1.  Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.  Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебу­вала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.  Незаконна торгівля органами або тканинами людини -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчи­нені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних орга­нізаціях, які займаються такою діяльністю, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Безпосереднім об’єктом незаконної трансплантації є суспільні відносини, які забезпечують життя і здоров’я донора й реципієнта, а також тілесну недоторканність особи у сфері трансплантації органів або тканин людини.
2.  Предметом злочинів, передбачених ст. 143 КК, є органи або тканини людини. Під органами людини слід розуміти певною мірою відокремлену частину цілого ор­ганізму, яка виконує одну або кілька специфічних функцій. Наприклад: шлунок, пе­чінка, нирки, сечовий міхур, стравохід, гортань тощо. Законодавством визначено Перелік органів людини, дозволених до вилучення у донора-трупа, затверджений наказом МОЗ від 25 вересня 2000 р. № 226 (ОВУ. - 2000. - № 42. - Ст. 1804). Ткани­нами людини є система клітин і безклітинних структур, які характеризуються спіль­ністю розвитку, будови та специфічних функцій. Наприклад: фаланги пальців, веноз­ні судини, клапани серця, слухові кісточки, барабанна перетинка, шкіра, рогівка тощо. У даному випадку законодавством також встановлено Перелік анатомічних утворень, тканин, компонентів та фрагментів і фетальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини, затверджений наказом МОЗ від 25 вересня 2000 р. № 226 (ОВУ. - 2000. - № 42. - Ст. 1804).
3.  З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 143 КК, виражається в по­рушенні встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Диспозиція цієї статті належить до бланкетних і для встановлення характеру пору­шення необхідно звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок тран­сплантації, зокрема, до Основ законодавства про охорону здоров’ я від 10 листопада 1992 р. (ВВРУ. -1993. - № 4. - Ст. 19), Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р. (ВВРУ. -1999. - № 41. - Ст. 377) та інших нормативних актів.
4.  Трансплантація - це спеціальний метод лікування, який являє собою медичну операцію з вилучення органів або тканин у донора і пересадку їх реципієнту на умо­вах і в порядку, визначеному законодавством України. Донором є особа, у якої за життя або після її смерті вилучено анатомічні матеріали для трансплантації, а реци­пієнтом - особа, для лікування якої застосовується трансплантація. Трансплантація є двоєдиною операцією, при якій життя чи здоров’я реципієнта рятується за рахунок заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини або шляхом пересадки анатомічних мате­ріалів від мертвої людини. Складниками цієї операції є вилучення трансплантата у донора і його пересадка реципієнту. Таким чином, незаконна трансплантація завжди вчиняється стосовно донора або реципієнта.
5.  Залежно від адресата, щодо якого порушується порядок трансплантації, доціль­но виділити три групи кримінально караних діянь, які входять до об’ єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК.

Перша група - порушення порядку трансплантації, вчинені щодо реципієнта:

1.  здійснення трансплантації без необхідних медичних показань консиліуму лікарів;
2.  здійснення трансплантації без попереднього надання реципієнту повної, об’єктивної інформації про майбутнє оперативне втручання; 3) здійснення трансплантації без по­переднього отримання від реципієнта згоди на дане оперативне втручання; 4) здійснен­ня трансплантації анатомічних матеріалів людини в закладах охорони здоров’ я, науко­вих установах чи інших організаціях, які не мають права проводити такі оперативні втручання; 5) трансплантація реципієнту органів або тканин, які заборонено переса­джувати, тощо.

Друга група - порушення порядку трансплантації, які вчинені щодо тіла померлої особи, яке використовується як донор анатомічних матеріалів. Такими діяннями є:

1. вилучення органів або тканин у донора-трупа без отримання згоди на такі дії; 2) ви­лучення у донора-трупа органів або тканин, які заборонено вилучати; 3) порушення принципу колегіальності при констатації смерті, вилученні органів або тканин у до- нора-трупа; 4) вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа особою, яка перебу­вала у складі консиліуму лікарів із констатації факту смерті цього донора, тощо.

Третя група - порушення порядку трансплантації, вчинені щодо живого донора. До них необхідно віднести такі діяння, як: 1) вилучення органів або тканин у живого до­нора без попереднього надання йому об’єктивної інформації, яка стосується вилучення фрагментів людського організму; 2) вилучення органів або тканин у живого донора без попередньої згоди на таке вилучення; 3) вилучення трансплантатів без висновку конси­ліуму лікарів; 4) вилучення у донора органів або тканин, які заборонено вилучати;

1. вилучення органів або тканин в осіб, у яких заборонено їх вилучати, тощо.

Наведені порушення порядку трансплантації можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності, встановлення яких є моментом закінчення цього злочину.

1.  Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК, характеризується прямим умислом або злочинною недбалістю.
2.  Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК, може бути лише медичний працівник, який, здійснюючи діяльність, пов’язану з трансплантацією органів або тканин людини, порушує порядок її проведення.
3.  У частині 2 ст. 143 КК встановлено відповідальність за вилучення у людини шля­хом примушування або обману її органів або тканин з метою трансплантації. Вилучення анатомічних матеріалів - це процес хірургічного або іншого оперативного втручання в організм людини і позбавлення її органу або тканини. Таке втручання можливе лише шляхом активної поведінки. Примушування - це дії, які полягають у застосуванні до по­тенційного донора фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, мордування, позбав­лення волі, заподіяння легких, середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень тощо) і/або психічного насильства (погроза фізичного насильства над донором чи близькими йому особами або погроза позбавлення їх життя, знищення або пошкодження майна, роз­голошення відомостей, які донор бажав зберегти у таємниці тощо), вчинені з метою по­дальшого вилучення у донора органів або тканин для трансплантації. Обман - це повідо­млення неправдивих відомостей або неповідомлення, замовчування тих відомостей, які особа зобов’язана була повідомити потенційному донору, з метою спонукати його пого­дитися на вилучення у нього анатомічних матеріалів для подальшої трансплантації.
4.  Частина 3 ст. 143 КК передбачає відповідальність за дії, передбачені ч. 2 ст. 143 КК, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного. Безпорадний стан донора може бути обумовлений його фізичним або психічним станом, унаслідок якого потерпілий не може розуміти харак­теру і значення вчинюваних з ним дій або не може чинити опір винному. Матеріаль­на залежність має місце тоді, коли потенційний донор повністю чи частково пере­буває на утриманні винного або одержує іншу істотну матеріальну допомогу від нього. Інша залежність потерпілого може випливати з родинних, шлюбно-сімейних, партійних, релігійних та інших відносин. Це може бути, наприклад, службова, на­вчальна чи ситуаційна залежність.
5.  Чинним законодавством України заборонено укладення будь-яких угод, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку. За порушення цієї заборони встановлена кримінальна від­повідальність за незаконну торгівлю органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143 КК). Цей злочин може бути вчинений як самостійно, так і разом із незаконною тран­сплантацією. За умови сукупності вказаних злочинів кваліфікація повинна бути за ч. 4 ст. 143 КК та іншою відповідною частиною ст. 143 КК.
6.  Частина 5 ст. 143 КК встановлює відповідальність за вчинення злочинів, перед­бачених частинами 2, 3, 4 ст. 143 КК, за попередньою змовою групою осіб (див. ко­ментар до ст. 28 КК) або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю. Транснаціональними організаціями є організації, які створені з ме­тою вчинення злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини і поширю­ють свою діяльність на територію декількох держав.
7.  Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 ст. 143 КК, характеризується прямим умислом. Обов’язковою суб’єктивною ознакою вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин є спеціальна мета - майбутня трансплантація вказаних анатомічних матеріалів реципієнту. Крім того, корисливий мотив і мета є обов’язковими ознаками для незаконної торгівлі органами або тканинами людини.
8.  Суб’єктом незаконних трансплантацій, передбачених частинами 2, 3, 5 ст. 143 КК, є медичні працівники, які протиправно вилучають у людини анатоміч­ні матеріали. Співвиконавцями цих злочинів можуть бути й інші особи, які засто­совують примушування, обман або приводять донора в безпорадний стан, або особи, від яких донор є матеріально чи іншим чином залежний. Суб’єктом неза­конної торгівлі органами або тканинами людини може бути будь-яка особа, яка досягла віку 16 років.