1.  Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.  Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен­ням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 137 у редакції Закону України № 2556-УІ від 23 вересня 2010 р.) діяльність щодо неповнолітніх перешкоджає забезпеченню їх гармонійного розвитку, фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя. Потерпілим від цього злочину може бути лише неповнолітня особа (якій не випо­внилось 18 років).

1.  Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією або бездіяль­ністю); 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними. Злочин із матеріальним складом.
2.  Діяння являє собою невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’ язків щодо охорони життя та здоров’ я неповнолітніх.
3.  Невиконання професійних обов’язків - це бездіяльність особи (вихователя до­шкільного навчального закладу, вчителя, тренера і т. ін.), яка займається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов’ язків з охорони життя і здоров’я дітей.
4.  Неналежне виконання професійних обов’язків може мати місце у випадках, коли особа виконує покладені на неї обов’язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, у якій знаходяться вихованці.
5.  Крім обов’язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами, або випливають із життєвих ситуацій, які не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров’я дітей. Проте особа не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки внаслідок недбалого або не­сумлінного до них ставлення. Диспозиція є бланкетною, при її застосуванні треба звертатися до нормативних актів, що регулюють діяльність у сфері охорони життя і здоров’ я неповнолітніх.
6.  Невиконання або неналежне виконання службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку і т. ін., де не створені і не підтримуються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої практики, дозвілля, проведенні купання та ін., вна­слідок чого створюється загроза для життя і здоров’я дітей.
7.  Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. У части­ні 1 ст. 137 КК - це істотна шкода здоров’ю потерпілого, а в ч. 2 ст. 137 КК - смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.
8.  Істотна шкода здоров’ю потерпілого може виражатися в отруєнні дітей, по­ширенні серед дітей різних інфекційних захворювань, спричиненні травм, у тому числі і психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спри­чинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, тощо.
9.  Інші тяжкі наслідки, про які зазначається у ч. 2 ст. 137 КК, - це середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, завдані одному або кільком неповнолітнім, самогубство або замах на самогубство.
10.  При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов’язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумо­вило настання наслідків. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між діянням та наслідками.
11.  Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується необережною або змі­шаною формою вини. Щодо діяння може бути як прямий умисел, так і злочинна не­дбалість і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) сто­совно наслідків злочину. У цілому злочин вважається необережним.
12.  Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихованням, на­глядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля і т. ін., а також службові особи ди­тячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитячих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.
13.  За багатьма ознаками цей злочин має схожість із службовою недбалістю (ст. 367 КК). Перш за все потерпілими у злочині, який розглядається, можуть бути лише неповнолітні особи. Крім того, наслідками цього злочину є істотна шкода здоров’ю потерпілого, тілесні ушкодження або смерть, а наслідками службової не­дбалості може бути і майнова шкода. Насамкінець, суб’єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, може бути не тільки службова особа, а й інша особа, яка не є службовою.