Управління муніципальної поліції Луцької міської ради постало відповідно до рішення міської ради міста у липні 2007 році замість скасованого Управління муніципальної дружини [25]. Муніципальна поліція Луцька є демілітаризованим цивільним формуванням і має статус виконавчого органу Луцької міської ради, створеного міською радою, фінансованого за рахунок коштів міського бюджету. Вона уповноважена на виконання таких завдань: забезпечення виконання рішень міської ради та її виконавчих органів з питань забезпечення правопорядку, охорони довкілля, контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, благоустрою території, паркування автотранспорту, охорони пам’яток історії і культури, організації торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування, надання допомоги фізичним і юридичним особам під час надзвичайних подій тощо. Працівники муніципальної поліції наділені правом на складання актів та адміністративних протоколів за порушення законодавства з питань благоустрою, екологічної безпеки, незаконної торгівлі тощо, а також на застосування заходів фізичного примусу і спеціальних засобів у випадках і в порядку, передбачених Законом України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” [26]. Їм заборонено під час виконання службових обов’язків використовувати холодну та вогнепальну зброю, у тому числі й мисливську, що згідно з чинним законодавством перебуває у їх особистому користуванні.

При створенні муніципальної поліції Луцькою міською радою було значною мірою запозичено польський досвід організаційно-правового регулювання діяльності обмундированої формації територіальної громади – гмінної (міської) сторожі [27]. Водночас у чинному Положенні про Управління муніципальної поліції Луцької міської ради, затвердженому рішенням міської ради від 25.07.07 № 16/14, залишилися неурегульованими принципові питання засад взаємодії муніципальної поліції міста з підрозділами міліції. Натомість саме на цьому аспекті польський законодавець акцентує особливу увагу, передбачивши необхідність урахування позиції коменданта воєводської поліції щодо створення сторожі певною гміною, обов’язкове укладання угоди між війтом (бургомістром) і комендантом поліції повіту про співпрацю гмінної (міської) сторожі та державної поліції, а також чітко визначивши повноваження міністра внутрішніх справ і адміністрації Польщі щодо нагляду за діяльністю сторожі гмінної. Так, міністр внутрішніх справ і адміністрації має право видання розпоряджень щодо початкової підготовки персоналу сторожі гмінної, засад вжиття засобів безпосереднього примусу, обмундирування особового складу, особливих умов і способу провадження при вжитті стражниками вогнепальної зброї, умов зберігання вогнепальної зброї та амуніції тощо.

“Житомирська” модель організації охорони громадського порядку на території міста ґрунтується на положеннях Програми сприяння забезпеченню безпеки життєдіяльності, благоустрою, законності та громадського порядку в м. Житомирі на період 2008-2012 років, затвердженої рішенням Житомирської міської ради від 21.11.07 № 418 [28]. На виконання вищеназваної Програми було укладено договір між Житомирською міською радою та відділом Державної служби охорони при МВС України при УМВС України в Житомирській області щодо створення спеціалізованого підрозділу муніципальної міліції з охорони об’єктів комунальної власності м. Житомира у складі Житомирського МРВ ДСО відділу Державної служби охорони при УМВС в Житомирській області. Відповідно до чинного положення підрозділ створюється, реорганізується та ліквідується Житомирською міською радою, однак перебуває у прямому підпорядкуванні начальника відділу Державної служби охорони при УМВС в Житомирській області та його заступника, а у безпосередньому – начальника підрозділу. Особливістю підрозділу є наявність змішаного персоналу загальною чисельністю 33 особи (14 працівників міліції та 19 вільнонайманих охоронників). Міська рада зобов’язалася здійснювати фінансування і матеріально-технічне забезпечення підрозділу, сприяти розробці перспективних і поточних планів діяльності підрозділу, брати участь у підборі персоналу, інструктажах при підготовці загальноміських та інших масових заходів, контролі за несенням служби особовим складом (спільно з керівництвом підрозділу), уточнювати завдання керівнику підрозділу у разі різкої зміни оперативної обстановки на території міста. На підрозділ покладені обов’язки, передбачені пп. 1, 5, 6, 12-17, 19, 22-24, 26, 27 ст. 10 Закону України “Про міліцію”. Особовий склад підрозділу також зобов’язаний: забезпечувати виконання рішень міської ради та виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, прийнятих у межах компетенції; охороняти громадський порядок на території міста; здійснювати профілактику правопорушень та брати участь у правовому вихованні населення; надавати допомогу посадовим особам та громадянам у здійсненні їх законної діяльності у разі чинення протидії або існування загрози; забезпечувати охорону будівель органів місцевого самоврядування та об’єктів комунальної власності; надавати допомогу населенню у надзвичайних ситуаціях; здійснювати контроль за додержанням правил санітарії та благоустрою, торгівлі, проїзді у міському пасажирському транспорті; надавати практичну допомогу органам внутрішніх справ у виконанні обов’язків міліції, передбачених пп. 2, 9, 11, 14 ст. 10 Закону України “Про міліцію” тощо.

Як засвідчує аналіз, підрозділ муніципальної міліції Житомира має значно ширші повноваження, аніж муніципальна поліція Луцька, що об’єктивно обумовлено наявністю атестованого персоналу. Водночас існує низка нагальних проблем організації діяльності підрозділу. Зокрема, необхідне поглиблене опрацювання і нормативне закріплення процедури набору персоналу та його професійної підготовки, вичерпне визначення правового статусу окремих категорій персоналу, уточнення засад взаємодії з територіальними підрозділами органів внутрішніх справ, вдосконалення форм зовнішнього контролю за діяльністю підрозділу тощо.

Створення вищезазначених прецедентів свідчить про певні прояви в Україні загальноєвропейської тенденції муніципалізації поліцейської діяльності. Однак про інституалізацію муніципальної міліції класичного зразка (на кшталт муніципальних поліцейських формувань країн англосаксонської правової системи) не йдеться. Це пояснюється, з одного боку, відсутністю відповідних правових традицій і розвиненої нормативно-правової бази, надлишковою громіздкістю і бюрократизацією державного апарату та незавершеністю адміністративної реформи, а з іншого боку, неспроможністю місцевих бюджетів здійснювати фінансування діяльності подібних підрозділів. Гальмування процесів створення муніципальної поліції (міліції) частково може також пояснюватися існуючими побоюваннями, що в умовах триваючої трансформації суспільства стрімкий відхід від традиційної централізованої системи охорони громадського порядку та передача цієї функції децентралізованим органам муніципальної поліції (міліції) призведе до стрімкого падіння рівня охорони правопорядку.

Вважаємо, що в умовах впровадження європейських стандартів правоохоронної діяльності та переосмислення ролі органів місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку варто звернути увагу на можливість втілення у перспективі ідеї муніципальної поліції (міліції). Фундаментальні засади плюралістичної (децентралізованої) моделі організації поліції (міліції) обумовлюють потребу надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо забезпечення охорони громадського порядку у межах територіальної громади, диверсифікації джерел фінансування поліції (міліції), створення виважених механізмів відомчого (внутрішнього) та громадського (зовнішнього) контролю за діяльністю поліції (міліції). Водночас слід пам’ятати, що безсистемна фрагментація поліцейської діяльності може об’єктивно призвести до часткової втрати ефективності функціонування інституту поліції (міліції), посилення відцентрових тенденцій у державі, спроб узурпації поліцейської влади місцевими елітами. Унеможливлення розвитку подій за деструктивним сценарієм можливо за умови розбудови системи стримувань і противаг, що передбачала б наявність у місцевої громади можливостей артикулювати проблеми у сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, брати участь у формуванні програм протидії (профілактики) небезпечним суспільним явищам і здійсненні контролю за діяльністю поліції (міліції). З іншого боку, існує потреба уніфікації (стандартизації) діяльності підрозділів муніципальної поліції (міліції) на загальнонаціональному рівні. Для цього потрібне законодавче забезпечення сталого розвитку інституту муніципальної поліції (міліції). Особлива увага має приділятися розмежуванню компетенції державної та муніципальної поліції (міліції), окресленню засад взаємодії муніципальної поліції (міліції) з державними та недержавними суб’єктами правоохоронної діяльності, визначенню форм і методів контролю за діяльністю муніципальних підрозділів поліції (міліції), закріплення вимог щодо комплектування і професійної підготовки персоналу тощо. Розбудова муніципальної поліції (міліції) можлива за умови обов’язкового покладання на Міністерство внутрішніх справ функцій загальнонаціонального координаційного центру, надання йому таких повноважень: нормативного регулювання виконання персоналом муніципальної поліції (міліції) окремих чинностей (особливо щодо застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або вогнепальної зброї); контролю за дотриманням чинних нормативних приписів; створення єдиної системи початкової підготовки і підвищення кваліфікації “муніципалів”; опрацювання загальнонаціональних концепцій (рекомендацій, методик) забезпечення громадської безпеки тощо. Імперативом має стати також створення на рівні територіальних громад репрезентативних громадських комісій (муніципальних рад, спостережних комітетів) для здійснення перманентного зовнішнього моніторингу ефективності діяльності підрозділів муніципальної поліції (міліції).

Бельский К.С. Полицейское право: Лекц. курс / Под ред. канд. юрид. наук А.В. Куракина. – М., 2004.

Герасимов А.П. Местное самоуправление и местная полиция во Франции. – М., 1992.

Доля Л.М. Становлення місцевої міліції в Україні // Наука і правоохорона. – 2008. – №1. – С. 116-123.

Губанов А.В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности. – М., 1999.

Когут Я.М. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції. – Луцьк, 2008.

Кононов А.М. Теоретические основы организации муниципальных органов охраны общественного порядка в Российской Федерации: Дис. … д-ра юрид. наук 12.00.02. – М., 2000.

Огнева И.А., Ежевский Д.О. Муниципальная полиция Великобритании в системе органов государства и регионального самоуправления // Современное право: Информационно-практический журнал. – 2005. – № 11. – С. 75-79.

Попов А.Н. Деятельность органов местного самоуправления по обеспечению охраны общественного порядка. – Тамбов, 2005.

Сесемко К.В. Об’єктивні передумови створення муніципальної міліції в Україні. – Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/n2000_4/sesemko.htm.

Соловей Ю.П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации. – Омск, 1993.

Шихов Е.Ю. Организация местной (муниципальной) в системе самоуправления: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1995.

Барабашев Г.В. Местное самоуправление. – М., 1996.

Осипов Ю.И. Зарубежный опыт муниципализации полиции // Муниципальная милиция: проблемы организации и правового обеспечения, зарубежный опыт. – М., 1991. – С. 22-23.

О советской милиции: Постановление Совета Министров СССР от 8 июня 1973 г. № 385 // Режим доступа: http://knukim-edu.kiev.ua/download/ZakonySSSR/data03/tex14660.htm.