що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

1.  Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим праців­ником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що внаслідок зло­чинно недбалого ставлення працівників медичних установ, правоохоронних і інших органів до своїх обов’ язків відбувається поширення ВІЛ-інфекції і інших невиліковних інфекційних хвороб від інфікованих осіб до інших.
2.  Об’єктивна сторона злочину характеризується: а) діянням; б) наслідками;

в)  причинним зв’язком між діянням і наслідками.

1.  Діяння (дії або бездіяльність) виражається в неналежному виконанні особою своїх професійних обов’язків унаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення.
2.  Неналежним виконанням своїх обов ’язків слід вважати таку діяльність медич­ного чи іншого працівника, яка не відповідає вимогам нормативних актів, правил, наказів і розпоряджень у галузі протидії СНІДу або іншим інфекційним невиліковним хворобам. Це може виражатися в порушенні певних правил при переливанні крові, наданні медичної допомоги, взятті крові для аналізу, при вирішенні питання про роз­міщення в палатах чи відділеннях хворих або затриманих за правопорушення, нарко­манів тощо.

Така діяльність працівника вчинюється внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до своїх обов’язків. Наприклад, медична сестра робить укол одним шпри­цом кільком хворим, чи надає медичну допомогу інструментом, який не пройшов необхідної обробки. При цьому особа повинна мати можливість виконати покладені на неї обов’язки належним чином.

1.  Наслідками цього злочину є зараження іншої людини вірусом імунодефіциту чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини.
2.  Між неналежним виконанням своїх професійних обов’язків і зараженням вка­заними хворобами повинен бути встановлений причинний зв’язок.
3.  Суб’єктивна сторона злочину виражається у психічному ставленні особи до факту неналежного виконання своїх обов’язків, а також до наслідків цього діяння.

Порушення певних правил може вчинюватися з прямим умислом або злочинною не­дбалістю. До наслідків можлива лише необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Якщо зараження вказаними хворобами буде вчинено умисно, то відповідальність настає за умисний злочин проти життя і здоров’я особи.

1.  Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бути медич­ні та фармацевтичні працівники, які надають медичну допомогу, проводять діагнос­тику захворювання, здійснюють профілактичні заходи проти поширення ВІЛ-інфекції та інших захворювань. Крім того, суб’єктом можуть бути працівники правоохоронних органів, місць позбавлення волі, які зобов’язані при виконанні своїх обов’язків запо­бігати поширенню ВІЛ-інфекції, або інших хвороб серед підслідних або засуджених до позбавлення волі.
2.  Частина 2 ст. 133 КК передбачає більш сувору відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб.