Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 129. Погроза вбивством

  1.  Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

  1.  Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

(Стаття 129 у редакції Закону України № 1707-УІ від 5 листопада 2009 р.)

  1.  Суспільна небезпечність цього злочину визначається тим, що він, викликаючи у людини почуття тривоги і неспокою, заважає її нормальній праці та відпочинку, порушуючи разом із тим у деяких випадках і громадський порядок.
  2.  З об’єктивної сторони злочин характеризується дією у вигляді погрози вчини­ти вбивство, тобто виявленому ззовні намірі позбавити іншу людину життя.

Така погроза може бути виражена різними засобами: усно, письмово, за допомогою різних дій (жестів, міміки, демонстрації зброї тощо). Для кваліфікації за ст. 129 КК не має значення, чи була така погроза одноразовою або кількаразовою, систематичною, такою, що має характер тероризування.

Відповідальність за ст. 129 КК може настати лише за погрозу вбивством. Погроза здійснити інші дії (наприклад, заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, знищити майно) за ст. 129 КК кваліфікуватися не може.

  1.  Погроза повинна бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися.

Харківський обласний суд визнав неправильним засудження за погрозу вбивством Ш. за те, що він вчинив зґвалтування, а потім погрожував потерпілій вбивством, якщо вона розповість про це своїй матері. Суд не встановив, що у потерпілої були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, яка в даному випадку не супроводжу­валася якимись діями, що свідчать про реальність погрози вчинити вбивство (див. РП. - 1970. - № 9. - С. 106).

Реальність погрози встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних фактичних обставин. При вирішенні цього питання слід ураховувати як суб’єктивний критерій (сприйняття погрози потерпілим), так і об’єктивний (спосіб та
 

 

інтенсивність її вираження, особу винного, характер стосунків між ним і потерпілим тощо). Для визнання погрози вбивством реальною необхідно встановити, що винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави побоюватися її здійснення, і що по­ведінка винного, його стосунки з потерпілим об’ єктивно свідчили про реальність погрози.

  1.  Погроза може бути висловлена як безпосередньо потерпілому, так і через третіх осіб. Необхідною умовою є те, що вона звернена до конкретної особи. По­грожувати вбивством можуть як особі, якій адресовано погрозу, так і близьким їй особам.
  2.  Злочин, передбачений ст. 120 КК, вважається закінченим з моменту, коли по­грозу було доведено до відома потерпілого.
  3.  Суб’єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується виною у формі прямого умислу. При цьому не має значення, чи збирався винний здійснити свою погрозу в дійсності, чи ні, досить того, щоб у потерпілого були реальні підстави побоюватися такої погрози. Мотиви вчинення цього злочину на його кваліфікацію не впливають.
  4.  Суб’єктом погрози вбивством може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
  5.  Згідно з ч. 2 ст. 129 КК обставинами, що обтяжують кримінальну відпові­дальність, є вчинення погрози вбивством членом організованої групи (див. коментар до ст. 28 КК) або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (див. ко­ментар до п. 14 ч. 2 ст. 115 КК).
  6.  У разі, якщо винний, не обмежуючись погрозою, вчиняє дії, спрямовані на створення умов для вчинення вбивства або навіть безпосередньо спрямовані на його вчинення, відповідальність настає за готування до вбивства або за замах на вбивство.
  7.  Якщо погроза вбивством є ознакою іншого, більш тяжкого злочину (наприклад, передбаченого статтями 187, 189, 206 тощо), ст. 129 КК не застосовується.