1) допомагати господарству в організації виробництва сільськогосподарської продукції і її транспортуванню;

2) прийняти доставлену господарством або безпосередньо в господарстві продукцію;

3) визначити якість і кількість продукції;

4) вивезти прийняту в господарстві продукцію своїм транспортом;

5) забезпечити господарство тарою і пакувальними матеріалами, що відповідають вимогам стандартів і технічних умов, у кількості і терміни, установлені договором;

6) повернути господарству його тару;

7) вивантажити продукцію і завантажити тару для відправлення в господарство самотужки, засобами і за свої кошти;

8) вчасно оплатити прийняту продукцію;

9) нести усі витрати по транспортуванню, експедируванню і розвантаженню продукції;

10) відшкодувати господарству витрати по транспортуванню і розвантаженню продукції по нормах і тарифам того виду транспорту, яким доставляється продукція.

Розділ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації сільськогосподарської продукції

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов'язків за договором контрактації передбачено майнову відповідальність у формі неустойки і відшкодування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється у договорі у відсотковому відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобов'язань: кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором періоди (строки), підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, виробництво яких має сезонний характер і поповнити нездану кількість їх неможливо. Штраф за нездання господарством продукції обчислюється, виходячи лише з вартості продукції, не зданої у попередньому періоді. Господарство відповідає також за неповернення тари, наданої йому заготівельником, відшкодовує заготівельникові збитки, яких він зазнав у зв'язку з тим, що господарство не підготувало продукцію до здачі на місці і не попередило про це заготівельника, тощо [18, с. 33].

З господарства, яке уклало договір контрактації, не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок проведення закупівель або в договорі за згодою обох сторін встановлено санкції за таке порушення. Заготівельникові не надано право стягувати з господарства вартість недоброякісної продукції у безспірному порядку. Як сторона у договорі поставки заготівельник відповідає за неналежну якість продукції перед споживачем (одержувачем). Проте він не має права перекласти на господарство під виглядом збитків суми штрафів, сплачених одержувачам за поставку сільгосппродукції неналежної якості, крім випадків, коли господарство, не пред'явивши продукцію заготівельникові для приймання, відвантажило її одержувачеві.

За невиконання договірних зобов'язань з приймання продукції заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку, як правило, у такому самому розмірі, в якому товаровиробник відповідає перед контрактантом за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант, крім того, відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати, пов'язані з доставкою її в обидва кінці (якщо ця продукція завозилася до місця приймання транспортними засобами господарства). У договорі може бути передбачено відповідальність контрактанта за невиконання в обумовлені строки договірних зобов'язань із зустрічного продажу цукру, олії, меляси тощо.

Відповідальність сторін за порушення договору контрактації будується на принципі вини (умислу або необережності), яка презюмується. Господарство звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, якщо їх не виконано внаслідок стихійних лих чи інших несприятливих умов або з вини заготівельника. Питання про те, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, що їх застосовують при страхуванні майна колгоспів, держгоспів та інших господарств. До інших несприятливих умов відносять природні та інші об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність вини господарства (наприклад, заборона здавати худобу у зв'язку з її масовим захворюванням). Доказами на підтвердження цих обставин можуть бути висновки державної інспекції із заготівель та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду, довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової організації, тощо.

Вина заготівельника полягає у ненаданні допомоги в організації виробництва і транспортуванні продукції на приймальний пункт, непогодженні графіка здачі, незабезпеченні тарою і пакувальними матеріалами тощо [19, с. 45]. Господарські суди оцінюють подані господарством документи, з'ясовують, на яких площах загинули посіви, чи була можливість здати хоч би частину продукції за рахунок знятого врожаю з інших площ, чи вживало господарство заходів, щоб запобігти негативним наслідкам стихійного лиха або іншим несприятливим умовам. З урахуванням усіх цих обставин і вирішується питання про звільнення господарства від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором контрактації.

Висновки

Таким чином, відповідно до статті ст. 713 ЦК України за договором контрактації виробник зобов'язується виробити і передати заготівельникові продукції у власність вироблену ним продукцію в обумовлені в договорі строки у кількості та асортименті, передбачених договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за узгодженими цінами.

Основною метою договору контрактації є використання сільськогосподарської продукції в підприємницькій діяльності, а не для особистого, сімейного, домашнього споживання.

Сторонами договору контрактації - продавцем (виробником продукції) і заготівником (контрактантом) є підприємці.

Предметом договору контрактації - сільгосппродукції є: зерно, овочі, фрукти, молоко, птиця та інша продукція, яка визначається родовими ознаками.

Договір контрактації - консенсуальний, оплатний, двосторонній. Договір контрактації за загальним правилом укладається в письмовій формі.

До договору контрактації застосовуються правила договору купівлі-продажу, та договору поставки, оскільки договір контрактації по предмету І змісту договору близький до договору поставки та купівлі-продажу. Основну роль в регулюванні договору контрактації відіграє ст. 713 ЦК України. Питання, які залишаються неврегульованими, вирішуються на основі правил про договір поставки, загальних положень купівлі-продажу, встановлених ЦК та іншими законодавчими актами. Крім того, законодавець залишив за собою право визначати особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

Після написання даної курсової роботи можна зробити висновок того, що на даному етапі розробки даного договору постає одне єдине питання - чому досі не прийнято ніякий окремий нормативний акт, який би регулював відносини контрактації. Ця проблема не дуже швидко вирішується у нашій державі. Зрозуміло, звичайно, що договір контрактації сільськогосподарської продукції регулюється нормами ЦК України, а також застосовують норми купівлі-продажу та поставки, але у деяких випадках це дуже незручно, тому що договір контрактації має свої певні особливості.

Я вважаю, що наш уряд повинен у найближчий час видати нормативний акт, що регулював би відносини по договору контрактації.

Список використаних джерел

1. Гражданское право: Учебник. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. -- М.: Проспект, 1997. - Ч. II. - 439 с.

2. Договори у цивільному і трудовому праві / За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка, Я.М. Шевченко. - К., 2000. - 211 с.

3. Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення країни у 1997 - 1998 роках: Закон України // Урядовий кур'єр. - 1997. - 27 листопада. - с. 6.

4. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 р- № 2114-ХП // ВВР України. - 1992. - №16. - с. 23.

5. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 р. № 742-ІУ // ВВР України. - 2003. - № 15. - с.27.

6. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України: Закон України від 13 вересня 2001р.№ 2681 - ІІІ // Офіційний вісник України. - 2001. - № 62. - с. 34.

7. Про постачання продукції для державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 року. //Відомості.-1996.- №3.- Ст. 9.

8. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України. від 17 жовтня 1990р// ВВР УРСР. - 1990. - №45. - Ст. 602.

9. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997р. № 469/97 - ВР // Урядовий кур'єр. - 1997. - № 58. - с. 7.

10. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. № 973-ІУ // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 31. - с. 18.

11. Клейн Н.И. Поставка продукции для государственных нужд // Закон. - 1995. - № 6. - с. 23.

12. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части второй (постатейный) / Отв. ред. О. Н. Садиков. - М.: Инфра М-Норма, 1998. -- С. 395.

13. Костерева Г. Агробіржа: рецепти успіху // Урядовий кур'єр. - 1997 -6 вересня. - с. 12

14. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 346 с.

15. Про порядок формування та розміщення державних замовлень та поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виканням: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266 (у редакції постанови від 13 грудня 2001 р.). // Офіційний вісник України. - 1996. - № 5. - Ст. 1035.

16. Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1354// Офіційний вісник України. - 1998. - № 35. - Ст. 1305.

17. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - Ч.2 - 896 с.

18. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник.: У двох томах / К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 408с.

19. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.

20. О налогообложении прибыли предприятий: Закон Украины (в редакции Закона Украины от 22 мая 1997 № 283/97 - ВР) // Бухгалтерия - № 41 - 2005 - 194 с.

Размещено на mego.info