огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним праців­ником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомос­тей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небез­печною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіци­ту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням служ­бових або професійних обов’язків, -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Інформація про сам факт проведення медичного огляду на виявлення зараження вказаними захворюваннями, а також інформація про те, що при медичному огляді таких захворювань не виявлено, не є предметом цього злочину.

1.  Медичний огляд на виявлення цих хвороб проводиться добровільно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р., якою затверджені Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними (ОВУ. - 1998. - № 51. - С. 42). Ці Правила визначають категорію громадян, які підлягають медичному огляду, порядок та умови його проведення.
2.  Дослідженню підлягає кров та її компоненти, інші біологічні рідини, клітини, тканини та органи людини.
3.  Розголошення відомостей, які є предметом цього злочину, - це протиправне ознайомлення із цією інформацією іншої особи, якій ці відомості не повинні бути передані. Способи передачі цих відомостей іншій особі можуть бути різними: під час бесіди, викладу її в публікаціях, у виступах по радіо, телебаченню тощо. Розголошен­ня може мати місце і при наданні можливостей стороннім особам ознайомитися з різними документами, висновками тощо, у яких є інформація про вказані захворю­вання певних осіб.
4.  Злочин є закінченим з моменту, коли ці відомості стали відомі хоча б одній особі.
5.  Медичні працівники, інші особи, яким ці відомості стали відомі по службі, не мають права розголошувати відомості про проведення медичного огляду на виявлен­ня зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, яка є небезпечною для життя людини, а також результати цього огляду.
6.  Із суб’єктивної сторони розголошення цих відомостей може бути вчинене як умисно, так і через необережність. Умисне розголошення має місце тоді, коли особа усвідомлює, що вона розголошує відомості, які не повинна, не має права передава­ти цій особі, і бажає вчинити такі дії. Розголосити ці відомості винна особа може і з непрямим умислом. Наприклад, коли дві особи, яким ці відомості стали відомі по службі, обговорюють це питання у присутності сторонніх осіб, яким не можна пе­редавати ці відомості. Розголошення може мати місце при злочинній самовпевне­ності. Так, особа в письмовому повідомленні (листі) повідомляє про виявлене за­хворювання певних осіб, передбачає можливість ознайомлення з цією інформацією сторонніх осіб. Вона розраховує, що ніхто не виявить інтересу до цієї інформації. Проте її розрахунки виявились легковажними і стороннім особам стало відомо про ці відомості. Насамкінець, розголошення може мати місце через злочинну недба­лість. Наприклад, коли особа забуває зачинити двері кабінету, в якому на столі зна­ходяться документи з такою інформацією. У цьому випадку особа не передбачала, що може у такий спосіб розголосити ці відомості, хоча за обставинами справи по­винна була і могла передбачити, що інші особи ознайомляться із цією інформацією. Форма вини не впливає на кваліфікацію і може враховуватись лише при індивідуа­лізації покарання.
7.  Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бути осо­би медичного персоналу, працівники правоохоронних органів, місць позбавлення волі тощо, як службові, так і не службові особи.