5,5

77,5

Тривалість одного обороту оборотних засобів, днів

51,4

56,2

66,4

129,2

Норма прибутку, %

2,5

-1,4

2,0

80

Розглянувши таблицю наявності та ефективності використання виробничих фондів можна зробити висновок, що середньорічна вартість основних засобів знизилась у звітному році, порівняно з базовим, на 27,3%, а вартість оборотних фондів збільшилась на 6,6%. Період одного обороту оборотних засобів збільшився на 29,2%, а тому зменшилась і норма прибутку і підприємство почало бути збитковим.

Для визначення спеціалізації фермерського господарства «Україна» розглянемо таблицю 10, що характеризує структуру товарної продукції.

Таблиця 10

Структура товарної продукції

Вид продукції

2005р.

2006р.

2007р.

2007р. у % до 2005р.

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Зернові

6624,76

54,6

3512,09

42,7

5120,79

48,3

77,3

Кукурудза на зерно

369,83

3,1

504,31

6,1

252,15

2,3

68,2

Соняшник

531,75

4,4

398,81

4,9

398,81

3,8

75,0

Всього по рослинництву

7526,34

62,1

4415,21

53,7

5771,75

54,4

76,7

Молоко

2850

23,5

2476,2

30,0

3208,3

30,2

112,6

Свинарство

1024,5

8,5

662,11

8,1

677,76

6,4

66,2

ВРХ

721,48

15,7

663,83

8,2

954,15

9,0

132,2

Всього по тваринництву

4595,98

37,9

3802,14

46,3

4840,21

45,6

105,3

Всього по господарству

12122,32

100,0

8217,35

100,0

10611,96

100,0

87,5

Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що фермерське господарство не має чітко вираженої спеціалізації, але більшу частку в структурі товарної продукції займає продукція рослинництва, а саме зернові культури.

Для узагальнюючої характеристики виробничо-фінансової діяльності фермерського господарства розглянемо таблицю 11.

Таблиця 11

Основні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства

Показники

2005р

2006р

2007р

2007р у % до 2005р

Припадає на 100 га с.-г. угідь, тис. грн..

- основних виробничих фондів с.-г. призначення

643,2

715,3

557,7

89,8

- виробничих витрат

269,9

285,6

319,7

118,5

- енергетичних потужностей, тис. к.с.

292,3

356,4

367,3

125,7

Урожайність основних с.-г. культур, ц/га

Озима пшениця

42,4

42,4

42,4

100

Яровий ячмінь

28,9

28,9

28,9

100

соняшник

9,5

9,5

9,5

100

Кукурудза на зерно

35,8

35,8

35,8

100

овочі

75,5

75,5

0

0,0

Продуктивність с.-г. тварин:

Удій на 1 корову, ц

27,6

26,4

25,1

90,9

Вихід телят на 100 корів, голів

99

92

91

91,9

Середньодобовий приріст, г: ВРХ

380,3

460,3

300

78,9

свиней

304,8

328,3

290,0

95,1

Економічна ефективність інтенсифікації

Отримано на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.

Валової продукції

118,6

160,3

148,1

124,5

Товарної продукції

484,1

445,6

288,6

59,6

Прибутку

21,0

-13,2

16,7

79,5

Отримано валової продукції, грн.., на:

100 грн. основних виробничих фондів с.-г. призначення

18,4

22,4

26,6

144,6

1 грн. виробничих витрат

0,44

0,56

0,46

104,5

Одного середньорічного працівника

31952,7

46521,4

52793,8

165,2

На 1 люд.-год.

20,4

30,2

34,4

168,6

В т. ч.: в рослинництві

35,5

49,2

62,4

175,8

Тваринництві

12,4

20,0

19,4

156,5

Рівень рентабельності, %

4,54

-2,88

3,19

70,3

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у підприємстві в звітному році зменшився надій молока на 1 корову і приплід телят на 100 корів, але збільшилися показники інтенсифікації економічної інтенсивності виробничої діяльності.

Таким чином, дане підприємство є прибутковим, через ефективне використання трудових ресурсів, та ряду інших факторів виробництва, що забезпечують ефективне функціонування підприємства.. Для підвищення рівня рентабельності у фермерському господарстві необхідно запровадити нові технології виробництва, замінити застарілу техніку на нову і раціональніше використовувати виробничі ресурси. Також підприємству необхідно акцентувати більше свою увагу на галузі тваринництва, бо є необхідні передумови для розвитку м'ясо-молочного напряму виробництва. Але рослинництво є більш рентабельним.

Шляхи підвищення ефективності роботи фермерських господарств

Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств та вдосконалення їх роботи можуть бути рекомендовані наступні пропозиції:

- кооперування фермерських господарств в галузі фінансів;

- створення оптимального за розмірами масиву 1,6-2,5 тис. га, на якому можна ефективніше використовувати сільськогосподарську техніку.

- створення власної інфраструктури (складів, гаража, ремонтної майстерні й інших об'єктів, які можуть будуватися фермерами і орендуватися в інших підприємств і організацій);

- в галузі постачальницької діяльності - спільне придбання садивного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, кормів, тощо;

- об'єднання зусиль в реалізації продукції і маркетинговій політиці.

З метою оптимізації розмірів фермерських господарств слід створити такі умови виробництва, за яких дані підприємства були б конкурентноздатними на світовому ринку. Досвід країн Західної Європи переконує, що ефективність виробництва значно вища там, де розміри землекористування перевищують 500 га. За цих умов досягається повна трудова активність фермера, а ефективність використання фондів є найвищою.

Раціональні розміри землекористування обумовлені двома головними чинниками:

1) ефективним завантаженням (використанням) техніки;

2) додержання науково обґрунтованих сівозмін.

Значне поліпшення технічного забезпечення приватного підприємництва в сільському господарстві може бути вирішено:

1. Ліквідація монополізму в першій сфері АПК;

2. Формування і розвиток лізингових поставок з боку держави;

3. Забезпечення фермерів цільовими кредитами під придбання технічних засобів. Крім того, для фермерства важливим є отримання техніки в оренду, прокат і лізинг.

З питань придбання техніки повинні враховуватися два моменти:

- набір основних і спеціалізованих машин повинен бути заснований на економічній вигідності, тобто купувати машини або одержувати їх на інших умовах;

- необхідно враховувати, що терміни використовування машин у фермерських господарствах при відповідному зберіганні і технічному обслуговуванні можуть бути значно продовжені. Відповідно до збільшення термінів використання машин зменшуються витрати та їх знос.

Фермерські господарства, як і інші сільськогосподарські виробники, не можуть успішно розвиватися без створення ефективної кредитної системи. Прийняття Земельного Кодексу в жовтні 2001 р. потребує створення державно-комерційного Земельного банку, який буде надавати іпотечні кредити під заставу землі і майна. Необхідно ширше створювати селянські спілки для самокредитування. Держава через надання безпроцентних кредитів і прямих дотацій може стимулювати розвиток тваринництва фермерських господарств.

Висновки та пропозиції

1. Економічна ефективність фермерських господарств зумовлена такими чинниками їх функціонування: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, як їх частка в загальному обсягу виробництва продукції аграрного сектора, участь в господарських зв'язках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку та загострення конкуренції за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили.

2. Серед комплексу принципів розвитку фермерських господарств основними визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності і вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

3. В якості головного критерію ефективності функціонування фермерських господарств виступає доходність. Особлива увага приділена методиці обліку та оцінки витрат і доходів фермерських господарств. Обґрунтований алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства. В основі методики дослідження розвитку фермерства доцільно застосовувати комплексне поєднання статистико-економічних, економіко-математичних та соціологічних методів, а також моделювання, економічних порівнянь, експертних оцінок.

4. Матеріально-технічне та ресурсне забезпечення фермерських господарств є недостатнім. Забезпеченість різними видами техніки у 2005 р. була на рівні 14,6% - 66%. Підвищення рівня механізації і ефективності використання технічних засобів можливо досягти на основі прокату і оренди машин, лізингових операцій, на кооперативних засадах. Основу трудових ресурсів складають члени фермерських родин (58%). Фермерські господарства забезпечили роботою 3% трудових ресурсів села.

5. У загальному обсязі валової продукції фермерських господарств питома вага галузі рослинництва складає 78%. Фермери вирощують переважно найбільш доходні культури: зернові та соняшник - 12,6% і 18,9% рівня сільгосп підприємств. Вони є основними виробниками багатьох видів овочів (29,7%) та баштанних культур (38,6%). Середня урожайність зернових та зернобобових складає 17,4 ц/га,. продовольчих баштанних - 32,9 ц/га, цукрових буряків (фабричних) - 364,2 ц/га, соняшнику - 8,4 ц/га, овочів - 208,3 ц/га, картоплі - 153,8 ц/га. Тваринництво у фермерських господарствах розвинуте недостатньо. Виробництво продукції тваринництва залишається незначним - 22% загальнообласного обсягу.