Спроби створити систему протидії проти незаконних дій слідчого робились неодноразово. Особа кожне питання просіює через своєрідне сито, що не пропускає питань, які є недопустимими. Сито "протокол " означає вимогу (прохання) допитуваної особи внести питання до протоколу, а вже потім ця особа даватиме відповідь на нього. Сито "особисте" не пропускає питань, які ставлять допитуваного свідка у становище підозрюваної чи обвинуваченої особи. Сито "належність" дає можливість перевірити, чи відповідає питання вимогам належності до справи. Сито "допустимість" - перевірка питання з точки зору відповідності його закону і моралі. Правовою базою такого сита (алгоритму) є насамперед ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК, яка передбачає свободу від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів і членів сім'ї.

Адвокат, який надає допомогу свідку при його допиті, може враховувати ці чотири принципи.

Сито "протокол". Сито заважає слідчому анулювати питання. Присутній адвокат має і собі записувати ці запитання. Отже, яким би складним не було питання, свідок може ввічливо і не поспішаючи попросити: "запишіть ваше питання в протокол, і я на нього відповім". Особливо це доцільно робити, якщо свідок скористався своїм правом власноручно записувати питання та відповіді на запитання.

Наприклад, йдеться про терористичний акт. Свідка запитують, чи він вміє робити коктейлі Молотова, які було використано під час нападу. Свідок ніколи такого не робив і дає негативну відповідь.

Невміння виготовляти коктейлі Молотова для слідчого невигідне, і він не вносить його до протоколу. Але для свідка цей факт є оборонним, бо доводить непричетність до інциденту. Тому цілком розумним є наполягати на занесення цієї інформації до протоколу.

Слідчий часто перефразовує відповіді, "поліпшує" їх. Наприклад: Слідчий: Чи вмієте ви робити коктейлі Молотова? Допитуваний: Не доводилося.

Слідчий: А знаєте, як взагалі виглядає цей пристрій? Допитуваний: Наскільки мені відомо, це пляшка з горючою сумішшю всередині.

Слідчий: ...в яку вставляється гніт і підпалюється. Допитуваний: Мабуть, так.

Слідчий добився свого. Він закінчив за допитуваного відповідь, яка здається очевидною. Але в протокол вноситься відповідь від першої особи, і все виглядатиме так, що допитуваний добре знає устрій коктейлю Молотова, а, отже, може його виготовити.

У такій ситуації потрібно реагувати. Можна заявити про свою відмову відповідати на наступне запитання, оскільки є підстави вважати, що відповідь не буде записана в протокол правильно, як сталося з попереднім питанням. "Фальсифікований протокол я не маю наміру підписувати, про що і заявляю".

Свідок, підозрюваний, обвинувачений може паралельно вести свої власноручні записи. Якщо слідчий не дає їх винести, він зобов'язаний провести їх виїмку за участю понятих і в такому вигляді приєднати ці матеріали до справи.

Сито "особисте". Якщо за допомогою запитання свідка ставлять у становище підозрюваного, обвинуваченого, він може відмовитись на нього відповідати. Якщо у допиті присутній адвокат, він має звернути на це увагу слідчого і свідка з посиланням на п. 4 ч. З ст. 42 КПК, стосовно підозрілого, обвинуваченого, або ж ст. 65, ч. 1 п. З ст. 66 КПК для свідка.

Слідчий: Чи відмовляєтесь ви відповісти, що знаєте автора листа?

Свідок: Ні не відмовляюсь.

Слідчий: То що вам заважає відповісти на питання: хто автор листа?

Свідок: Мені заважає необхідність дотримуватися рамок розслідуваної справи.

Ще приклад. Слідчий: Чи не пригадаєте ви? Свідок: Не пригадаю...

Слідчий: Але ж ви не знаєте, про що я спитаю.

Свідок: Не важливо. Адже я зобов'язаний говорити тільки правду, а не пригадувати те, чого не знаю.

Сито "належність" (ставлення до справи). Якщо свідок впевнений, що питання справи не стосується, то є привід на нього не відповідати. Те саме стосується навідних запитань. За часів КГБ формально навідним вважалося питання: чи давав вам Рабинович читати книгу Дзюби "Інтернаціоналізм або русифікація"? Правильним було би запитання "чи давав вам Рабинович читати які-небудь книги?" Свідок відповідає, що не розуміє, про якого Рабиновича йдеться, хотілося б побачити його фотографію. Якщо слідчий дає тільки одну фотографію, то це дорівнюється навідному запитанню. Він має показати кілька фото для вибору. Крім того, процедура впізнання має проводитись у присутності понятих і оформлятись протоколом (ч. 7 ст. 223, ч. 7 ст. 228 КПК).

Навідні запитання часто є підступними. Наприклад, слідчий запитує: чи правда, що на зборах вашої організації ви з К. обговорювали випуск листівки про блокування резиденції Президента? Якщо відповісти, що "ми це не обговорювали", свідок в той же час непрямо (евентуально) підтверджує, що він був на зборах організації разом з К.

Після цього слідчий послідовно запитуватиме, чи знайомі ви з К., чи ви є членом цієї організації, як часто проходять ці спільні зустрічі, і що на них обговорюється. Більшість цих питань не стосуються однієї справи. Тому правильно буде взагалі на це питання не відповідати.

Сито "допустимість питання". Цей принцип дозволяє не відповідати на питання, на яке свідку незручно. Він вправі не відповідати на питання особистого життя, близьких відносин, тобто те, що вважає непристойним для повідомлення. Не відповідайте про маленькі деталі, які стосуються інших людей. Дрібне визнання, що ви позичали у когось 10 грн, може бути передано іншій людині, яка перебуває під вартою, й у такому сенсі, що ця людина нарешті "зрозуміє": їм усе відомо.

Свідок: Дійсно, обвинувачений грав на піаніно. Але я просив би вас не писати про це у протоколі. Слідчий: Чому?

Свідок: Незрозуміло? Андрій мій друг, а ви - ворог. Андрій вийде з тюрми. Він спитає мене: "Для чого ти сказав про піаніно? І що я йому відповім? (З протоколу допиту у справі Твердохлебова А., червень 1975 року).

Можна не боятись "необережних" телефонних розмов чи інших дрібних неприємностей. Але слід бути обережним, визнаючи, що в гостях пили шампанське. Чого доброго, хтось напише фейлетон, де про це визнання повідають, що шампанське лилось рікою... Отже, найважчим може виявитись питання, на яке свідок відповів не подумавши.

Ось діалог підготовленого свідка зі слідчим:

Свідок: Скажіть, ми не заважатимемо вашому колезі, який чимось зайнятий за сусіднім столом?

Слідчий: Ні, не завадимо.

Свідок: Добре. Тоді давайте впишемо його в протокол. Він нам допоможе у допиті.

Слідчий: Ні. Він зайнятий своєю справою.

Свідок: Тоді давайте підемо в іншу кімнату, щоб йому не заважати.

Слідчий: А ми йому не заважаємо. Він вже закінчує...

Свідок: Добре. Тоді почекаємо.

Слідчий: Освіта вища?

Свідок: Яка освіта?

Слідчий: Ваша освіта.

Свідок: А хіба допит вже почався?

Слідчий: Почався.

Свідок: Допит починається зовсім не так. Подивіться ст. 66 та 224 КПК. І я не зрозумів, чому ви порушили вимоги ст. 135 КПК (про порядок виклику).

Слідчий: Що ви маєте на увазі?

Свідок: Ви тільки сьогодні зранку подзвонили мені на роботу, хоча повідомлення я маю право отримати за три дні до процесуальної дії...

Слід пам'ятати, що той, хто змушений свідчити проти самого себе, зовсім не свідок. Так що при першій погрозі про звільнення з роботи, відрахування з вишу, обіцянки "зробити" зі свідка ватажка банди, "паровоза" можна одразу припиняти розмови, робити відповідну заяву та заявляти відвід слідчому, який діє незаконно.

Слідчий ставить легенькі питання і споруджує колиску, в якій заколисує свідка та бережно висиджує своє найважливіше питання. Для цього потрібно добре заколисати увагу свідка. Темп допиту швидкий. І несподівано - важке питання. Свідок задумався, а слідчий тому радий. І не дає зосередитись, нагадує про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів...

Що робити? А нічого особливого. Тільки непотрібно поспішати. Ніхто не заважає обдумувати як легке, так і важке питання. Тому доцільно не поспішати з самого початку. Можна дати відповідь по суті та додати: "Я прошу слідчого, не ходити навколо, не лякати, не підвищувати голос, не курити в лице, одним словом не робити на мене тиск".

Слідчий: На вас ніхто не тисне...

Свідок: А я не говорю, що тиснете, я тільки прошу не тиснути на мене.

Свідок може не зрозуміти питання, тому не слід боятися перепитати його і спитати, що має на увазі слідчий, кажучи те або інше. Свідок тут же наштовхнеться на зауваження, що свідок не може ставити запитань. Тому краще сказати, що він не зрозумів запитання.

На практиці був випадок коли свідок (підготовлений адвокатом) після кожного запитання просив його роз'яснити, бо, мовляв, не розуміє питання. Почалися нападки з боку прокурора, який звинуватив свідка у небажанні дати покази. Нарешті свідок заявив, що він вчився в угорській школі, української мови не знає, і хоча прокурор назвав його тупим, щоб його так не називали, він перейшов на угорську і просив забезпечити йому перекладача. Допит було відкладено. Після забезпечення перекладача свідок змінив свої викривальні пояснення з посиланням на те, що не розумів, про що його запитували на досудовому слідстві110. Така позиція була наперед домовлена з адвокатом, тому свідок почував себе досить впевнено і змусив себе поважати. Спроби прокурора залякати його порушенням кримінальної справи за неправдиві покази не були підтримані судом.

Для того щоб спитати про якийсь предмет, вилучений у особи при обшукові, недостатньо простого питання: звідки у вас ця книга? Можна попросити, щоб питання було записано приблизно так: "Вам пред'явлено вилучену від вас при обшукові такого- то числа книгу, яка починається зі слова... і закінчується такими словами..." Якщо у слідчого під рукою нема протоколу виїмки, то з відповіддю можна не поспішати. І якщо адвокат потрактує це як спробу пред'явлення речі до впізнання, то потрібно реагувати на те, що така слідча дія проводиться за участю понятих (ст. 229 КПК).

Свідка запитують, чи підтверджує він слова обвинуваченого. Можна починати з того, що ніякі покази обвинуваченого свідку невідомі. Отже, питання має бути сформульовано приблизно так: вам пред'явлено покази обвинуваченого, які він дав на досудовому слідстві. Якщо слідчий чомусь не пред'являє протокол, то це дивно. Якщо протокол пред'явлено, то його потрібно уважно розглянути і дати відповідь по суті.

Отже, і свідок, а не тільки слідчий, має готуватись до допиту. І тут свідку має прийти на допомогу адвокат. Якщо допит розпочато одразу після обшуку, свідок може сказати, що він втомився і просить його викликати завтра. Непотрібно боятись визнання того, що ви налякані, перевтомлені, ви не можете зосередитись тощо. Напишіть про це в протоколі. Це допоможе виграти час і порушить плани слідчого, який за допомогою бліцкригу з допитом хоче скористатись станом свідка.

Під час підготовки свідка доцільно також використовувати опубліковані в цій книзі рекомендації американської асоціації адвокатів.

Найбільш кардинальним питанням досудового слідства є визнання вини. Визнання гарантує особі певний строк покарання, заперечення вини залишає надію на недоведеність злочину. Тому до цього запитання слід бути готовим.