У зв'язку з цим набуває особливої гостроти прийняття Верховною Радою України Земельного кодексу України, законів про іпотеку та земельний банк. У процесі аграрної реформи створюється значний прошарок малих та середніх селянських і фермерських господарств, які потребують невеликих кредитів. Для їх обслуговування потрібна мережа кредитних спілок та кооперативних банків. Слід також ширше використовувати можливості Українського фонду підтримки фермерідля гарантування кредитів, які спрямовуватимуться на розвиток фермерських і селянських господарств.

5. Залучення інвестицій в аграрний сектор: інвестиційний клімат в аграрному секторі залишається чи не найгіршим порівняно з іншими галузями. Частка інвестицій у сільське господарство у 3-5 разів нижча від її питомої ваги в економічній діяльності країни. [2,13 с. 165-168]

1.2 Фактори, які визначають та забезпечують функціонування аграрних відносин

Крім вище зазначених механізмів використання економічних відносин реалізуються ще й і інші не менш значущі фактори аграрних відносин.

Один з них - збереження і підтримка способу життя, притаманного українському селянству. Як відомо, проживання в селі і робота в сільському господарстві - це не просто функціонування селянства, а спосіб їх життя з усіма його особливостями, складнощами і проблемами. За обставин, що склалися в останні роки в сільськогосподарській галузі, дуже багато з історично зумовленого способу життя українських селян втрачено або підірвано, що поглиблює сучасні складнощі.

Однак при цьому не втрачений потяг до землі, а навпаки, як свідчить досвід останніх років, відроджується їх тяготіння до власної, приватної землі. Ситуація не змінюється при зміні організаційних способі її використання, за яких поряд з безпосереднім, власним господарюванням на землі широкого розвитку набувають різні форми земельно - орендних відносин. Навпаки, урізноманітнення форм реалізації прав на приватні земельні ділянки набуває значення одного з найважливіших чинників відродження найкращих історично зумовлених рис українського селянств, які в свою чергу забезпечать відродження сільського господарства.

Засобом узгодження економічних інтересів суб'єктів, господарюючих на землі, як свідчить досвід, є система науково обгрунтованих рентних відносин та адекватного цінового механізму, яка грунтується на праві земельного власника продавати землю, давати її в оренду тощо. В Україні ці атрибути ринкової економіки відсутні а отже, немає реального власника землі. Він існує лише формально.

Земельна власність економічно реалізується у земельній ренті, розміри якої визначаються договором між землевласником і орендарем, де враховуються такі фактори, як родючість земельних ділянок, переданих в оренду, їх місцезнаходження відносно ринку збуту, вирощена на цих ділянках продукція, а також ринкова ціна землі та форма позичкового процента. Адже земельна рента є процентом на той капітал, який заплатив землевласник за землю або міг би отримати за її продаж. [9, с. 13-15]

Таким чином, на перший план формування реального приватного власника на землю висувається проблема визначення ринкової вартості землі, перетворення її в об'єкт купівлі - продажу, тобто товар. Купівля - продаж землі, її обіг у товарній формі є наслідком розвитку капіталістичного способу виробництва, до яких, як відомо, належить і земля. Але ж земля не має вартості, тобто не є продуктом праці, а тому і не є товаром. Однак для перетворення будь - якої речі в об'єкт купівлі - продажу, тобто товар, непотрібно нічого іншого, як здатності стати об'єктом монополії і відчуження. Приватна власність на землю одних передбачає відсутність власності на землю у других, що означає монополію і відчуження.

У результаті продажу землі, особливо тих ділянок, які нині не обробляють через відсутність у їх власників матеріально - технічних і фінансових резервів, нічого не відчужується від її речового складу, а тільки збільшується кількість земель як засобу виробництва. При продажу землі, яка уже слугує засобом виробництва, збільшується земля - капітал, не збільшуючи і не зменшуючи матеріальний склад або просторовий її вимір. Земля як матерія - вічна, а як капітал не більш вічна, ніж будь - який інший капітал, продуктивне використання якого приносить доход його власнику, зокрема земля - капітал - доход у вигляді ренти. Для землевласника рента є процентом на той капітал, який він заплатив за землю, землевласник продає тільки ренту, тобто монопольне право отримувати доход із землі у вигляді ренти. [9, с. 21-23]

Сезонний характер виробництва, фактор, який дуже суттєво впливає на характер аграрних відносин, що зумовлен великим періодом часу між початком виробництва і його кінцевим результатом. Крім цього саме через сезонний характер виробництва більшість сільськогосподарської техніки використовують мільки в певний період часу. Весь інший час техніка стоїть без діла.

Зараз більшість людей йдуть із села. Основними причинами такого явища є сезонність сільськогосподарського виробництва, недостатній рівень механізації виробничих процесів, відсутність необхідних санітарно - гігієнічних норм і умов на робочих місцях, слабка мережа дитячих дошкільних закладів, недостатній благоустрій сіл. Саме через сезонний характер виробництва сільське господарство всього світу змушене вдаватися до кредитів банків, щоб можна було нормально функціонувати на протязі періоду, протягом якого буде вирощуватись продукція.

Третім фактором аграрних відносин є та особливість, кінцевим результатом в сільському господарстві є сума зусиль людини і природи. Ця особливість існує тому, що сільському господарстві тісно переплітаються економічні і природні процеси відтворення. Тобто виробництво сільськогосподарської продукції відбувається за спільної і нерозривної участі праці людини і природних процесів. Розвиток сільського господарства саме по собі не відбувається. Він відбувається лише завдяки втручанню людини і природні процеси. Людина з давніх - давен намагалася своїми діями підкорити природні процеси, займатися землеробством, так як вона розуміла, що саме завдяки її гармонійної діяльності з природою, вона зможе вижити і продовжити свій рід. Тому ведення сільського господарства потребує знань про гармонійне життя з природою. Така проблема гармонійного життя з природою поставила зараз численні економічні проблеми, які важким тягарем нависли над природою. Тому ведення сільського господарства має бути по можливості екологічно чистим. Без господарського, науково обгрунтованого відношення до використання природних багатств неможливе розширене використання в сільському господарстві. Основними джерелами забруднення природного середовища, в першу чергу грунту, в процесі сільськогосподарського виробництва являються мінеральні добрива, залишки пестицидів, відходи великих тваринних комплексів, а також ерозія грунту.

Успішний розвиток сільського господарства на сучасному етапі обумовлено комплексними народногосподарським підходом до вирішення економічних і соціальних проблем, корінними і якісними змінами продуктивних сил і виробничих відносин. [14, с. 60-63]

2. Особливості та проблеми реформування аграрних відносин та аграрної політики в Україні

2.1 Рівень розвитку аграрних відносин в умовах ринкової економіки

Зросли обсяги виробництва валової продукції сільського господарства в порівнянні з 2007 роком на 17,5 відс., в тому числі в сільськогосподарських підприємствах на 35,2 відсотка. Тобто, суттєво зростає питома вага крупно товарного виробництва у загальних обсягах виробництва. В 2008 році отримано найбільший за всю історію аграрного виробництва урожай зернових - 53,3 млн. тонн та порівняно з 2007 роком його виробництво збільшилося в 1,8 рази.

Зростання виробництва сприяло стабілізації цінової ситуації на основні продукти харчування та в цілому дозволило в значній мірі уповільнити інфляційні процеси в державі. Харчова та переробна галузь займає одне із чільних місць в економіці України, її питома вага в загальному обсязі реалізованої промислової продукції у 2008 році склала 14,2 відс. та становить 108 млрд. гривень.

На протязі останніх років стабільно збільшувалося виробництво продуктів харчування. При цьому, в 2008 році не дивлячись на розгортання фінансової кризи та зменшення переробки тваринницької продукції, олії та цукру обсяги виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, у порівнянні з 2007 роком склали 99,1 відсотка.

За останні роки постійно покращується якість продуктів харчування та її упаковка, в харчовій промисловості розроблено 453 національних стандартів та 13 технічних регламентів на харчову продукцію, гармонізованих до міжнародних та європейських стандартів.

З метою забезпечення безпечності та якості харчової продукції впроваджуються міжнародні системи управління безпечністю та якістю харчової продукції. На 01.01.2009 за даними моніторингу системи менеджменту безпеки і якості продукції та довкілля такі системи впроваджені на 152 підприємствах, в тому числі: за вимогами міжнародного стандарту ISО 9000 на 104 підприємствах; на 10 підприємствах - системи управління довкіллям за вимогами стандартів ISО 14000; на 13 підприємствах - системи управління безпечністю харчових продуктів за вимогами стандартів ISО 22000; на 25 підприємствах - системи управління безпечністю харчових продуктів на основі принципів НАССР. На 114 підприємствах харчової промисловості системи управління безпечністю та якістю харчової продукції в стані впровадження. Обсяги експорту харчової продукції щорічно зростають, у 2008 році вони склали 5,5 млрд. дол. США.

Активізація продовольчого ринку дала змогу збільшити на 40 відс. надходження коштів від підприємств АПК до Зведеного та Державного бюджету, у 1,6 раза зросли надходження від сільськогосподарських товаровиробників до Пенсійного фонду. Обсяг експорту продукції аграрного сектору у 2008 році зріс в 1,6 раза проти попереднього року і становив 11,3 млрд. доларів США, зовнішньоторговельне сальдо позитивне і становить 4,5 млрд. доларів США. Станом на 1 січня 2009 року вимоги банків за кредитами, залученими підприємствами агропромислового комплексу, складали майже 57,3 млрд. грн, що в 1,7 рази більше ніж у минулому році.

В результаті вжитих заходів забезпечено у 2008 році ефективне сільськогосподарське виробництво. Так, 82,1 відс. сільськогосподарських підприємств отримали 6,9 млрд. грн прибутків, рештою підприємств - збитки на суму 2,1 млрд. гривень. Загальна сума одержаного прибутку в сільському господарстві становить 4,8 млрд. гривень.

Стабільна робота підприємств агропромислового комплексу сприяла оновленню матеріально-технічної бази виробництва, зокрема збільшенню закупівлі сільськогосподарської техніки, обладнання, добрив, засобів захисту рослин та інших матеріально-технічних ресурсів вітчизняних товаровиробників.

Виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції вимагає впровадження нових технологій виробництва. Тому оновлення техніки відбувається в основному для забезпечення інноваційних, ресурсо - та енергозберігаючих технологічних моделей 3 - 5 поколінь, які дозволяють впроваджувати сучасні технології з мінімальними витратами енергоносіїв.

В структурі посівів зерновий клин складатиме 15,9 млн. га (59 відс.), що на 303 тис. гектарів більше проти минулого року, зазначені площі відповідатимуть науково обґрунтованим рекомендаціям.

За даними регіонів під урожай 2009 року передбачається посіяти ярі культури на площі 16 млн. гектарів, для цього сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності заготовлено 1,2 млн. тонн насіння ярих зернових та зернобобових культур (104 відс. до потреби), яке доведено до посівних кондицій.

Для оперативного проведення комплексу весняно - польових робіт завершується підготовка 320 тис. одиниць тракторів, 375 тис. одиниць ґрунтообробних та посівних машин.