205 Андріюк В.В.МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЮРИДИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

В статье исследуются некоторые методологические вопросы нормативного юри­дического прогнозирования. При этом определяется нормативное юридическое прогно­зирование, кратко анализируются стратегия разработки нормативных юридических прогнозов и этапы нормативного юридического прогнозирования. Показано необходи­мость четкого построения иерархии целей общества в правовой плоскости.

In the article the author tries to investigate some methodological problems of the norma­tive juridical forecasting. Besides, the definition of the normative juridical forecasting is given, strategy of generation of normative juridical forecasts and phases of the normative juridical forecasting are shortly analyzed. Especially the author pays attention to the necessi­ty of the distinct structure of the hierarchy of the society goals in legal area.

Ефективне управління суспільством та адекватне правове регулювання суспільних відносин потребує визначення не тільки перспектив і тенденцій роз­витку правової дійсності, а й стратегічних шляхів досягнення цілей суспільства в правовій сфері, що реалізується через систему нормативного юридичного прогно­зування. Ідея нормативного прогнозування вперше в науковій літературі з'явила­ся ще в 20-х роках XX ст. Проте далі декларацій і побажань справа не пішла. І ли­ше в 60-х роках розпочалось теоретичне оформлення нормативного підходу в прогностичних дослідженнях, який (порівняно з перспективним підходом) не одержав значного розвитку. В юридичній літературі про нормативне прогнозуван­ня згадували вкрай рідко і лише у зв'язку з плануванням законопроектних робіт. Усе це актуалізує необхідність розробки стратегії та методологічного інструмен­тарію нормативного юридичного прогнозування.

ify">Нормативне юридичне прогнозування покликане відшукати шляхи і засоби досягнення цілей суспільства у правовій площині. Тобто в основі нормативного прогнозування лежить складніша ідея, ніж при перспективному. Адже якщо при перспективному прогнозуванні досить лише провести екстраполяцію в майбутнє тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта, то від нормативного прогнозування вимагається здійснити вибір найкращого варіанту розвитку подій за наперед за­даними критеріями. При цьому нормативний прогноз будується на базі інфор­мації про загальні тенденції розвитку досліджуваного об'єкта, яка одержується з перспективного прогнозу. А це означає, що перспективний та нормативний про­гнози тісно пов'язані і на тому етапі, коли закінчується генерація першого, розпо­чинається синтез другого. Важливо також, щоб взаємодія перспективного і нор­мативного підходів у прогнозуванні відбувалося на кожному етапі прогностично­го дослідження. Адже «яка б досконала методика не застосовувалась при роз­робці нормативних прогнозів, побудові на їх основі «дерева цілей», ступінь їх оп-тимальності врешті залежить від повноти і глибини пізнання об'єктивних тен­денцій, врахування реальних можливостей, вимог законів суспільного розвит­ку»1. А це означає, що якість нормативного прогнозу особливо залежить від ефек­тивності, надійності та достовірності перспективного прогнозу.

Стратегія розробки нормативних юридичних прогнозів базується на ідеї оп-тимізації, вибору найбільш доцільних, конструктивних та рентабельних шляхів, способів і засобів, які у визначені (бажано найбільш короткі) строки з найбільшою імовірністю дадуть змогу певних цілей щодо досліджуваного об'єкта правової дійсності, а саме - вирішення виявлених у процесі перспектив­ного юридичного прогнозування проблем. Отже, нормативне юридичне прогно­зування тісно пов'язане з цілепокладанням ще до моменту переходу прогностич­ної інформації до сфери планування, проектування, програмування та управління загалом. Адже саме система цілей, сформована в процесі цілепокладання, є кри­терієм при визначенні можливих шляхів, способів та засобів вирішення проблем, в чому й полягає завдання нормативного прогнозування. Причому, формуючи цілі щодо досліджуваного об'єкта, доцільно, як і під час перспективного прогнозуван­ня та проблемного аналізу, зокрема, враховувати характеристики, показники про­гнозного фону, створюючи їх систему за значущістю, ступенем впливу на прогно­зований об'єкт.

Таким чином, можна спробувати схематично визначити послідовність дій з розробки нормативного юридичного прогнозу. Для цього скористаємося будь-якою уявною, абстрактною ситуацією, наприклад, щодо прогностичного дослідження стану та динаміки правопорушень. Уявімо, що в результаті перспек­тивного прогнозування стану та динаміки правопорушень в певному гіпотетично­му регіоні був визначений цілий спектр варіантів перспективного прогнозу досліджуваного явища. Наприклад, пряма екстраполяція в майбутнє давала стан правопорушень в регіоні на перспективу найближчих 10 років 1 млн. правопору­шень, верхня екстрема становила 1,4 млн. правопорушень, нижня екстрема - 0,6 млн., а найбільш імовірний стан правопорушень -1,2 млн. правопорушень. Це, звичайно, умовні дані перспективного прогнозу, наведені для ілюстрації теоре­тичних положень. Інформація в перспективному прогнозі (вказаний спектр варіантів прогнозу) окреслює певні можливості розвитку досліджуваного об'єкта в майбутньому за умови виключення прийняття певних рішень та активної діяль­ності на їх основі, що здатні змінити хід розвитку прогнозованого об'єкта в на­прямку, бажаному для зацікавленого суб'єкта. Проте, як відомо, цінність юридич­ного прогнозування, як і будь-якого іншого виду соціального прогнозування, по­лягає в генерації інформації, за допомогою якої можна змінити тенденції розвитку досліджуваного об'єкта в бажаному напрямку (звичайно, до певної межі). Вка­зана інформація повинна містити конкретні рекомендації щодо шляхів, засобів імовірного вирішення перспективних проблем.

Отже, логіка розробки нормативного виглядатиме так: спочатку слід визначи­ти, так би мовити, кінцеву мету, яку іноді називають ідеалом2, що являє собою мо­дель бажаного майбутнього. В згаданому прикладі це буде бажаний для суспільства показник стану правопорушень в регіоні. Звичайно, при цьому мож­на абстрагуватись від впливу факторів прогнозного фону, а можна їх врахувати. Проте в будь-якому випадку кінцева мета повинна бути обгрунтована. Крім того, при мисленному виключенні дії факторів прогнозного фону дослідник все ж таки повинен в загальних рисах враховувати реалії розвитку досліджуваного об'єкта в контексті зовнішніх умов. Тому одразу ж необхідно відкинути варіанти надмірно­го і надто різкого зниження чи зростання кількості правопорушень. Цілком обгрунтованим буде намагання добитися припинення зростання кількості право­порушень і стабілізації їх кількості на рівні наявних 700 тис. правопорушень у рік, що являє собою конкретну кінцеву мету суспільства в цьому плані.

Але в процесі наукового аналізу з урахуванням даних перспективного прогно­зу дослідник, наприклад, доходить висновку про необхідність певної корекції кінцевої мети, яка вже полягатиме у стабілізації показника на рівні 800 тис. пра­вопорушень у рік. Далі, аналізуючи дані прогнозного фону, він констатує, напри­клад: оскільки за питомою вагою впливу фактори зростання кількості правопору­шень у регіоні (постійне зниження життєвого рівня населення регіону, зростання безробіття, низька ефективність роботи правоохоронних та інших державних ор­ганів, їх корумпованість тощо) поки що переважають над факторами зниження кількості правопорушень. Проте цілком можливо вжити заходів (сприяння роз­витку автентичних і рентабельних напрямів економіки регіону, житлове будівництво, додаткове створення робочих місць, перекриття потоків нелегальної міграції та каналів переміщення контрабандних товарів, наркотиків, зброї, право­ва освіта населення, поліпшення роботи правоохоронних та інших державних ор­ганів тощо), що приведуть до зниження динаміки правопорушень. У результаті можна очікувати певного зниження кількості правопорушень і їх стабілізації на рівні хоча б 900 тис. правопорушень. Таким чином, одержані ще два показники: 0,8 млн. і 0,9 млн. правопорушень у рік, які в науковій літературі часто називають відповідно абсолютним та відносним оптимумами3, що за своєю суттю є норма­тивними, характеризують мету і виступають результатом одного з видів пре-скриптивного передбачування - цілепокладання. Отже, динаміка правопорушень очікується у середньому на рівні зростання на 50 тис. щороку, а бажано знизити цей показник хоча б до 20 тис.

Наступним кроком є власне розробка нормативного прогнозу за результатами цілепокладання. З цією метою проводиться моделювання з використанням цілого комплексу методів юридичного прогнозування. Причому визначається не одним, а багато шляхів, способів та засобів вирішення назріваючих проблем. Для цього доцільно проаналізувати кожен спосіб, захід чи засіб, а потім побудувати систем­ну нормативну модель з визначенням співвідношення всіх цих способів, заходів, засобів, шляхів на основі оптимального їх поєднання у відповідних пропорціях. Так, у нашому прикладі прогнозування стану правопорушень слід спочатку виз­начити реальну можливість, доцільність, рентабельність, обгрунтованість кожно­го з таких заходів та шляхів вирішення назріваючих проблем, як організація та сприяння розвитку широкої мережі суб'єктів підприємництва в автентичних і економічно обгрунтованих напрямах господарювання, налагодження системи житлового будівництва, додаткове створення робочих місць (у тому числі рахунок попередніх заходів), поліпшення матеріального та кадрового забезпечення право­охоронних та інших державних органів, підвищення зарплати державним служ­бовцям, організація належного контролю за діяльністю державних органів, удос­коналення системи нормативно-правових актів, що регулюють питання діяль­ності, повноважень та відповідальності держави перед особою, перекриття по­токів нелегальної міграції, каналів переміщення контрабандних товарів, нарко­тиків, зброї, правове виховання населення тощо. А потім на основі системного аналізу всіх цих та інших заходів, шляхів і способів необхідно сформувати опти­мальний варіант їх співвідношення. Так, зокрема, в згаданому прикладі слід на­самперед акцентувати увагу на здійсненні оперативних заходів, що можуть дати швидкий, сталий, бажаний ефект (наприклад, заходи щодо поліпшення роботи державних органів), а також на способах і шляхах вирішення найбільш вагомих проблем (наприклад, способи поліпшення соціально-економічних умов життя на­селення регіону).

Таким чином, результатом нормативного прогнозування є рекомендації орга­нам, що приймають рішення, щодо визначення системи оптимальних можливих шляхів, способів, заходів, засобів, реалізація яких з найбільшою імовірністю при­зведе до вирішення перспективних проблем. Вказана інформація допомагає суб'єктам прескриптивного передбачування прийняти обгрунтоване рішення що­до прогнозованого об'єкта.

Процедура розробки нормативного прогнозу, описана вище, є надто спроще­ною, схематичною і має умовний та ілюстративний характер, адже на практиці доводиться здійснювати комплексний аналіз великої кількості факторів прогноз­ного фону та генерацію масштабної системи шляхів, способів, засобів, заходів вирішення перспективних проблем. Причому під час юридичного прогнозування проблемний (перспективний) та цільовий (нормативний) аналізи слід проводити в контексті загальнодержавного, а то й глобального рівнів.

Змістом нормативного юридичного прогнозу є інформація про можливі і не­обхідні шляхи, способи, засоби, які з найбільшою імовірністю призведуть до вирішення назріваючих проблем стосовно того чи іншого об'єкта державно-пра­вової дійсності і, таким чином, досягнення цілей суспільства щодо нього.