1. Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб протизакон­не насильство, систематичне знущання або тяжка образа виходили саме від потерпі­лого, тобто від того, хто був убитий. Дії особи, яка вчинила умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК, якщо душевне хвилювання було викликано діями не потерпілого, а інших осіб.

У разі, коли винний у стані фізіологічного афекту умисно вбиває особу, яка не здійснила дій, що викликали такий стан винного, і останній усвідомлював це, відпо­відальність за вбивство повинна наставати на загальних підставах. Від таких випадків слід відрізняти ситуацію, коли винний, маючи намір вбити особу, що своїми проти­правними діями викликала у нього стан сильного душевного хвилювання, з необе­режності вбиває іншу людину. Відповідальність у таких випадках повинна наставати за сукупністю злочинів - за замах на умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання та за вбивство з необережності, тобто за ч. 2 ст. 15 та ст. 116 і ст. 119 КК.

1.  Стаття 116 може бути застосована й у тих випадках, коли протизаконне на­сильство, систематичне знущання або тяжка образа, що викликали сильне душевне хвилювання в особи, яка вчинила вбивство, були спрямовані не на його адресу, а вчи­нені стосовно третіх осіб. Це можуть бути особи, які є близькими винного (наприклад, особа вчиняє вбивство у стані афекту, викликаного неправомірним насильством сто­совно її дитини), або навіть сторонніми для нього (наприклад, вбивство у стані афек­ту хулігана, який побив незнайому винному вагітну жінку).
2.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. При вбивстві, передбаченому ст. 116 КК, умисел може бути прямим і непрямим.
3.  Необхідною умовою застосування ст. 116 КК є раптовість як сильного душев­ного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство. Раптовість сильного душевного хвилювання означає, що воно виникає як негайна реакція у відповідь на протизакон­не насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого. Судова практика вважає, що сильне душевне хвилювання винного, викликане неправомірни­ми діями потерпілого, може бути визнане пом’якшуючою обставиною при вбивстві тільки в тому разі, якщо такий стан виник раптово. Умисел вчинити вбивство в особи, що перебувала в стані фізіологічного афекту, також повинен виникнути раптово. Вбивство в такому стані не може бути заздалегідь обдуманим. Немає складу злочину, що розглядається, у випадках, коли вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, було задуманим заздалегідь і цей умисел в ситуації, що створилася, був здійснений. Разом із тим необхідність раптовості виникнення фізіологічного афекту та умислу на вбивство для застосування ст. 116 КК зовсім не виключає існування не­приязних, ворожих стосунків між вбивцею і потерпілим, що належать до більш ран­нього часу. Важливо, щоб умисел виник раптово у стані сильного душевного хвилю­вання, спровокованого конкретними протизаконними діями потерпілого.
4.  У випадках, коли вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбача­ють відповідальність за вчинення вбивства без пом’якшуючих обставин. Неправо­мірна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом’якшує покарання (див. п. 23 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7лютого 2003 р. № 2).

При визначенні тривалості розриву в часі між обставинами, що викликали сильне душевне хвилювання, і вбивством необхідно враховувати конкретні обставини справи. При цьому вирішальне значення має стан афекту, який може мати місце, незважаючи на деякий розрив у часі між протиправними діями потерпілого і вчиненим вбивством.

1.  Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
2.  Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, не може кваліфікуватися як вбивство, вчинене при обтяжуючих обставинах, хоча б у діях винного і містилися окремі зазначені в законі обтяжуючі обставини. Наприклад, якщо вбивство у стані фізіологічного афекту вчинене з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, жінки, яка завідомо для винного була у стані

вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, то таке вбив­ство слід кваліфікувати за ст. 116 КК.

Може виникнути ситуація, коли винний у стані сильного душевного хвилювання вчиняє умисне вбивство двох осіб - особи, яка здійснила стосовно винного проти­правні дії, і людини, котра перебувала разом з нею і жодних дій щодо винного не вчиняла. Відповідальність у цьому разі настає за сукупністю злочинів - вбивство першої особи кваліфікується за ст. 116, а другої - за частинами 1 або 2 ст. 115 КК.