1.  Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належ­ним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, -

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців.

1.  Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечно­му для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам -

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1.  Діяння передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен­ням волі на строк від двох до п’яти років.

(Стаття 136 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1.  Винна особа повинна мати можливість або надати допомогу іншій особі, або повідомити у відповідну установу чи іншій особі. Це повідомлення повинне бути терміновим (невідкладним) для того, щоб оперативно можна було вжити заходів щодо рятування потерпілого.
2.  Наслідками цього злочину є тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1) або смерть потер­пілого (ч. 3). Між настанням цих наслідків і бездіяльністю особи повинен бути вста­новлений причинний зв’язок.
3.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом щодо без­діяльності. Що стосується наслідків, то ними можуть бути як умисел (прямий або непрямий), так і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна не­дбалість).
4.  Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, на якій не лежить правовий обов’язок надання допомоги і не поставила іншу особу в небезпечний для життя стан.

У частині 2 ст. 136 КК встановлена відповідальність за ненадання допомоги мало­літньому, тобто особі, якій не виповнилось 14 років.

Частина 3 ст. 136 КК встановлює відповідальність за діяння, передбачені ч. 1 або 2 ст. 136, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

1.  Відмежування цього злочину від залишення в небезпеці (ст. 135 КК) прово­диться за суб’єктом. У злочині, передбаченому ст. 135 КК, суб’єктом може бути лише особа, яка зобов’язана піклуватися про залишеного в небезпечному стані, або яка сама поставила його в такий стан.