Вимога щодо докладного опису особи, яку слід затримати за відсутності даних про прізвище, ім'я, по батькові, - це новація КПК (ст. 190 ч. 1 п. 2). Докладний опис майже завжди є суб'єктивним, а тому можливі помилки під час затримання. У зв'язку з цим суддя має вимагати не лише найбільш докладного опису в клопотанні, а й складання його за правилами габітоскопії (відображення зовнішнього вигляду людини, яке використовується в практиці розкриття та розслідування злочинів).

Габітоскопія в перекладі з латинської означає "зовнішність" та грецької - "розглядати". Це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності фіксування зовнішнього вигляду людини в різних відображеннях і розробляє техніко- криміналістичні засоби і методи збирання, дослідження і використання даних про зовнішній вигляд з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів. Встановлено, що кожна людина має індивідуальну, неповторну зовнішність.

Незважаючи на зміни протягом всього життя - людина росте, старіє, хворіє, звертається до послуг косметологів тощо, риси II зовнішнього вигляду зберігаються відносно стійкими в певний період часу. Властивості зовнішнього вигляду людини фіксуються в різних зображеннях:

1.  матеріальних - малюнках, фотографіях тощо (рефлективних);
2.  ідеальних - свідомості інших людей (наглядних).

Вони забезпечують можливість застосування інформації про зовнішність під час збирання, накопичення, вивчення та використання її у практиці розкриття злочинів.

До найважливіших посилань використання зовнішнього вигляду людини в криміналістичній практиці відносять такі загальні властивості зображення зовнішності людини:

1.  визначеність - закономірне зображення зовнішності людини;
2.  адекватність - відповідність дійсності;
3.  повнота - достатнє для певного криміналістичного завдання зображення ознак зовнішності.

Поняття зовнішнього вигляду людини є ключовим у криміналістичній габітоскопії. Традиційно він визначається як зовнішній вид, сукупність даних про людину, які сприймаються зором. Такі дані використовують у процесі розкриття та розслідування злочинів, зокрема для вирішення таких питань, як розшук:

1.  невідомих осіб, зниклих з місця скоєння злочинів, якщо є інформація про їх зовнішність;
2.  відомих осіб, які переховуються від слідства та суду або втекли з місця відбуття покарання;
3.  безвісти зниклих, ідентифікації живих осіб і померлих (загиблих) громадян.

Ці завдання вирішуються під час проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, ведення криміналістичного обліку, проведення досліджень та експертиз.

Зовнішній вигляд людини можна уявити у вигляді системи елементів, тобто його деталей, частин, які виділяються з його візуальним вивченням.

1.  Елементи зовнішньої будови тіла (анатомічні ознаки): а) обличчя; б) тулуб; в) кінцівки.
2.  Функціональні прояви зовнішності людини: а) постава; б) хода; в) міміка;
3.  Загальнофізичні дані: а) стать; б) вік; в) антропологічний тип; (національна приналежність).

Деталі предметів одягу та невеликих носильних речей теж мають криміналістичне значення. Елементи зовнішнього вигляду людини можна умовно розділити на: 1) загальні найбільші: а) голова; б) обличчя; 2) часткові, які складають частини загальних:

а) ніс; б) рот; в) вуха.

Зовнішній вигляд однієї людини відрізняється від іншого в цілому або його елементами. Наприклад: 1) лоб - високий (лоб - елемент обличчя; високий - ознака); 2) вухо овальне за формою (вухо - елемент зовнішнього вигляду; овальне - ознака).

Елементи й ознаки будови тіла людини називаються власними. Вони притаманні самій людині, її зовнішньому вигляду і невід'ємно належать їй. До супровідних належать доповнюючі елементи ознаки зовнішності людини: 1) стать; 2) вік; 3) звичка;

1. хода тощо. Власні елементи та їх ознаки поділяються на: 1) загальнофізичні; 2) анатомічні; 3) функціональні; 4) супровідні елементи та ознаки.

1.  Загальнофізичні - до яких належать: а) стать; б) вік; в) антропологічний тип; г) загальна будова фігури; д) ознаки обличчя. Стать, вік визначають "на вигляд" (наприклад, 20-23 роки). Антропологічний тип визначається за сукупністю анатомічних ознак зовнішності (наприклад, схожий на китайця).
2.  Анатомічні елементи - це частини тіла, які виділяються, фігура в цілому: а) голова;

б) обличчя; в) шия; г) плечі; д) груди; є) спина; е) кінцівки; ж) зморшки; з) плями; і) складки; к) сліди різноманітних травм, операцій. Вони характеризуються ознаками форми, обрисів, конфігурації, величини, положення, кольору.

Форма, обриси, конфігурація визначаються згідно з геометричними фігурами або лініями (трикутна, хвиляста) та розповсюдженими предметами (грушоподібна). Термін "форма" має універсальне значення, термін "обрис" використовується для характеристики зовнішніх меж елементів, а термін "конфігурація" - для опису елементів, ширина, товщина яких несуттєва.

Колір вказується по відношенню до шкіри, волосся, очей, родимих плям і т. д. Колір може бути визначений порівняно з кольорами загальнорозповсюджених об'єктів (шкіра шоколадного кольору). Зріст звичайно визначається за семистепеневою градацією: 1) дуже високий (вище 185 см); 2) високий (176-185 см); 3) вище середнього (171-175 см); 4) середній (166-170 см); 5) нижче середнього (161- 165 см); 6) низький (151160 см); 7) дуже низький (150 см).

Для жінок ці межі знижаються на 8-11 см. Будова тіла визначається шляхом зіставлення зросту, ширини плечей, довжини тулуба, ніг, розвитку грудної клітки, м 'яз плечового поясу з урахуванням підшкірного жирового шару. Розрізняють людей із середньою, атлетичною, слабкою, худорлявою будовою тіла. Волосся в цілому характеризується жорсткістю, густотою, формою, конфігурацією, кольором.

Волосся голови характеризується за довжиною волосся, лінією росту, густотою, виглядом, станом, наявністю і розміщенням лисин і зачіскою. Шкіра описується за виглядом, станом, кольором і особливостями. Голова в цілому характеризується за висотою і формою. Обличчя аналізується за формою, профілем, повнотою, висотою, шириною. Характеризуються риси обличчя, їх особливості.

Рослинність на обличчі (вуса, борода) розрізняють за формою, величиною, розміщенням, фасоном (особливості). Зморшки і складки на шкірі обличчя характеризуються за обрисом, глибиною, довжиною, розміщенням, кількістю. Лоб описується за формою, висотою, шириною, нахилом (розміщенням), наявністю лобових бугрів, надбрівних дуг. Брови - фіксується обрис, положення, взаємне розміщення, висота, ширина, довжина, густота, колір.

Очі - у визначенні їх ознак виділяються і характеризуються очна щілина за обрисом, протяжністю, ступенем розкриття і розміщення, виступом очних яблук, виглядом внутрішніх кутів очей, кольором радужки. Вії описуються за ступенем вираження.

Повіки характеризуються за нерухомою частиною верхнього віка, формою та виразністю надочних мішків. Скули фіксуються за їх виступом. Щоки описуються за формою. Ніс у цілому характеризується за висотою, виступом, шириною, особливостями. Перенісся - за глибиною, шириною; спинка носу - за обрисом, виступом, довжиною, шириною; основа - за розміщенням; кінчик носу - за формою та шириною; крила - за обрисом нижніх країв, висотою, розміщенням; ніздрі - за величиною носових отворів, обрисом. Рот аналізується за розміром, обрисом ротової щілини, розташуванням кутів. Носо-губний фільтр описується за глибиною, шириною, обрисом.

Губи характеризуються за загальним виступом, висотою верхньої губи, шириною червоної лінії, обрисом червоної лінії верхньої губи, розміщенням нижньої губи. Зуби описуються лише зовнішні, видимі при звичайному спостереженні ознак, головним чином прикус, величина, дефекти, колір емалі. Підборіддя характеризується за висотою, шириною, виступом та обрисом. Вушні раковини в цілому аналізуються за величиною, розташуванням, формою, особливостями. Крім того, вказуються розміри, ширина, обрис, розташування їх частинних елементів.

Потилиця описується за формою і положенням. Плечі характеризуються за розташуванням, виступом, шириною. Тулуб - вказується його довжина. Груди - за формою та шириною. Спина - фіксується форма, ширина. Таз описується за шириною, яка визначається нарівні суглобів, таза і стегон. Руки - за довжиною, товщиною; крім того, фіксується довжина, ширина кистей рук і пальців; форма рельєф, обрис, довжина, ширина, колір нігтів.

Ноги характеризуються за формою, товщиною, а також за довжиною, шириною, розміщенням ступні. При описі анатомічних елементів вказуються їх особливості.

1. Функціональні елементи - до них відносяться стан та дії людини, за якими ведеться спостереження (поза, хода, міміка, артикуляція, жестикуляція, побутові та спеціальні звички) і які визначаються розміщенням, взаєморозміщенням і рухами частин тіла. На практиці ці елементи використовуються дуже рідко, на відміну від інших. Це пояснюється складністю їх запам'ятовування.

Криміналістичне значення мають не випадкові положення і рух анатомічних елементів, а лише звичні, стійкі, стабільні. Звична поза людини аналізується за зовнішнім розташуванням частин тіла в різних положеннях - стоячи, сидячи, лежачи тощо. Частковим проявом звичної пози є постава (переважно положення голови і

тулуба).

Хода виражає особливості звичних рухів тіла людини під час ходьби, яка буває повільною, швидкою, легкою, важкою, твердою, хиткою, стрибаючою, з великою чи малою довжиною та шириною кроку, з великим чи малим розворотом ступні, з розмахом чи без розмаху руками, враховується положення і рух голови, тулуба, рук.

Міміка це звичні рухи м'язів обличчя, може бути досить розвинутою і, навпаки, невиразною. При описі зовнішності людини вказується, в чому конкретно вона проявляється. Наприклад, нахмурює брови, зморщує лоба, прикриває очі, дивиться з- під лобу, кривить рота. Артикуляція - рухи губ у відтворенні звуку. Вказується вираженість при артикуляції.

Жестикуляція - це комплекс рухів, які супроводжують мову. Головним чином - це рухи руками, які виконуються з метою посилення виразності мови. Вона також може проявлятися в рухах головою, плечима, руками. Вказується вид рухів головою, плечима, руками їх вираженість і зміст.

Постава - це звичне розташування тулуба, голови та рук. Вона буває напруженою, підтягнутою, вільною та розпущеною. Особливості постави виявляються також у звичному розташуванні голови (підтримується прямо, відкинута назад, витягнута вперед, схилена вбік, вправо чи вліво). Поставу характеризує і звичне розташування рук: у одних спостерігається звичка тримати руки в кишені, в інших - за бортом пальто, на стегнах, за спиною тощо.

Голос - за висотою, тембром, низький, середній і високий, дискант, альт, тенор, баритон, бас Голос може бути мелодійним, різким, дзвінким, глухим, сильним, слабким, чистим, сиплим.

Мова - це повільна, швидка, спокійна, збуджена, чітка чи нечітка, з дефектами вимовляння, (заїкання, шепелявість) присутність певного акценту, окання, інтонація, використання жаргону, засміченість мови ("ось", "розумієте" і т. п.). Особливі прикмети - це хворобливі рухи голови, обличчя, тулуба, кінцівок. Причинами таких рухів можуть бути різноманітні хвороби - тремтіння рук, повік. Побутові звички - це звички, пов'язані, наприклад, з харчуванням, палінням. Спеціальні навики - це дії, які виконуються людиною під час здійснення певної роботи (володіння інструментом, використання певних предметів).