспечивающую развитие / Пребиш Р. // Бюллетень иностранной коммерческой информации. – 1964. – № 1б – 7 с.

Пребиш Р. За новую торговую политику, обеспечивающую развитие / Пребиш Р. // Бюллетень иностранной коммерческой информации. – 1964. – № 1б – 18–22, 90 с.

Документы Конференции Организации Обьединенных Наций по вопросам торговли и развития. Женева, 23 марта – 16 июня 1964 года, Нью-Йорк, 1964, Т. 1, стр. 22–26.

Voitovich S. International economic organizations in the international legal process. Netherland, 1995. – P. 92.

TD/UNCTAD/GSTP/MM Global System of Trade Preferences among Developing Countries.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3281 (ХХІХ) від 12 грудня 1974 р.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3201 (S-VI) від 1 травня 1974 р.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 45/199.

UNCTAD VI-161 (VІ) Внешняя задолженность ; 162(VІ) Международные валютные вопросы ; 163 (VІ) Официальная помощь в целях развития от 2 июля 1983 г.

UNCTAD 93 (IV) Интегрированная программа для сырьевых товаров от 30 мая 1976 г.