1.  Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших до­слідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітньо­го, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.  Суспільна небезпечність цього злочину проявляється в тому, що відповідно до чинного законодавства України, міжнародних конвенцій (Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права лю­дини та біомедицину від 4 квітня 1997 р.) та декларацій (Гельсінська декларація Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об’єкта дослідження», прийнята 18-ю Всесвітньою медичною асамб­леєю у червні 1964 р.) досліди над певними категоріями громадян взагалі заборонені, а в тих випадках, коли вони можуть проводитись, то зі значними обмеженнями. Про­ведення дослідів над людьми часто створює загрозу для їх життя та здоров’я.
2.  З об’єктивної сторони злочин виражається в: 1) діянні; 2) наслідках; 3) при­чинному зв’язку між ними.
3.  Діяння полягає в незаконному проведенні медико-біологічних, психологічних та інших дослідів над людиною. Відповідно до ст. 45 Основ законодавства України про охорону здоров’я застосування експериментів на людях допускається із суспіль­но корисною метою за умови їх наукової обґрунтованості, переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків, повної інформованості і добровільної (як правило, письмової) згоди особи, яка підлягає експерименту.
4.  Забороняється проведення дослідів над вагітними та жінками, які годують, новонародженими, хворими, ув’язненими та військовополоненими.
5.  Досліди над людиною повинні проводитись за її згодою, а над особами, які були визнані судом недієздатними, а також неповнолітніми, - за згодою їх батьків, опікунів або піклувальників.
6.  При проведенні дослідів лікарі, які мають достатній клінічний досвід, спосте­рігають за новим явищем у певних умовах з метою його пізнання, вивчення та до­слідження. Біомедичні дослідження на людині повинні відповідати загальновизнаним науковим нормам, ґрунтуватися на ретельно виконаних лабораторних дослідженнях, дослідженнях на тваринах та глибоких знаннях наукової літератури.
7.  Досліди над людиною проводяться для удосконалення діагностичних, терапев­тичних та профілактичних методик, а також для поглиблення розуміння характеру та перебігу захворювань. При проведенні таких дослідів інтереси науки та суспільства не повинні ставитись вище інтересів учасника експерименту.
8.  Лікарі повинні утримуватись від проведення дослідів над людиною або зупи­няти будь-які дослідження, якщо стане відомо, що небезпека надзвичайно велика порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок експерименту.
9.  Крім діяння, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є створення небезпеки для життя чи здоров’я потерпілого. Унаслідок експерименту в організмі людини від­буваються певні процеси і зміни, які створюють реальну можливість настання смерті або інших тяжких наслідків. Такий стан людини повинен бути зафіксований. Обов’язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв’язку між незаконним проведенням досліду над людиною і створенням загрози для її життя чи здоров’я.
10.  Суб’єктивна сторона цього злочину виражається у прямому умислі щодо ді­яння і необережності до настання або можливості настання тяжких наслідків (зло­чинна самовпевненість або злочинна недбалість).
11.  Суб’єктом є особа, яка проводить досліди над людиною, якій виповнилось 16 років.
12.  Частина 2 ст. 142 КК передбачає більш сувору відповідальність, якщо дослі­ди проводяться над неповнолітнім (до 18 років), двома або більше особами, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’ я потерпілого.
13.  Примушування - це вимога лікаря або інших осіб, які проводять експери­мент над людиною, дати згоду на його проведення, яке супроводжується фізичним насиллям або погрозами його застосування до потерпілого, або близьких йому осіб, погрозою розголосити відомості, що ганьблять цих осіб, знищити або по­шкодити їх майно, спричинити шкоду іншим правоохоронюваним інтересам вка­заних осіб.
14.  Обман - це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або замовчу­вання таких відомостей, які мають бути повідомлені. Це може стосуватися мети до­сліду та методики його проведення, ступеня ризику і характеру наслідків, які можуть настати для потерпілого. Обман може бути вчинений як стосовно потерпілого, так і законного представника, якщо досліди проводяться над неповнолітньою чи визнаною судом недієздатною особою.
15.  Тривалий розлад здоров’я може мати місце при середній тяжкості або тяжкому тілесному ушкодженні тощо.