Школа більш спеціалізується на передачі інформації про статус громадянина у державі, про інститути правової системи. Вона має значення для передачі не тільки знань, а й спільних цінностей правової культури. Серед інших, не менш впливових джерел інформації можна назвати засоби масової інформації. Вони відіграють важливу роль в отриманні правової інформації. Будь-яке посилання, будь-яка інформація стосовно самого права, правових норм і цінностей, передана дитині, підлітку, дорослій людині сім'єю, школою, іншими інститутами, піддається інтерпретації ЗМІ.

Правові цінності, традиції, зразки поведінки й інші елементи правової культури засвоюються людиною безупинно, починаючи з дитинства. Цей процес може бути обмежений лише тривалістю її життя. Причому необхідно враховувати, що сприймаючи одні ідеї й навички, людина може поступатися іншими орієнтирами і обирати собі нові шляхи спілкування із соціальним середовищем, владою, державою.

Набір правових знань, умінь і навичок, які має людина, передусім, залежить від її суб'єктивного стану й правової установки, а також від соціального середовища. Дія таких чинників визначає особливості правової соціалізації, серед яких слід виокремити: безпосереднє сприйняття індивідом правового життя; персоналізацію права; ідеалізацію правових образів; визначеність індивіда в юридичному баченні навколишньої дійсності та його перехід до самостійної орієнтації в правовому просторі.

Подібна оцінка правової соціалізації дозволила виділити два її види: початкову правову соціалізацію, що характеризується найбільш раннім сприйняттям людиною правових категорій і цінностей, та завершальний етап правової соціалізації, що характеризується діяльністю людини, коли вона вже засвоїла основні прийоми і способи переробки інформації, свої соціально-правові ролі та є здатною протистояти груповому тиску, готова до індивідуального перегляду ідеологічних позицій, переоцінки норм і традицій.

Таким чином, прогнозуючи перспективи правової соціалізації індивіда в умовах сучасної України, необхідно враховувати не тільки аспекти динаміки, інноваційності й відкритості змінам. Не меншого значення набувають питання спадкоємності, інкультурації, культурної ідентичності, включення в сферу національного буття й національних цінностей. З огляду на вищезазначене зауважимо, що правова соціалізація індивіда в українському суспільстві має відбуватися на основі чітко визначених пріоритетів і цінностей національного правового виховання з урахуванням світового досвіду.

Кон И. Социология личности. – М., 1967.

Кравець В.М. Співвідношення природно-правового, історичного та позитивістського підходів до визначення сутності права //Держава і право: Збірн. наук. праць. Юридичні і право-ві науки. – К., 2001. – Вип. 13. – С. 20-26.

Монтескье Ш.Л. О духе законов. – М., 1999.

Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. – М., 1959. – Т. 13.

Парсонс Т. Система координат действия и общая теория систем действия: культура, личность и место социальных систем // Американская социологическая мысль. – М., 1996. – С. 462-478.

Іванчук Н.В. Справедливість і юридична відповідальність держави і громадянина // Право і суспільство. – 2008. – № 6. – С. 27-33.

Бандура О.О. Взаємозв’язок цінностей та істини в праві // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - К., 1998. – Вип. 2. – С. 63-78.