43. Про поняття та зміст повідомлення у кримінальному провадженні див. ст.ст. Ill, 112 КПК. Для підозрюваного, обвинуваченого передбачається можливість через отримання письмових повідомлень бути поінформованим про хід кримінального провадження, про процесуальні дії і рішення, які приймаються, та про свої процесуальні права у зв'язку з цими діями і рішеннями осіб, які здійснюють кримінальне провадження. Зокрема, формою таких повідомлень є і названі (п. 42 коментаря до цієї статті КПК) випадки вручення або надіслання йому копій відповідних процесуальних документів.

Право підозрюваного, обвинуваченого на повідомлення передбачено і в разі проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Так, згідно з ч. 1 ст. 253 КПК особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

44. Прийняття слідчим, прокурором, слідчим суддею незаконних і необгрунтованих процесуальних рішень, здійснення ними процесуальних дій, які порушують права учасників кримінального провадження, зокрема, підозрюваного і обвинуваченого, процесуальна бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, ігнорування ними клопотань підозрюваного, обвинуваченого перешкоджають досягненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК), захисту прав і законних інтересів підозрюваного і обвинуваченого. Одним із важливих процесуальних засобів усунення такої неправомірної процесуальної поведінки слідчого, прокурора, слідчого судді є право підозрюваного, обвинуваченого на оскарження рішень, дій та бездіяльності зазначених осіб. Про рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, підстави, порядок, строки оскарження, розгляду та вирішення скарг підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження див. ст.ст. 303-308 КПК та коментар до них.

45. Право підозрюваного, обвинуваченого вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду грунтується на положеннях Конституції України про те, що: а) держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ч. 2 ст. З ); б) кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); в) у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62).

46. Згідно зі ст. 130 КПК шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

47. Про підстави та порядок відшкодування такої шкоди див. Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р. За наявності передбачених цим Законом підстав слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

48. Якщо підозра чи обвинувачення не підтвердилися і судом було ухвалено виправдувальний вирок (див. ч. 1 ст. 373 КПК), або прокурор закрив провадження за однією з реабілітуючих особу підстав (див. ч. 1 ст. 284 КПК), то з метою відновлення репутації особи слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи в місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання. Якщо ж відомості про засудження або про притягнення до кримінальної відповідальності, застосування до неї як запобіжного заходу взяття під варту були поширені в засобах масової інформації, то, на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті - на вимогу його родичів чи слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України (ст. 11 Закону).

49. Права підозрюваного, обвинуваченого, передбачені п. 18 ч. З ст. 42 КПК, охоплюються змістом засади здійснення кримінального провадження державною мовою (див. ст. 10 Конституції України та ст. 29 КПК про зміст цієї засади). їх формулювання відповідає положенням п. "є" ч. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція з прав людини): кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:... є) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

50. Формулювання п. 1 ч. 4 ст. 42 КПК повною мірою відповідає формулюванню пункту "d" ч. З ст. 6 Конвенції з прав людини, за яким кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: ... d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Важливість реалізації цього права обвинуваченого на безпосередній допит свідків у судовому розгляді пояснюється тим, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК (у виняткових випадках під час досудового розслідування, але в судовому засіданні). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

148

149

51. Про право підозрюваного і обвинуваченого збирати і подавати докази під час досудового розслідування див. п. 8 ч. З ст. 42 КПК та коментар до неї. Обвинувачений має право подати суду лише ті докази, які були офіційно відкриті стороні обвинувачення за правилами ст. 290 КПК. Якщо ним не буде здійснено відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, то суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (див. ч. 11 і 12 ст. 290 КПК).

52. В інтересах справедливого судового розгляду обвинувачений має право заявляти в судовому засіданні свої клопотання, а також висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження з питань відводу суддям, учасникам судового розгляду, виклику і допиту свідків, призначення експертизи, витребування документів тощо.

53. За змістом ст. 364 КПК обвинувачений має право на виступ у судових дебатах незалежно від того, чи будуть там виступати його захисник, законний представник і незалежно від того, що за законом (ст. 365 КПК) після судових дебатів йому буде надано останнє слово. Виступаючи в судових дебатах, він може висловити свою думку щодо оцінки доказів, досліджених в судовому засіданні і щодо можливого рішення суду, а також виступити з реплікою, реагуючи на перекручування у виступах інших учасників судових дебатів фактів та обставин вчинення ним кримінального правопорушення.

54. Ведення журналу судового засідання (див. ст. 108 КПК) та фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження (див. ч. 4 ст. 107 КПК) є обов'язковими. Згідно з п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України повне фіксування судового процесу технічними засобами є однією з основних засад кримінального судочинства.

Шляхом реалізації свого права на ознайомлення із журналом судового засідання та технічним записом судового процесу обвинувачений має можливість перевірити правильність фіксації в журналі ходу засідання, виконаних процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень, а також якість і повноту технічного запису судового процесу і за наявності підстав подати на них свої зауваження. При цьому обвинувачений має право на отримання копії запису судового засідання, зробленого з допомогою технічного засобу (ч. 5 ст. 107 КПК). Ознайомлення обвинуваченого з журналом і технічним записом судового засідання має значення і з точки зору підготовки обвинуваченим апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, зокрема у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду (ст. 412 КПК).

55. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України). Право обвинуваченого на оскарження судового рішення закріплено і в міжнародно-правових актах з прав людини, зокрема за ч. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. (далі - Пакт) кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були

переглянуті вищого судовою інстанцією згідно з законом. Відповідно до ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції з прав людини кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

56. Крім права на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень (див. ст.ст. 393, 425 КПК), обвинувачений має право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (див. ст. 460 КПК) і право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України (див. ст. 446 КПК), право знати про подані іншими учасниками провадження скарги і заяви і подавати на них заперечення (див. ст.ст. 402, 431 КПК).

57. КПК передбачені ще й інші процесуальні права підозрюваного і обвинуваченого, які вони можуть використовувати під час здійснення слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом окремих процесуальних дій і при прийнятті окремих процесуальних рішень: 1) право під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора (див. ч. 2 ст. 193 КПК);

2) право заявляти клопотання про зміну запобіжного заходу (див. ст. 201 КПК);

3) право під час пред'явлення його для впізнання зайняти будь-яке місце серед осіб, які пред'являються (див. ч. 2 ст. 228 КПК); 4) право бути письмово повідомленим прокурором або за його дорученням слідчим про тимчасове обмеження його конституційних прав під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії (див. ст. 253 КПК); 5) право підозрюваного, обвинуваченого заперечувати проти закриття кримінального провадження або ухвалення вироку у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (див. ч. 7 ст. 284 і ч. З ст. 285 КПК); 6) право надати згоду на спрощений судовий розгляд обвинувального акта у його відсутності (див. ч. 1 ст. 302 КПК); 7) право на допит експерта в суді для роз'яснення висновку (див. ст. 356 КПК); 8) право на роз'яснення судового рішення судом, який його ухвалив (див. ст. 380 КПК); 9) право на суд присяжних і його роз'яснення прокурором, судом (див. ст. 384 КПК) та інші.

58. Основою правового статусу іноземців в Україні, зокрема у кримінальному провадженні, є положення Конституції України про те, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами (ст. 26). Докладніше про правовий статус іноземців в Україні див. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 р.