32. При вирішенні питання про заборону підозрюваному, обвинуваченому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають враховувати положення Закону України "Про інформацію" у редакції від 13 січня 2011 р. про те, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом (ст. 20 Закону), якою є конфіденційна, таємна та службова інформація, і які саме відомості не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом (ст. 21 Закону).

Не менш важливим для правильного вирішення питання про заборону підозрюваному, обвинуваченому застосовувати технічні засоби є врахування положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 р. (розділ II "Порядок доступу до інформації") про те, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону); 4) обмеженню доступу підлягає саме інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 ст. 6 Закону). Цей Закон розкриває зміст поняття кожного з видів інформації з обмеженим доступом (ст.ст. 7-9 Закону). Зокрема, згідно зі ст. 6 Закону таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється Законом та спеціальними законами.

33. Відомості, які містять таємницю, що охороняється законом, визначені Законом України "Про державну таємницю" від 21 вересня 1999 р. та Зводом

відомостей, що станоьлять державну таємницю, затвердженим наказом голови Служби безпеки України 1 березня 2001 р. № 52 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 264/5455 22 березня 2001 p.; Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р.

34. Згідно зі ст. 162 КП К до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця.

35. Заборона розголошення відомостей, які стосуються інтимного життя особи, грунтується на конституційному положенні про те, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, і що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, позначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України). Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому КПК, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігти розголошенню такої інформації (див. ч. З і 4 ст. 15 КПК). Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2012 р. № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень ч. 1, 2 ст. 32, ч. 2, З ст. 34 Конституції України роз'яснив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї.

36. Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про проведення процесуальних дій можуть стосуватися необхідності проведення в інтересах з'ясування обставин, що свідчать про його невинуватість чи меншу винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і забезпечення його права на захист слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій: виклик і допит нових свідків (див. ст. 224 КПК), призначення додаткової чи повторної експертизи (ст. 242 КПК), проведення слідчого експерименту (ст. 240 КПК), надання доступу до матеріалів закінченого досудового розслідування (див. ст. 290 КПК) тощо.

144

145

За наявності реальної загрози життю і здоров'ю, жиглу чи майну підозрюваного, обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на цих учасників кримінального провадження, вони мають право на забезпечення безпеки. Порядок вжиття заходів для забезпечення безпеки підозрюваному, обвинуваченому, членам його сім'ї, близьким родичам, майна, житла визначено Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. При цьому забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя (див. ст. 1 Закону).

37. Обгрунтована заява підозрюваного, обвинуваченого про відвід іншого суб'єкта кримінального провадження за наявності обставин, які виключають його участь у цьому кримінальному провадженні, має на меті досягнення законного інтересу, який полягає в тому, щоб щодо нього було проведено всебічне, повне і об'єктивне досудове розслідування, справедливий судовий розгляд, а на його основі ухвалено законне, обгрунтоване і справедливе судове рішення.

38. До кола осіб, яким може бути заявлено відвід підозрюваним, обвинуваченим, КПК віднесено суддю, слідчого суддю, присяжного, прокурора, слідчого, захисника підозрюваного чи обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача, спеціаліста, експерта, перекладача, секретаря судового засідання (ст.ст. 75-79 КПК). Про порядок вирішення питання про відвід та наслідки відводу цих осіб див. ст.ст. 80-83 КПК.

Водночас, зміст параграфів 1-5 глави 3 "Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження" КПК дає підстави для висновку, що коло осіб, яким підозрюваний, обвинувачений може заявити відвід, є значно ширшим і включає в себе також: а) керівника органу досудового розслідування (див. ст. 39 КПК); б) співробітників інших (окрім слідчих підрозділів) підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, - у випадках здійснення ними повноважень слідчого при досудовому розслідуванні кримінальних проступків (див. ч. З ст. 38 КПК); в) співробітників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора (див. ч. 1 ст. 41 КПК); г) законного представника підозрюваного, обвинуваченого (див. ст. 44 КПК); ґ) законного представника потерпілого (див. ст. 59 КПК); д) законного представника цивільного позивача (див. ст. 64 КПК); є) адвоката свідка (див. п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК); є) судового розпорядника (див.

ст. 74 КПК); ж) понятих, які залучаються до проведення слідчих (розшукових) дій (див. ч. 7 ст. 223 КПК).

39. Зі змісту п. 14 ч. З ст. 42 КПК можна дійти висновку, що підозрюваний має право ознайомитися з матеріалами досудового розслідування як під час досудового розслідування (ст. 221 КПК), так і після його закінчення (ст. 290 КПК). В обох випадках не надаються для ознайомлення лише матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. При ознайомленні з матеріалами досудового розслідування до його завершення підозрюваному не надаються також матеріали, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Такими можуть бути протоколи процесуальних дій, постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, з яких видно, які слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії будуть виконуватися під час подальшого розслідування. У другому випадку прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-яких доказів, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання (див. ч. 2 ст. 190 КПК).

40. Закон не визначає, коли вперше і скільки разів до завершення досудового розслідування підозрюваний має право ознайомитися з матеріалами досудового розслідування. Судячи з того, що особа вже має статус підозрюваного, то таке перше ознайомлення можливе лише після вручення їй письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК). Під час подальшого досудового розслідування підозрюваний має право письмово заявити клопотання про ознайомлення його з матеріалами, зібраними після попереднього ознайомлення.

41. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваним як під час досудового розслідування, так і після його завершення оформляється протоколом за правилами ст. 104 КПК. У зв'язку з ознайомленням з матеріалами досудового розслідування підозрюваний має право робити із наданих для ознайомлення матеріалів виписки та копії і заявляти клопотання про доповнення досудового розслідування, які вирішуються за правилами ст. 220 КПК.

42. Загальне право підозрюваного, обвинуваченого одержувати копії процесуальних документів конкретизується статтями КПК, які передбачають обов'язкове вручення (або надіслання) йому особою, яка здійснює процесуальну дію, копії певного процесуального документа: копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вручається уповноваженою службовою особою (ч. 5 ст. 208 КПК), копія ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння підозрюваного, якщо він присутній під час проведення обшуку вручається слідчим чи прокурором (ч. З ст. 236 КПК), копія письмового повідомлення про підозру - слідчим або прокурором (ч. 1 ст. 278 КПК), копії постанов про зупинення і про відновлення досудового розслідування надсилаються слідчим (ч. 4 ст. 280 і ч. 1 ст. 282 КПК); копії

146

147

г

обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вручаються прокурором (ст. 293 КПК), копії постанов слідчого і прокурора про закриття кримінального провадження надсилаються відповідно слідчим або прокурором (ч. 5 ст. 284 КПК).