У допиті в апеляційному суді є певні особливості:

•  публічна обстановка допиту;
•  його короткочасність;
•  віддаленість у часі (Нерідко прокурори запитують за наявності розбіжностей: коли ви краще пам'ятали обставини події - на досудовому слідстві чи зараз);
•  відсутність можливості використати ефект несподіванки;
•  перевірочний характер допиту.

Допит у суді (в тому числі в апеляції) має не пошуковий характер. Такому допиту більшою мірою притаманний досліджу вальний, перевірний характер. Водночас слідчий суддя, як і захисник, має бути готовим до зміни показів у суді в таких напрямах:

•  зміна правди на брехню;
•  зміна брехні на правду,
•  заміна однієї брехні на іншу.

З урахуванням особливостей допиту в суді адвокат вирішує для себе відповідні тактичні завдання.

Актуальним є питання про надання показів у суді (в тому числі в апеляційному), якщо на досудовому слідстві та в окремих випадках у суді першої інстанції обвинувачений користувався своїм правом не давати показів. У випадку, якщо такі покази давались, то, за правилами КПК 1960 р., суд їх оголошував і при цьому, на думку адвокатів, як правило, клав в основу вироку "визнавальні покази". Ст. 95 КПК (ч. 4) встановлює заборону обґрунтовувати судові рішення показами, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Заявляючи клопотання про допит свідків в апеляційній інстанції, захисник набуває права прямого допиту, при якому навідні питання не допускаються. Це слід враховувати як адвокату, так і суддям. На повторний допит уже допитаних свідків апеляційні суди йдуть неохоче, і ця тенденція не зміниться і при новому КПК. Виникає питання: якщо в суді це були свідки обвинувачення, чи перетворюються такі свідки на свідків захисту і тоді у захисника з'являється право прямого допиту, чи це вже будуть свідки захисту? Чіткої відповіді на це КПК не дає. Вважаємо, що допитані в суді першої інстанції свідки обвинувачення залишаються ними й у суді апеляційної інстанції. Але слово за судовою практикою.

Надто важливою є можливість у суді оперувати речовими та письмовими доказами, а також висновками експертиз, які знаходяться в матеріалах справи. Використання доказів у допиті є одним з найефективніших і допустимих прийомів із арсеналу тактики кримінального переслідування і захисту. У суддів України є тенденція не допускати використання таких доказів під приводом того, що в суді вони ще не дослідженні. Цю тенденцію слід переборювати за допомогою норм КПК, наполягаючи на оголошенні того чи іншого доказу.

Використання захисником доказів у допиті потерпілого є складовою тактики захисту. Найефективнішим цей прийом стане тоді, коли пред'явлення "доказів" вплітається в канву допиту цієї особи в суді. Це дозволяє деталізувати допит, зробити його більш предметним і надійно гарантує правильність сприйняття і показів особи, що допитується.

Пригадується у зв'язку з цим помилка прокурора у знаменитому процесі американського спортсмена Сімпсона, де останньому запропонували надягнути рукавички, які, як вважалося, були на руках убивці, і на яких залишились сліди крові жертв. Попри всі зусилля, на величезні руки спортсмена натягнути рукавички не вдалося, що вплинуло на виправдальний вердикт присяжних.

Специфічним є шаховий допит, який полягає в почерговому одержанні показів від різних допитуваних у суді з одних і тих же обставин. Такий допит виконує своєрідним чином функції очної ставки. Цей допит суд може призначити відповідно до п. 14 ст. 352 КПК. Частина третя ст. 404 КПК дозволяє апеляційному суду дослідити докази повторно за наявності певних умов або нових доказів. Отже, можна дійти висновку, що навіть в апеляційному суді може бути використаний такий вид допиту, як шаховий.