Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що рап­тово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Злочин, що розглядається, є видом вбивства при пом’якшуючих обставинах. Особа, що його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності з урахуван­ням особливого психічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпі­лого. Так, Н. вчинила вбивство свого чоловіка, який систематично пиячив, не давав грошей, бив дружину, приводив додому інших жінок. Одного разу, знаходячись у ста­ні сп’яніння, він став вимагати, щоб Н. задовольнила його статеву пристрасть непри­родним способом, а коли Н. відмовилася, ударив її ногою в живіт. У відповідь на це

Н.  кухонним ножем завдала йому удару в груди, спричинивши смертельне поранення. ВСУ засудив Н. за вбивство у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи і протизаконного насильства з боку потерпілого (див. РП. - 1968. - № 1. - С. 85).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є об­ставиною, що пом’якшує відповідальність. У статті 116 КК це положення знаходить свою подальшу конкретизацію - вчинення злочину в стані сильного душевного хви­лювання, що виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущан­
 

ня або тяжкої образи з боку потерпілого, перетворюється в обов’ язкову ознаку даного складу злочину. Але крім цієї ознаки для застосування ст. 116 КК законодавець ви­магає наявності ще низки умов.

1.  Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на позбав­лення життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.
2.  Стан сильного душевного хвилювання, про який ідеться у ст. 116 КК, - це стан фізіологічного афекту, котрий являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка до­мінує у свідомості людини, що значною мірою (хоча і не повністю) втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. ПВСУ спеціально зазначив, що вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними (див. абз. 1 п. 23 ППВСУ «Про судову прак­тику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7лютого 2003р. № 2).

Від фізіологічного афекту слід відрізняти патологічний, при якому людина втрачає здатність усвідомлювати свої вчинки і керувати ними. При патологічному афекті, який є одним з видів тимчасового розладу душевної діяльності, виключається осудність суб’єкта. Тому позбавлення життя іншої людини суб’єктом, який перебуває у стані патологічного афекту, в силу ст. 19 КК не може тягти за собою кримінальної відповідальності.

Для вирішення питання про те, чи вчинене діяння у стані фізіологічного або па­тологічного афекту, слід призначити судово-психіатричну експертизу.

Необхідно мати на увазі, що будь-який афект припускає не взагалі стан хвилюван­ня, який у багатьох випадках присутній під час убивства на ґрунті особистих непри­язних стосунків, а стан сильного душевного хвилювання. Відсутність такого виключає стан фізіологічного афекту і тим самим можливість застосування ст. 116 КК.

1.  Для застосування ст. 116 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого. Тільки наявність зазначених приводів для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність даного складу. Якщо таке хвилювання було обумовлене іншими обставинами, склад злочину, що розгляда­ється, відсутній.
2.  Насильство може бути як фізичним (нанесення ударів, побоїв, заподіяння ті­лесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (погроза запо­діяти фізичну, моральну, майнову шкоду). Таке насильство повинно бути значним, тобто спроможним за своїм характером викликати сильне душевне хвилювання, а також реальним, а не уявним.

Стаття 116 КК може бути застосована лише за умови, що насильство, яке викли­кало сильне душевне хвилювання, було незаконним, протиправним. Умисне вбивство у стані фізіологічного афекту, викликаного правомірними діями щодо винного, не містить складу злочину, що розглядається. Так, вчинення представником влади чи іншою службовою особою або навіть окремими громадянами законних дій, поєднаних із правомірним насильством (наприклад, при затриманні небезпечного злочинця), не може розглядатися як привід для виникнення сильного душевного хвилювання в ро­зумінні ст. 116 КК.

1.  Стан фізіологічного афекту може виникнути і під час бійки, будучи викликаним насильством з боку одного з її учасників. Вбивство в бійці чи сварці само по собі не виключає можливості наявності обставин, які дають підставу розглядати вбивство як вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло. Так, Р. був засуджений за умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Вста­новлено, що Р. ударом ножа вбив П., який під час сварки, що виникла між ними після пиятики, ударив його кулаком і головою в обличчя. ВСУ вказав, що суд першої інстан­ції не врахував, що П. застосував до Р. протиправне насильство, а також ту обставину, що за висновком судово-психологічної експертизи у Р. є такі індивідуальні особли­вості, які в даній ситуації могли викликати у нього фізіологічний афект. На підставі цього вирок було змінено, а дії Р. кваліфіковані як вбивство у стані сильного душевно­го хвилювання (див. РП. - 1990. - С. 84-85).
2.  Слід мати на увазі, що протизаконне насильство може за своїм характером ство­рювати у суб’єкта право на необхідну оборону або на вжиття заходів, необхідних для затримання злочинця. Тут можливі ситуації вчинення вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання зло­чинця, коли винний до того ж перебував у стані фізіологічного афекту, викликаного протизаконним насильством - нападом. Ці випадки необхідно відрізняти від дій вин­ного, у яких є ознаки тільки ст. 116 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного ду­шевного хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою за­хисту або його затримання і доставляння відповідним органам влади. Далі, обов’язковою ознакою злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок дій потерпілого, є заподіяння шкоди саме під впливом такого хвилювання, оскільки для злочинів, вчинених при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, ця ознака не є обов’язковою.

Вбивство, хоча й вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося результатом перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст. 116 КК, а за ст. 118 КК. Це пояснюється тим, що законодавець вважає вбивство, передбачене ст. 118 КК, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому в тих випадках, коли вчинено вбивство в стані сильного душевного хвилювання, викликаного проти­законним фізичним насильством, для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК необхідно перш за все виключити можливість застосування ст. 118 КК.

1.  Систематичне знущання - це вчинення не менше ніж три рази дій, які прини­жують честь і гідність особи, завдаючи їй моральних страждань. Такі дії можуть, зокрема, полягати в образах, цькуванні, безпідставних обвинуваченнях у вчиненні протиправних чи аморальних дій, глузуванні, кепкуванні тощо.
2.  Тяжкою образою є приниження честі і гідності особи, яке виражене в такій не­пристойній формі, що вважається особливо образливою. ПВСУ роз’яснив, що до тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб (див. п. 23

ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

Така образа може бути вчинена в усній чи письмовій формі або шляхом дії. Як правило, тяжка образа супроводжується протизаконним насильством з боку потерпі­лого. Питання про те, яку образу вважати тяжкою, вирішується судом в кожному конкретному випадку. При цьому слід ураховувати не лише характер образи, а й ін­дивідуальні особливості особи винного (наприклад, його підвищену нервову збудже­ність, пов’язану зі станом здоров’я). Так, у справі П., засудженого за умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин, було встановлено, що він разом з Т. розпивав спиртні напої. Після цього Т. запропонувала йому вступити з нею в статеві зносини, а коли П. відмовився від цього, вона стала докоряти йому за статеве безсил­ля і вдарила триногою теодоліта по голові. Виникла сварка, в ході якої П. вихопив у потерпілої теодоліт і завдав їй численних ударів по голові, внаслідок чого від спри­чинених черепно-мозкових травм настала смерть Т. Змінюючи кваліфікацію злочину П., вища судова інстанція зазначила, що суд не оцінив, зокрема, того, що Т. непри­стойно, глибоко образила чоловічу гідність П., а потім ударила його триногою теодо­літа по голові. Така образа і насильство з боку потерпілої Т. давали підстави і можли­вість визнати їх тяжкими та протизаконними, такими, що раптово викликали у П. сильне душевне хвилювання, і в цьому стані він позбавив потерпілу життя. Тому злочин було кваліфіковано як вбивство у стані сильного душевного хвилювання (див. СП. - К., 1998. - С. 130-131).

ВСУ було змінено вирок, яким К. засуджено за умисне вбивство свого чоловіка К.В. без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Встановлено, що К.В., у черговий раз перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, безпричинно причепився до К., почав бити її по голові, погрожував дочці викинути у вікно її позашлюбну дитину, а потім схопив сокиру і погрожував її застосуванням дружині й дочці. Перебуваючи у збудже­ному стані та захищаючи себе, дочку і двомісячну онуку від цих протиправних дій, К. вирвала з рук п’яного К.В. сокиру, навалилася на нього всім тілом і, здавлюючи шию руками, задушила його. На підставі цього ВСУ дійшов висновку, що обставини події свідчать про вчинення К. умисного вбивства в стані сильного душевного хви­лювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпі­лого щодо неї та членів сім’ї, перекваліфікувавши її дії на відповідну статтю КК (див. ВВСУ. - 2000. - № 3. - С. 9-10).