Новий Кодекс вніс істотні зміни у порядок проведення експертиз (ст. 242 КПК). Тепер експертиза проводиться за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду. Не допускається проведення експертизи для вирішення питань права.

Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних засадах. І ось тут виникають питання для захисту. Іноді результати експертизи важко передбачити. Результат дослідження може виявитись позитивним для обвинувачення.

Якщо це так, то, виходячи з принципу захисту "не зашкодити", адвокат не має надавати суду висновок експерта, який вказує на вину обвинуваченого.

Отже, проведення експертизи захистом є кроком відповідальним і таким, який не має працювати на обвинувачення. Є низка проблемних питань і з наданням зразків для експертного дослідження. Частина матеріалу, щодо якого потрібно провести дослідження, знаходиться у розпорядженні сторони обвинувачення. Й у цих випадках можливість проведення певної експертизи є під сумнівом, бо залежить від того, чи буде надано відповідний матеріал для експерта.

Тому адвокати і надалі не тільки самі замовлятимуть експертизу, а й звертатимуться до слідчого, прокурора, а в разі їх відмови - до слідчого судді, з клопотанням про призначення експертизи (ст. 243, 244 КПК). У цьому випадку переважно знімається проблема одержання зразків для дослідження, які є у прокурора, слідчого.

Суд приводить експерта до присяги. Якщо експертів кілька, суд може призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з'ясування причин розбіжностей в їхніх висновках. До допиту експертів потрібно ретельно готуватись, але принципових відмінностей порівняно з КПК 1960 р. тут немає.

Кожен висновок експерта є результатом використання спеціальних знань для вирішення конкретних обставин справи. Але далеко не кожний висновок є настільки доказовим і переконливим, щоб у сторін не виникло питань для роз'яснення, доповнення й уточнення висновку.

Від захисника не можна вимагати глибоких знань у всіх сферах науки і техніки. Але його рівень знань має бути таким, щоб він у короткий строк оволодів певними спеціальними знаннями, які б давали можливість дати критичну оцінку експертизі. І все ж без сторонньої допомоги адвокату важко, а іноді й неможливо підготуватись для допиту експерта. Тому адвокати використовують консультації інших експертів і спеціалістів.

Новий КПК надає можливості для проведення експертизи захистом, у зв'язку з чим роль експертизи зростає. Експертизі обвинувачення може бути протиставлена експертиза захисту.

Отже, захисник ставить перед експертом питання, які потребують роз'яснення висновку експерта, спрямовані на з'ясування наукових основ цієї експертизи, обраної методики дослідження, характеру ознак; критеріїв достатньої сукупності ознак, обсягу і характеру порівняльного матеріалу і його достатності для дослідження; науково- технічних засобів, використаних експертом; літератури, присвяченої методиці дослідження об'єктів експертизи; можливих або наявних суперечностей між висновками і результатами дослідження.

Ст. 356 визначає порядок допиту експерта в суді. Експерта допитують для роз'яснення висновку. Експерта допитують у тому ж порядку, що й свідка - у два етапи - спочатку прямий допит, потім перехресний. Достовірність висновку з урахуванням надійності застосованої методики, достатності наданих матеріалів для дослідження, правильності вихідних даних, перевірки повноти дослідження. У разі якщо проводилась експертиза кількома експертами і кожен з низ склав висновок стосовно одного і того ж предмета дослідження, то може бути призначений шаховий допит. Запитання експерту можуть бути поставлені як в усній, так і в письмовій формі. Експерту на його прохання надається час для підготовки відповіді на поставлені запитання.

Експерту можна ставити і питання щодо доповнення його висновку, де може бути уточнено прогалини в мотивуванні висновків експерта. При цьому з'ясовуються: чи всі ознаки, покладені в основу висновків, викладені у висновку, відображені в ілюстраціях (схемах, фотографіях, макетах тощо); яким чином проводився експертний експеримент; чому експерт у відношенні до одної групи об'єктів прийшов до одних висновків, а у відношенні до другої групи аналогічних об'єктів - до інших висновків.

Ось примірний перелік таких питань:

1.  Які наукові основи проведеного експертом дослідження об'єктів?
2.  Чи розроблені прийоми дослідження таких об'єктів, і якими є їх можливості?
3.  Які методики використовуються в експертизі певних об'єктів?
4.  Чому не всі ознаки одержали оцінку експертом, чому надано перевагу певній групі ознак?
5.  Чи було достатньо у експерта обладнання, науково-технічних засобів та зразків для дослідження?
6.  Чи не був експерт обмежений у часі для проведення дослідження?
7.  Чому експерт дійшов висновку про групову належність, а не про тотожність, до вірогідного, а не категоричного висновку?
8.  Чим пояснити, що на ілюстраціях експерта вказані не всі ознаки, перераховані у висновку?
9.  Чому інший експерт, який досліджував ті ж об'єкти, дійшов до іншого висновку. У чому причина розбіжностей між висновками експертів?
10.  Чи могли мати місце певні явища у такому вигляді, як їх описали обвинувачений, потерпілий, свідки?.

Звичайно, ці питання підлягають конкретизації у певній справі, та перелік таких питань далеко не вичерпний. Наявність можливості у захисту також проводити експертизу має і негативний бік. Не завжди обвинувачення надаватиме матеріали і зразки, наявні у слідства, для проведення експертизи захистом. Якщо результати експертизи, проведеної обвинуваченням будуть позитивними для захисту, то обвинувачення неминуче робитиме спроби приховати такий висновок і від захисту, і від суду. Допит експертів може бути проведений у формі основного (прямого), повторного, додаткового і перехресного допиту.

Тактичні прийоми, які використовуються: уточнення, деталізація, співставлення, що дозволяє конкретизувати висновок. Захисник має для себе наперед підготувати і продумати питання та записати їх, озвучивши у суді. Щодо характеру запитань, сумнівних моментів у проведеній експертизі потрібно порадитись зі спеціалістом.

Захист має готуватись до критики експертних висновків, для чого слід широко використовувати консультації спеціалістів, які можуть вказати на слабкості експертизи.

Оцінку експертного висновку захисник здійснює передусім з точки зору здорового глузду. Така критика може виявитись переконливою і для суду. Наведемо приклад такого аналізу адвоката Арії, взятий з його книги "Жизнь адвоката".

"Разберемся с убедительностью этих улик.

Заключение экспертизы производит внешне весьма солидное впечатление: оно безукоризненно оформлено на бланках научного учреждения. Но если осмыслить, что именно делали эксперты, то окажется, что от науки здесь только грифы на бланках. Фотографируют накладную и ее копию, затем складывают диапозитивы так, чтобы совместился текст, и затем такой же человек, как мы с вами, без помощи каких-либо приборов смотрит, какая часть текста не совмещается.

Затем этот человек берет лист с грифом научно-технического отдела и пишет: "В такой-то накладной такая-то часть имеет несовмещение". Это нам понятно: эксперт увидел дефект. Но далее он пишет: "Такое-то несовмещение есть результат позднейшей дописки, а такое-то (всегда не относящееся к обвинению) могло произойти от случайного сдвига накладной во время заполнения". Здесь уже неясно, по каким характерным признакам эксперт делит несовмещение на следы подлога и на случайные.

Обе стадии экспертизы не дают достоверных результатов ввиду отсутствия в них научной основы. Эксперт пишет в заключении, что несовмещения текста определялись им визуально. Бели это мудреное словцо перевести на русский, то оно будет звучать более понято: на глаз. То есть выводы эксперта о совпадении или несовпадении частей текста основаны только на зрительном восприятии эксперта, обыкновенного смертного, а не являются результатом научного исследования. Химическая экспертиза состава вещества достоверна, ибо она опирается на законы химии, познанные человеком и обладающие достоверностью объективной истины.

Дактилоскопическая экспертиза вправе считаться достоверной, ибо она опирается на принятый за истину математический закон: вероятность совпадения папиллярных узоров пальцев у двух людей настолько мала, что практически невероятна. Но заключение эксперта о наличии или отсутствии совпадения частей текста основаны только на его зрительных способностях, качестве весьма субъективном, и потому является не научной экспертизой, а личным впечатлением. Такое впечатление ошибок не исключает. Для примера: взгляните на диапозитивы накладных под номерами 268 и 104, вмененных в вину Светловой. Эксперт пишет, что здесь есть несовмещение текста. А мы при самом придирчивом осмотре никакого сдвига не видим. Что, у эксперта глаз острее?

Далее. В ряде накладных сдвиг очевиден каждому, и тогда возникает вопрос второй стадии экспертизы: от чего? От позднейшей преступной дописки или от случайности? Можно твердо заявить, что эксперты не вправе были отвечать на этот вопрос категорически: "да, подлог" или "нет, случайность", а могли делать свои выводы об этом только в предположительной форме, ибо они не в силах сослаться на какие-либо характерные признаки, отличающие сдвиг случайный от сдвига уголовного.

Я не голословен. Возьмите заключение экспертов по накладной № 90. В ней есть ряд несовмещений текста. Так вот, в тех частях накладной, которые нужны обвинению, эксперт пишет: "Дописано позднее", а те сдвиги, которые не соответствуют рамкам обвинения, эксперт относит к случайным. По каким признакам, по какому критерию? Неизвестно. Молчат. И думается мне, что причины такого разграничения следует искать не в каких-то таинственных особенностях текста, а в служебном положении экспертов, в их лояльном отношении к усилиям следствия. Все мы люди, все мы человеки!

И если эксперт, офицер отдела милиции, по роду службы призван помогать следователю, офицеру соседнего отдела той же милиции, то не исключено влияние как следователя, так и чувства служебной солидарности на объективность и беспристрастность производящих экспертизу людей. В этой связи следует признать разумность создания независимого от следственных органов института судебных экспертиз.

Прошу вас обратить внимание на то, что защита оспаривает лишь категоричность выводов экспертизы, не отрицая ценности такой проверки как метода. Проверка диапозитивов накладных - несомненно, ценное оперативно-розыскное средство, указывающее следствию, где было, возможно, преступление, где искать доказательства преступления, но не являющееся самодостаточным доказательством вины.

В нашей печати упоминался применяемый американцами так называемый "аппарат лжи". Он сигнализирует о появлении у допрашиваемого лица физиологических симптомов волнения, возникающих также и при ложных показаниях. Аппарат сигнализирует следователю: "Внимание, здесь возможна ложь!", настораживает следователя. Но абсурдно было бы рассматривать сигнал такого аппарата как достаточное доказательство ложности или правдивости показаний. Это - оперативное средство.

В уголовном розыске применяется ценнейшее оперативно-розыскное средство: поиск со служебной собакой. Он может указать лицо, в отношении которого необходимо вести проверку. Но кому придет в голову предать суду человека, основываясь только на результатах такого поиска? Таким же ориентирующим оперативно-розыскным средством может служить и сличение диапозитивов.