Суд із урахуванням думки інших присутніх учасників підготовчого судового засідання вирішує питання про обрання, доцільність зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного обвинуваченому з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК, та обставин кримінального провадження. За відсутності зазначених клопотань від сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим (у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування) та, відповідно, обраний запобіжний захід щодо обвинуваченої особи - незмінним.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК).

Незалежно від наявності відповідного клопотання суд зобов'язаний розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку.

У випадках здійснення судового провадження судом присяжних питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою вирішує головуючий.

Оскарженню до суду апеляційної інстанції підлягають такі ухвали слідчого судді суду першої інстанції: 1) про відмову в наданні дозволу на затримання; 2) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 6) про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні.

Порядок апеляційного провадження під час перевірки судом апеляційної інстанції ухвал слідчого судді передбачено ст. 422 КПК. Апеляційне провадження здійснюється відповідно до загальних положень апеляційного розгляду, встановлених ч. 1 ст. 405 КПК, за винятком строків його проведення. Згідно з положеннями ст. 422 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніше ніж через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Про час, дату і місце апеляційного розгляду суддя-доповідач повідомляє особу, яка її подала, прокурора й інших заінтересованих осіб не пізніше ніж за день до апеляційного розгляду. Судовий виклик може бути здійснено шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, за допомогою телефону або телеграмою.

Суд апеляційної інстанції відкладає апеляційний розгляд у разі неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, присутність яких є обов'язковою згідно з КПК, або якщо суд апеляційної інстанції своїм рішенням визначив їх явку обов'язковою. При цьому в разі неприбуття до суду особи, явка якої визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції може з власної ініціативи прийняти рішення про здійснення приводу такої особи відповідно до ч. 2 ст. 140 КПК та призначити судове засідання на інший день.

Суду апеляційної інстанції слід мати на увазі, що участь підозрюваного, обвинуваченого під час судового розгляду щодо оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу або відмову у його застосуванні є обов'язковою, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища, якщо суд визнає обов'язковою його участь, а також у випадку, коли від підозрюваного, обвинуваченого, який утримується під вартою, надійшло відповідне клопотання.

Відповідно до ч. З ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін;

1. скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Тому у випадку, коли за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді встановлено необхідність її зміни, наприклад з метою виправлення технічної помилки, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу і постановляє нову ухвалу.

Якщо слідчий суддя суду першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, а також до апеляційного розгляду скарги на таке рішення у суді апеляційної інстанції (поданої прокурором) підозрюваний, обвинувачений звільнений з-під варти у порядку ч. 5 ст. 202 КПК, суд апеляційної інстанції, якщо він за наслідками розгляду погоджується з доводами апеляційної скарги, скасовує ухвалу слідчого судді і постановляє нову ухвалу, якою задовольняє клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Матеріали кримінального провадження після закінчення провадження в суді апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді мають бути направлені до суду першої інстанції не пізніш як у триденний строк.

Предметом розгляду питання про застосування запобіжного засобу Є наявність вагомих доказів про вчинення злочину саме підозрюваним та інші, перераховані у ст. 178 КПК обставини у сукупності. Подаючи свої заперечення, адвокат дає аналіз всіх цих обставин та обґрунтовує недоцільність застосування найбільш жорстких запобіжних заходів (домашній арешт, застава, тримання під вартою). При цьому адвокат має продумати питання про надання ним доказів, які підтверджують недоцільність застосування виняткового та інших більш легких запобіжних засобів.

Отже, відповідний орган вирішує питання, чи можна задовольнитись особистим зобов'язанням або особистою порукою (ст. 179,180), і якщо вважає, що такі заходи недостатні, то вирішує питання про заставу, домашній арешт, тримання під вартою та готує матеріали для звернення до слідчого судді (на досудовому слідстві) або суду.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Особиста порука (ст. 179 КПК) полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов'язуються за потреби доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру. Поняття особливої довіри не розшифровується, Отже, це поняття оцінне, і слідчий суддя у кожному окремому випадку оцінює, чи заслуговує конкретний поручитель на особливу довіру. Це може бути людина з високим моральним авторитетом або людина, що заслуговує на особливу довіру тощо.

Поручителю роз'яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від взятих на себе зобов'язань і порядок реалізації такого права.

Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший. Дещо спірною виглядає норма про те, що поручитель забезпечує явку підзахисного до суду для вирішення питання про заміну запобіжного заходу на інший у випадку відмови від взятих на себе зобов'язань. Доцільніше було б передбачити також і право поручителя звернутись до суду з тим, щоб забезпечити привод до суду у випадку відмови від взятих на себе зобов'язань.

Застава (ст. 182 КПК) полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених

Ст. 183 КПК є важливою нормою, яка забезпечує гарантії законності та справедливості у застосуванні запобіжного заходу. Слідчий суддя має ретельно з'ясувати, чи своєчасно надано копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується застосувати запобіжний захід, і відповідність змісту клопотання вимогам ст. 184 КПК. Процедура розгляду передбачає необхідність у певних випадках допитати свідків, яких вважає за потрібне допитати прокурор. У процесі розгляду справи про застосування запобіжного заходу захист може поставити питання про виклик свідків захисту для спростування доводів прокурора. Ст. 184 КПК такої можливості не передбачає, але загальні вимоги процесуальної рівності сторін можуть бути враховані слідчим суддею для того, щоб допитати свідка, про що заявлено клопотання захистом.

Ст. 184 КПК допускає допит свідків, але це не має бути обов'язковим правилом у вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Слідчий, прокурор мають надавати слідчому судді матеріали, які достатньо обґрунтовують клопотання про застосування запобіжного заходу і без участі свідків. Адже допит свідків має здійснюватися за загальними правилами, що ускладнює процедуру застосування запобіжного заходу.

Ініціювання допиту свідків ст. 184 КПК надано прокурору, слідчому. Можна припустити, що на практиці у випадках, якщо прокурор не ініціює допит свідків, не задовольнятимуть клопотання захисту про допит їх свідків. З точки зору адвокатів (автором проведено їх опитування) захист повинен мати право на заперечення проти застосування запобіжного заходу (в тому числі шляхом допиту свідків).

До суду іноді надходить до 20 матеріалів на день про застосування запобіжних заходів, обшуків тощо. Забезпечити негайний розгляд таких матеріалів протягом одного робочого дня одним слідчим суддею та ще й з допитом свідків майже неможливо. Розгляд таких матеріалів має забезпечуватись узгодженими діями прокурора, суду, а в певних випадках - і адвокатів, яких потрібно своєчасно повідомляти про розгляд справи. Тому це потребує певних організаційних заходів з метою своєчасного вирішення поданих клопотань.

Прокурор (ст. 185 КПК) зобов'язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу, якщо йому стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою, кримінального правопорушення. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.