Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду є конституційною засадою судочинства в Україні. Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. В апеляційному порядку (ст. 392 КПК) можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК. Ст. 395 КПК передбачає, що апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.

В апеляційному порядку (ст, 309 КПК) можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках:

1.  відмови у наданні дозволу на затримання;
2.  застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
3.  продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
4.  застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
5.  продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
6.  поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
7.  продовження строку тримання особи в приймальнику-розпо-дільнику для дітей або відмову в його продовженні;
8.  направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
9.  арешту майна або відмову у ньому;
10.  тимчасового доступу до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
11. відсторонення від посади або відмову у ньому.

Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення (ст. 395 КПК).

Якщо ухвалу суду слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді (ст. 422 КПК), суддя- доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніше ніж через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Після закінчення апеляційного розгляду (ст. 423 КПК) у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - матеріали не пізніше ніж у триденний строк направляються до суду першої інстанції.

Методика складання апеляційних скарг має насамперед враховувати вимоги КПК.

Обґрунтовуючи апеляцію, захисник має послатися на відповідні аркуші справи, де містяться докази, якими оперує адвокат. У вступній частині апеляції слід стисло викласти суть ухвали слідчого судді, з якою адвокат не погоджується. Допустимим є виклад тільки тієї частини ухвали, з якою адвокат не згоден. Після цього викладається мотивувальна частина скарги - критика оскаржуваної ухвали. Якщо у справі, на думку адвоката, допущено кілька порушень, то кожне з них викладається окремо.

Очевидно, що в апеляції або додатках до неї адвокат має висловити свою позицію щодо доцільності та потреби проведення судового слідства. Так само це стосується питання про витребування додаткових доказів, список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, зміни, скасування або обрання запобіжного заходу.

Оскаржуючи висновки суду, які містяться в ухвалі, адвокат має потурбуватися, щоб цей спір мав конкретний, предметний характер. Кожне оспорюване твердження суду слід обґрунтовувати доказами, які його спростовують або піддають сумніву. При цьому докази бажано наводити точно (дослівно), з посиланнями на аркуш справи, а для зручності - і на рядок, в якому міститься відповідний текст. "Якщо обставини справи викладено в оскаржуваній ухвалі неправильно, їх краще подати спочатку в редакції суду, а потім у тій, яку автор скарги вважає правильною, і на підтвердження викласти докази з посиланням на їх джерело".

Особливо уважним слід бути з обсягом оскарження ухвали. Вирок, ухвала, постанова перевіряються апеляційним судом у межах апеляції. Висновки слідчого судді щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази не досліджувалися, не перевіряються.

Отже, "золоте правило" адвоката - не писати скаргу більше двох сторінок - об'єктивними обставинами апеляційного провадження ставиться під сумнів. Обсяг апеляції залежить від кількості фактичних обставин, а також тверджень суду, які оспорюються апелянтом. За таких умов вкластися у дві сторінки іноді неможливо.

Здійснюючи професійні обов'язки, адвокат зобов'язаний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої захищає, та відмовитись від взятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Отже, адвокат використовує свої права та повноваження в межах, які не йдуть на шкоду особі, яку він захищає. Захисник не вправі обґрунтовувати вину свого підзахисного, тобто погоджуватися з доведеністю обвинувачення, якщо цього не визнає підзахисний. Тому на адвоката не можна покладати обов'язок щодо встановлення істини у справі, на чому наголошують окремі судові діячі.

Водночас, виконуючи свої обов'язки щодо захисту клієнта, адвокат виступає як "дух заперечення", протиставлення й у такий спосіб сприяє повному, всебічному й об'єктивному дослідженню справи. Важливо тільки не впасти в очевидну однобічність і свідому несправедливість щодо протилежної сторони. Несправедливість, упередженість до противника завжди викликають роздратування суддів. "Недосвідчені захисники постійно забувають, що у них спір з доказами, а не з прокурором", - писав П, Сергеїч. Він рекомендував бути поблажливим і люб'язним до противника. "Не говоріть про упередженість або однобічність прокурора. Покажіть, що він не зовсім правий. Якщо була упередженість, присяжні помітять її і без вашої допомоги".

Захисник має відшукати і подати суду такі факти, документи та покази, які свідчать на користь обвинуваченого, згрупувати їх і, не впадаючи у фальш, дати їм сприятливе для обвинуваченого тлумачення. Ще П. Сергеїч наголошував: "Зрозумійте, що рішення справи залежить не від вашої думки, а від вашого захисту. Візьміться за факти, тлумачте, пояснюйте присяжним підсудного". Мистецтво судочинства зазначав І. Бентам,- є не що інше, як мистецтво користуватися доказами ".

Заслуговує на увагу питання про межі подання доказів захисником. КПК передбачає, що захисник використовує всі засоби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Отже, він не вправі подавати докази, які ускладнюють становище його підзахисного. Не має він висловлювати також позицію, продиктовану його внутрішнім переконанням, якщо вона здатна погіршити становище обвинуваченого, підсудного. "Найважливіше правило захисту, - писав П. Сергеїч, - полягає в тому, щоб розумно обмежити своє завдання".

Відповідно до презумпції невинуватості (ст. 63 Конституції України) на обвинуваченого і його адвоката не можна покладати обов'язок доводити свою невинуватість або меншу винуватість, наявність обставин, які виключають його кримінальну відповідальність.

Проте як бути, коли клієнт відмовляється від оскарження ухвали? Вважають, що відмова підзахисного є необов'язковою, якщо він неповнолітній, або участь у справі щодо нього захисника є обов'язковою.

Перегляд справи здійснюється в межах апеляційної скарги. Апеляційна скарга є основним документом, який визначає програму для суду з перевірки справи. Якщо адвокат вважає за потрібне ще раз дослідити докази в суді, то він має належним чином обґрунтувати своє клопотання і, зокрема, чітко вказати, в чому полягає неповнота дослідження документа або іншого доказу або в чому полягає порушення встановленого порядку їх дослідження.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право (ст. 407 КПК):

1.  залишити ухвалу без змін;
2.  скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчогосудді (ст. 422 КПК), суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніше ніж за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніше ніж у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніше ніж у триденний строк направляються до суду першої інстанції.

Виступ в апеляції має бути максимально лаконічним і не повторювати дослівно апеляційну скаргу. Судді апеляційного суду таке повторення вважають зайвим. Тому до суду слід підготуватись так, щоб виступ у дебатах свіжо і під несподіваним кутом представив картину справи.

Як приклад виступу в апеляції подаємо частину виступу адвоката Арії у резонансній справі щодо "ЮКОСа".

ДЕЛО С. БАХМИНОЙ (Условно-досрочное освобождение)

Из выступления адвоката Семена Арии на заседании в Преображенском суде 21 апреля 2009 года (Опубликовано в "Новой газете" №48 от 22.04.2009)

1.  Дело Бахминой в целом и вопрос о ее условно-досрочном освобождении в частности приобрели столь широкую известность, что вошли уже в число факторов, влияющих на репутацию российского правосудия, на доверие к нему. В ряду странностей этого дела находится и удивительная ситуация, сложившаяся с вопросом об освобождении Бахминой: уже год идет об этом спор не обвинительной власти с защитой, а спор ВНУТРИ государственной системы, одних государственных органов с другими.

При этом администрация исправительной колонии (знающая Бахмину лучше остальных участников спора), Верховный суд Республики Мордовия и даже прокурор, дававший заключение на первом рассмотрении дела, выступили за освобождение Бахминой, исходя из мотивов прозрачных и соответствующих закону, а местный Зубово-Полянский суд - против, по мотивам, в лоб противоречащим закону (и совести, добавим мы).

Нет нужды в догадках, что побуждало местных судей к такой позиции: перестраховка, угодливость или природные свойства. Для нас важно другое: этот спор внутри государственной службы свидетельствует о наличии там, внутри, серьезных разногласий и сомнений в надобности дальнейшего содержания Бахминой в местах лишения свободы. Это важно. Поскольку сомнения такого рода в цивилизованном правосудии разрешаются, известно в чью пользу. И в России такое разрешение в пользу обвиняемого предписано в статье 49 Конституции. Защита с тревогой и надеждой будет ждать, на чью сторону Вы станете в этом споре, где закон и совесть соревнуются с ложно понятым государственным интересом.