Допит і бесіда - не одне й те саме. По суті, бесіда не передбачена законом. Допит може буде значно пізніше, або його не буде взагалі. Бесіда - це психологічна розвідка для слідчого. Часто слідчий доручає проведення бесіди іншим особам, щоб одержати матеріали такої розвідки для вирішення питання про доцільність допиту. Це випливає з положення нового КПК про те, що у випадку проведення слідчої дії, якщо при цьому виявляються обставини, які виправдовують особу, слідчий має таку дію довести до кінця і її матеріали приєднати до справи. Отже, на етапі такої розвідки з'ясовується, чи не можуть бути ці дані використані для захисту. І якщо це так, то слідчу дію можуть і не проводити. Закон (зокрема ч. 2 ст. 9 КПК) вимагає протилежного, але йдеться про реальну практику, яку захисник має враховувати. "Міліціонер був настійливо ввічливий: прошу вас пройти зі мною. Я пояснив, що його прохання виконати відмовляюсь, але вимозі підкоряюсь. А вже потім моя готовність відповісти на будь-яке питання одразу і письмово настільки всіх збентежила, що ніхто не розумів, куди мене подіти" (із розповіді про затримання).

Людину на допит можуть викликати повісткою або телефоном, а можуть приїхати до людини додому і просто сказати: "Одягайтесь". І хоч вас зобов'язані повідомити, з якого питання викликають, скоріше за все на таке запитання відповідатимуть якісь дурниці про незначну формальність.

У кабінеті слідчого знаходяться ще один чи два службовці. Теоретично допитуваний може просити, щоб перейти в кабінет, де немає сторонніх осіб, або щоб вони були вписані в протокол. Якщо в цьому відмовлено, то ніхто не вправі змусити допитуваного відповідати на запитання. Він має право сидіти і чекати, коли приміщення буде звільнено, або стороння особа буде включена в протокол.

Слідчий сидить, задумливо перебирає папери. Це психологічний прийом, і він не заборонений. Потім подивиться особі у вічі та запитає: "Здогадуєтесь, чому вас викликали?" У цьому випадку сміливо можна заявити про свою незгоду з незаконними методами ведення допиту. Адже слідчий спочатку має представитись, пред'явити документи та пояснити, в якості кого людину викликали, роз'яснити права. Через кожні дві години допиту має надаватись перерва. Допит не може продовжуватись понад вісім годин (ст. 224 КПК).

Завжди доцільно вести свій паралельний протокол допиту, записуючи все, що сказав слідчий і що ви йому відповіли.

Якщо слідчий грубіянить, заносьте це у свій протокол, а потім вимагайте занесення до протоколу, складеного слідчим. Якщо він цього не робить, перепишіть своє зауваження до протоколу. Записувати потрібно ще й тому, що протоколи з "непотрібними" слідству показами можуть "зникнути".

Припустимо слідчий намагається встановити істину у справі про тяжкий злочин. Звинувачується у злочині ваш товариш. Слідчий наголошує: ви маєте допомогти йому і розповісти всю правду, це ваш моральний обов'язок. Свідок переконаний, що обвинувачення помилкове. Розпочинається "розмова по душам". Це дає можливість слідчому розпитувати про всі питання, в тому числі такі, на які відповідати було необов'язково. Наприклад, про свідка особисто, про інших знайомих. Свідок вважає ці питання малозначними, розповідає. Слідчий не перебиває, уважно і ввічливо слухає, підтакує, а якщо свідок зупиняється, обережно підстьобує.

Після того як слідчий дізнався все, що його цікавило, він побачить і неправду в оповіді свідка... і розсердиться (він це вміє). Свідок починає виправдовуватись, і тоді слідчий дізнається ще більше, хоча допит насправді ще і не розпочався. Він одержить додаткову інформацію зовсім просто, чергуючи багатозначні натяки на повну поінформованість з прихованими, а то і неприхованими погрозами. Ось так професійні слідчі "розкручують" свідка й одержують потрібні їм свідчення. І тільки після допиту свідок починає шкодувати, що так благодушно розговорився, розповівши і те, про що не мав наміру розповідати. А слідчий задоволений: психологічна розвідка вдалася. Є східна мудрість: "Він нічого не знає, а тому багато чого може сказати". Заляканий свідок - саме такий податливий матеріал у руках слідчого.

Що ж сталося? Свідку не хотілося образити людину, яка з ним була ввічлива і навіть запобіглива. До того ж свідок не звик брехати і боявся очевидної, як йому здавалося, поінформованості. Хоча ця поінформованість нічого не вартує. До того ж слідчий трохи обманював свідка, порушивши встановлений законом порядок ведення допиту. Він користується недосвідченістю свідка, відсутністю у нього адвоката. Вія ще не попереджував свідка про відповідальність за дачу неправдивих показів, його пояснення ще не записані в протокол. Але свідок роздратований на себе: не потрібно було говорити неправду, та зайве базікати теж було ні до чого. А слідчий, який піймав свідка на брехні, пропонує "пощаду" в обмін на відвертість. Ось так, послідовно запитання за запитанням слідчий веде свідка до потрібних йому свідчень...

Між тим свідок має повне право записувати свої пояснення власноруч. Він вправі просити, щоб слідчий роз'яснив свідку права і дав підписатись у протоколі. Тепер хай слідчий пише свої запитання, а свідок вписує свої відповіді. А можна було і взагалі не починати розмову і не відповідати, поки не буде роз'яснено свідку його права і не візьмуть підписку про відповідальність за неправдиві свідчення. Свої відповіді свідок пише у себе на чернетці, редагує і не поспішаючи заносить в протокол, або диктує слідчому.

Першу сторінку протоколу слід уважно вивчити. Слідчі іноді "забувають" писати назву і номер справи, в якій свідка викликали на допит. Тривале спілкування із злочинцями і поганий з їхнього боку вплив дають себе знати. При нагоді слідчому можна про це і сказати або навіть записати в протокол.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Ось приклад з Євангелія від Матфея, 27, П:

Ісус став перед правителем. І запитав його правитель: "Ти цар Іудейський?" Ісус сказав йому: "Ти говориш".

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показах. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну й у яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показів і за давання свідомо неправдивих показів, а потерпілі - за давання свідомо неправдивих показів.

Очевидно, що результати негласних слідчих дій, які виправдовують обвинуваченого, не надаватимуться як доказ, оскільки немає можливості встановити, чи проводилася така дія. Тобто однобічний характер досудового розслідування де-факто порівняно з попереднім КПК посилюється.

Під час бесіди слідчий запитує про все що завгодно, незалежно від відношення цієї інформації до справи. Бесіда може бути записана на диктофон і потім пред'явлена іншій особі для спонукання її до надання викривальних показів. Тому, видаючи навіть дрібні та, на перший погляд, несуттєві деталі, свідок допомагає слідчому знаходити викривальний матеріал проти нього самого або інших громадян.