Стаття 119. Вбивство через необережність
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
- За своїми наслідками вбивство через необережність нічим не відрізняється від убивства, вчиненого умисно. Проте злочин, що розглядається завдяки необережній вині, свідчить про меншу суспільну небезпечність винного і всього діяння в цілому порівняно з аналогічними діями, вчиненими умисно.
- Об’єктивна сторона характеризується: 1) діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3) причинним зв’язком між зазначеним діянням та наслідком.
- Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті людини.
- Із суб’єктивної сторони вбивство через необережність може бути вчинено внаслідок як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості. Вид необережної вини на кваліфікацію злочину, що розглядається, не впливає. Проте його встановлення є необхідним для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого, а також для правильного відмежовування даного злочину від умисного вбивства і випадкового спричинення смерті.
- При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваної ним дії (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на цілком реальні, певні обставини, які, на думку винного, мають здатність відвернути настання смерті. Однак такий розрахунок виявляється легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть виступати його власні, особисті якості, дії інших осіб тощо. При вчиненні злочину, що розглядається, характерним є те, що винний впевнений у ненастанні злочинного наслідку.
- Вбивство через необережність внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від вбивства з непрямим умислом, коли винний, передбачаючи можливість настання смерті, свідомо її допускає. При цьому винний усвідомлює можливість настання смерті потерпілого в даному випадку від його поведінки, не бажаючи разом із тим злочинного наслідку або байдуже ставлячись до його настання. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок винного на випадковість, «навмання», а не на конкретні обставини.
- При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Так, ВСУ визнав наявність злочинної недбалості в діях П., який під час сварки ударив кулаком у живіт п’яного С., внаслідок чого той упав і, ударившись головою об асфальт, помер від одержаної травми. Суд мотивував свій висновок тим, що винний повинен був і міг передбачити можливість падіння потерпілого і настання від цього суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті (див. РП. - 1970. - № 9. - С. 105).
На практиці часто зустрічаються справи, коли внаслідок недбалого поводження з вогнепальною зброєю настає смерть потерпілого, яку винний міг і повинен був передбачити. Такі дії становлять злочин, передбачений ст. 119 КК.
- Вбивство через необережність внаслідок злочинної недбалості слід відрізняти від випадкового спричинення смерті, коли особа не тільки не передбачала можливості настання смерті іншої людини, а й не могла її передбачити. При випадковому невинному спричиненні смерті скоєне не містить у собі складу злочину, за відсутності вини.
- Для застосування ст. 119 КК необхідно встановити наявність необережності стосовно злочинного наслідку - смерті іншої людини. Саме ж діяння, що призвело до даного результату, може бути як умисним, так і необережним.
- Виходячи з того, що співучасть є можливою при вчиненні умисного злочину, відповідальність за співучасть у вбивстві через необережність настати не може.
- Вбивство через необережність слід відрізняти від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК). Якщо умислом винного не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого в його діях є необережна вина, вчинене належить кваліфікувати як убивство через необережність (див. коментар до ст. 121 КК).
- Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.
- Обставиною, що обтяжує кримінальну відповідальність за цей злочин (ч. 2 ст. 119 КК), є вбивство через необережність двох або більше осіб.
- Необережне заподіяння смерті, відповідальність за яке охоплюється іншим складом злочинів (наприклад, ч. 2 ст. 134, ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 271, частини 2 та 3 ст. 286 КК тощо), додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребує.