говорити нічого з приводу підозри щодо нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК, вимагати перевірки обгрунтованості затримання та реалізувати інші процесуальні права, передбачені КПК. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол (про зміст протоколу див. ч. 5 ст. 208 КПК).

7. Підозрюваним як учасником кримінального провадження особа може стати також не лише у зв'язку із затриманням її чи обранням щодо неї запобіжного заходу, а й за окремої підстави - за наявності достатніх доказів для підозри цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення (див. п. З ч. 1 ст. 276 КПК), тобто за наявності такої сукупності зібраних під час досудового розслідування доказів, які підтверджують, на думку слідчого, прокурора, обгрунтованість підозри, викривають цю особу у вчиненні кримінального правопорушення.

8. Поняття обвинуваченого як учасника кримінального провадження КПК пов'язує з наявністю обвинувального акта, складеного слідчим і затвердженого прокурором або складеного самим прокурором. У ньому, зокрема, містяться анкетні відомості про самого обвинуваченого і формулювання обвинувачення (див. ч. 2 ст. 291 КПК). Проте момент складення чи затвердження обвинувального акта прокурором не засвідчує момент появи у кримінальному провадженні обвинуваченого, щодо якого і складено обвинувальний акт. Статусу обвинуваченого (підсудного) особа набуває після того, як обвинувальний акт прокурором передано до суду з відповідною його реєстрацією в суді. До цього вона залишається підозрюваним. Про це свідчить і зміст ст. 293 КПК, де зазначається, зокрема, що одночасно з переданням обвинувального акта прокурор зобов'язаний вручити його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.

9. Стаття передбачає перелік процесуальних прав, які надані як підозрюваному, так і обвинуваченому, а також перелік прав, які, враховуючи особливості судового провадження, надаються лише обвинуваченому (підсудному). Переліки цих прав не є вичерпними. КПК можуть бути передбачені й інші процесуальні права, які мають підозрюваний, обвинувачений під час провадження окремих слідчих та інших процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень. Сукупність усіх процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого утворюють єдине право підозрюваного чи обвинуваченого на захист від висунутої підозри чи обвинувачення. Кожному з процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого відповідає обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді, судді чи суду роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому це право і забезпечити можливість його реалізації. Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист є конституційною засадою кримінального процесу України (ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. З ст. 129 Конституції України) і закріплене також у п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20 КПК.

Докази, отримані з порушенням права підозрюваного, обвинуваченого на захист, є недопустимими для використання при прийнятті процесуальних

-137

рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (див.ч. 2 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК). Порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист як істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення, можуть бути підставою для скасування судового рішення апеляційною чи касаційною інстанцією (див. ст.ст. 409, 412, 436, 438 КПК).

10. Міжнародно-правовою основою права підозрюваного, обвинуваченого знати, в чому його підозрюють, обвинувачують, є положення Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. про те, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення (п. З "а" ст. 14), а також аналогічне положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (п. З "а" ст. 6).

Право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, забезпечується обов'язком слідчого, прокурора повідомити особі про підозру (ст.ст. 276-278 КПК), обов'язком уповноваженої службової особи, яка затримала особу без ухвали слідчого судді повідомити затриманому, в чому він підозрюється (ч. 4 ст. 208 КПК).

11. Право обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, забезпечується обов'язком прокурора при зверненні до суду з обвинувальним актом вручити цій особі копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (див. ст. 293 КПК), а також роз'ясненням головуючого суті обвинувачення в судовому засіданні після оголошення прокурором обвинувального акта (див. ст.ст. 347, 348 КПК).

12. Право підозрюваного, обвинуваченого бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз'яснення гарантується низкою положень КПК. Для підозрюваного передбачено, зокрема, при затриманні особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді роз'яснення процесуальних прав та обов'язків і наведення їх повного переліку у протоколі затримання, копія якого вручається підозрюваному (див. ч. 4 ст. 208 КПК); роз'яснення прав підозрюваного під час вручення йому письмового повідомлення про підозру, в якому також виписані права підозрюваного (див. ч. 2 і З ст. 276, ст.ст. 277, 278 КПК).

Для обвинуваченого це передбачено, зокрема, ст. 345 КПК, за якою на початку судового засідання обвинуваченому (як і іншим особам, які беруть участь у судовому розгляді) вручається пам'ятка про його права та обов'язки. Після ознайомлення обвинуваченого з пам'яткою головуючий має з'ясувати, чи зрозумілі йому права та обов'язки і в разі необхідності роз'яснити їх.

13. Право підозрюваного, обвинуваченого на захисника є істотною складовою конституційного права підозрюваного, обвинуваченого на захист (ч. 2 ст. 63 Конституції України). Стаття 59 Конституції України наголошує на тому,

138 -

що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя (п. З "є" ст. 6).

14. Передбачену п. З ч. З ст. 42 КПК "першу вимогу" (клопотання) про необхідність залучення захисника підозрюваний може заявити вже з моменту затримання його за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення уповноваженою службовою особою (див. ст. 210 КПК), або з моменту вручення йому письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК), а обвинувачений, якому прокурор одночасно з передачею обвинувального акта в суд вручив копію цього акта (ст. 293 КПК), - з моменту отримання обвинувального акта судом. Про форми та порядок залучення захисника до участі у кримінальному провадженні див. ст.ст. 48-51 КПК та коментар до них.

15. Побачення підозрюваного, обвинуваченого із захисником до першого допиту в умовах, які забезпечують конфіденційність спілкування, означає, що жодна інша особа не може бути присутня під час такого спілкування або будь-яким способом прослуховувати таку розмову, у тому числі в місцях затримання чи попереднього ув'язнення. Конфіденційність спілкування підозрюваного, обвинуваченого із захисником сприяє, з одного боку, отриманню захисником від підозрюваного чи обвинуваченого у довірливій формі максимально необхідного для здійснення ним ефективного захисту обсягу інформації щодо події кримінального правопорушення та причетності до неї підозрюваного чи обвинуваченого, наявності у підозрюваного чи обвинуваченого доказів, які можна було б подати для спростування підозри чи обвинувачення, доведення невинуватості або меншої винуватості, а з іншого, - роз'ясненню захисником підозрюваному чи обвинуваченому: а) юридичної суті події кримінального правопорушення, можливої кримінальної відповідальності і покарання у разі доведення вини підзахисного; б) процесуальних можливостей, які дають підозрюваному, обвинуваченому його правове становище, його процесуальні права; в) значення для доведення його вини його показання під час допиту в досудовому розслідуванні і в судовому розгляді і що давання показань для нього є не обов'язком, а правом; г) характеру поведінки підозрюваного чи обвинуваченого під час першого чи наступних допитів, участі в інших слідчих діях, які клопотання чи скарги доцільно подати чи не подавати під час подальшого провадження, щоб не зашкодити своїм законним інтересам.

16. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 р. особа, взята під варту, має право на побачення з захисником

139

наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі які виключають при побаченні із захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення.

Важливою гарантією забезпечення права на захисника в місцях затримання та попереднього ув'язнення є виконання обов'язків щодо захисту прав людини слідчим суддею. Згідно з ч. 9 ст. 206 КПК слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника, або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

17. Право підозрюваного, обвинуваченого на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій передбачає можливість участі захисника у допиті та інших процесуальних діях, які провадяться як за участю підозрюваного, обвинуваченого, так і без такої участі, але за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або захисника (див. ч. 6 ст. 223 КПК).

18. Підозрюваний, обвинувачений може заявити про відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження. Проте слідчому чи суду необхідно з'ясувати, чи не є така відмова вимушеною, зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний, обвинувачений не має коштів на оплату послуг захисника і, необхідно вирішувати питання про призначення захисника в порядку надання безоплатної правової допомоги.