1.  Те представители государства, которые были ЗА освобождение Бахминой, учитывали, что речь идет о женщине (смягченное отношение к женщинам всегда проявлялось и законодателем), что у Бахминой трое малолетних детей, что дело, по которому она осуждена, хозяйственное, что она находится в заключении более четырех лет и отбыла большую часть наказания, что она положительно характеризуется администрацией колонии и что закон позволяет в этих условиях вернуть ее домой, к детям. Все эти лично к Бахминой относящиеся данные были сочтены достаточно весомыми.

Их противники в споре ссылались в своих решениях на второстепенную роль прав и интересов Бахминой перед государственным интересом в продолжении ее наказания. Между тем, согласно статье 2 Конституции России, "ЧЕЛОВЕК, ЕГО ПРАВА И СВОБОДЫ ЯВЛЯЮТСЯ ВЫСШЕЙ ЦЕННОСТЬЮ". Именно это конституционное положение определяет не только правоту сторонников освобождения Бахминой в возникшем по настоящему делу споре, но и необходимость учета прав и интересов КБ ДЕТЕЙ, ни разу не упомянутых в вынесенных судебных решениях, на прекращение их сиротства. Дети Бахминой наравне с матерью являются субъектами права, провозглашенного в статье 2 Конституции РФ, и зашита их интересов по настоящему делу не может игнорироваться судом. Неужели Вы от них отвернетесь, Ваша честь?

1. Настоящее дело рассматривается Преображенским судом по той причине, что предыдущее решение местного суда было отменено Верховным судом Мордовии. Для Вас, следовательно, кассационным определением, обязательным к исполнению в силу статьи 388 УПК, является это последнее постановление Верховного суда. В нем содержится и следующее указание: "Вывод судьи о том, что Бахмина не встала на путь исправления, нельзя признать обоснованным". Это обязательное для последующего суда первой инстанции указание облегчает Вашу задачу.

Клопотання про умовно-дострокове звільнення екс-юриста НК "ЮКОС" Світлани Бахміної було задоволено.

Під підставами для зміни або скасування ухвали слідчого судді розуміють сукупність достатніх даних, які вказують на незаконність, необґрунтованість і несправедливість рішення суду. Слід зауважити, що апеляційне провадження е новим судовим розглядом з використанням результатів судового провадження в суді першої інстанції. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції е:

1.  неповнота судового розгляду. Ця підстава застосовується тоді, коли залишились істотні для справи обставини (відхилені клопотання про допит певних осіб або відмовлено у дослідженні певних доказів тощо). Підставою для скасування є також випадок, коли необхідність дослідження випливає з нових даних, виявлених у суді апеляційної інстанції;
2.  невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Ця підстава застосовується у випадку, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, які були досліджені (до цього примикає і випадок, коли докази є недопустимими, але суд поклав їх в основу вироку). Якщо доказ є недопустимим, а інших доказів недостатньо, то як підстава може бути зазначена неповнота судового розгляду. За наявності суперечливих доказів у випадку, коли суд не вказав, чому він взяв до уваги одні і відкинув інші, а також у випадку, коли не взято до уваги докази, які істотно могли вплинути на його висновки, також застосовується підстава про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Це саме стосується випадку, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності;
3.  істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. До таких порушень належать ті, що перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК).

Неправильним щодо закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1.  незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2.  застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3.  неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4.  при недоведеності обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. У цьому випадку можна говорити про несправедливість ухвали як категорії, яка є елементом верховенства права.