268 Краковська А.Є.СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ В СИСТЕМІ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Автор статьи определяет основные теоретико-методологические подходы в ана­лизе понятия функций государства с позиций теории государства и права в аспекте обоснования роли социальной функции. В статье обосновывается авторское определе­ние системы функций государства, а также понятия «социальная функция», выделены основные проблемы, возникающие с реализацией социальной функции государства.

The author defines the basic theoretical and methodological approaches in the analysis of concept of the state functions from positions of the theory of the state and law in aspect of a substantiation a role of social function. The article contains the author s definition of sys­tem of the state functions, and the concept «social function», it presents the analysis of the basic problems which arise while realization of social function of the state.

Розвиток теорії держави і права як фундаментальної юридичної науки перед­бачає змістовний аналіз проблем організації і функціонування сучасних держав, які виходять на перший план в контексті тих змін, що відбуваються у сфері дер­жавної діяльності, тих цілей і завдань, які ставить перед собою сучасна держава. Традиційно до групи таких фундаментальних проблем, які практично завжди по­ставали перед науковцями в процесі аналізу таких явищ, як держава і державність (починаючи від античної доби і закінчуючи сучасними теоріями держави і права), належать питання про дослідження функцій держави, а також тих інститутів і ме­ханізмів, завдяки яким ці функції реалізуються. Визначний теоретик права, як Г. Еллінек, у своїй праці «Загальне вчення про державу» писав, що вивчення функцій держави є одним з найважливіших елементів у побудові загального і цілісного вчення про де

ржаву. При цьому він категорично заперечував теоретико-методологічні спроби витлумачити поняття функцій держави по аналогії з галу­зями управління: «розподіл п'яти великих галузей управління - іноземні справи, військові, внутрішні, фінанси та юстиція - означає ті завдання, які поставила собі держава, а не її функції»1. Дійсно, як доводив Г. Еллінек, функції держави відоб­ражають основні напрями її діяльності, й саме від них залежить те, яким чином та як діятимуть конкретні органи державної влади, які цілі вони переслідувати­муть і якими будуть пріоритети їхньої діяльності. Так само про значущість про­блеми визначення та класифікації функцій держави писали й інші юристи. В цьо­му плані можна назвати як імена видатних зарубіжних теоретиків права (Л. Дюгі, Р. Ієрінц Г. Радбрух, Р. Штаммлер), так і представників вітчизняної юридичної на­уки кінця XIX - початку XX ст. (П. Лодій, М. Ренненкампф, М. Палієнко, Б. Кістяківський, Ф. Тарановський). Причому, навіть заперечуючи ті чи інші функції держави, ці теоретики права ніколи не ставили під сумнів значення само­го цього поняття для побудови загальної теорії держави. Зокрема, Л. Дюгі, наго­лошуючи на юридичному характері функцій держави (він вказував, що предме­том науково-юридичного дослідження можуть бути лише ті функції держави, які проявляються в сфері права2), визнавав, що саме вчення про функції та їх ево­люцію становить одну з найважливіших складових загального вчення про держа­ву. Не менш актуальним і важливим у теоретичному плані це питання зали­шається і в сучасній теорії держави і права, адже саме у функціях держави вира­жається її сутність, все глибинне та усталене в ній3. Водночас варто звернути ува­гу на той факт, що практично всі дослідники визнавали ідею генези функцій дер­жави, оскільки не лише держава не є певним «законсервованим» явищем, але й ті суспільні відносини, на які спрямовується державний вплив і які є предметом державно-владного регулювання, розвиваються, змінюються, еволюціонують то­що. Внаслідок чого змінюється і сама система функцій держави. Тому аналіз си­стеми функцій держави дає змогу сформувати більш об'єктивну і цілісну карти­ну того, якою є та інша держава і в якому напрямі вона розвивається.

Обґрунтовуючи актуальність дослідження соціальної функції держави, слід звернути увагу і на деякі інші аспекти. По-перше, в Конституції Україна визначе­на не лише як демократична і правова, а й як соціальна держава. Відповідно до доктринальних визначень соціальна держава - це «така держава, метою якої є створення всіх можливих умов для реалізації соціальних, економічних та куль­турних прав, для самостійного забезпечення ініціативною та соціально відповідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та чле­нам своєї сім'ї, гарантує кожному прожитковий мінімум для гідного людини існу­вання й сприяє зміцненню соціальної злагоди у суспільстві»4. Тобто консти­туційна характеристика Української держави як соціальної держави, що дбає про добробут, безпеку і соціальне благополуччя людини передбачає, що з-поміж інших функцій соціальна функція висувається на чільне місце. На важливості цього положення для розуміння сутності соціальної держави наголошує Ю. Обо­ротов5. У цьому ж аспекті категорію соціальної держави аналізує В. Шаповал6. Це, в свою чергу, змушує переглянути систему функцій держави з позиції її рес­труктуризації і піднесення значущості соціальної функції.

По-друге, поза визначенням сутності та змісту соціальної функції держави не­можливо побудова цілісної програми розвитку законодавства в частині забезпе­чення і захисту соціальних прав людини і громадянина. Оскільки сам факт фор­мально-юридичного визначення України соціальною державою ще не означає то­го, що існує реальне усвідомлення того, що саме являє собою соціальна функція держави, яким чином вона проявляється і які нормативно-правові заходи мають бути реалізовані задля її забезпечення. В цьому плані не можна не погодитися з позицією О. Пушкіної, яка доводить, що саме в контексті усвідомлення сутності соціальної функції держави та її призначення в частині забезпечення соціальних прав людини і громадянина має відбуватися розвиток національного законодавст­ва в цій галузі7.

По-третє, що саме поняття «соціальна функція держави» не можна вважати усталеним щодо чіткого визначення свого змісту в сучасній теорії держави і пра­ва. З цього приводу висловлюються досить різні, а інколи протилежні підходи що­до змісту цього поняття, а також того, що саме має робити держава в частині ре­алізації зазначеної соціальної функції.

Отже, ставлячи за мету визначити місце і роль соціальної функції в системі функцій сучасної держави, необхідно вирішити наступні дослідницькі завдання: а) дослідити систему функцій сучасної держави та обгрунтувати визначення функції держави як предмета дослідження теорії держави і права; б) охарактери­зувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «соціаль­на функція держави»; в) розкрити специфіку взаємозв'язку соціальної функції держави з іншими функціями, які утворюють загальну систему функцій сучасної держави.

Усталене в сучасній правовій теорії визначення поняття функції держави пе­редбачає його тлумачення як «основних (головних) напрямів (видів) діяльності держави щодо реалізації завдань, які перед ним стоять, для досягнення визначе­них цілей, що зумовлені загальносоціальною сутністю держави і її соціальним призначенням»8. Щоправда, в окремих працях можна зустріти інтерпретацію функцій держави як «специфічного механізму державного впливу на суспільні процеси і відносини, який визначає головні напрями і зміст діяльності з управлін­ня суспільством»9. Ще на початку 90-х років минулого століття ця позиція обґрун­товувалася Л. Морозовою10. На нашу думку, останній підхід несе в собі певні за­грози, оскільки включення поняття «механізм державного впливу» до поняття функцій держави може спричинити намагання ототожнити функції держави з про­цесом функціонування державного механізму або навіть його окремих частин, що саме по собі не є коректним ні з теоретичної, ні з методологічної точки зору.

В дещо більш лапідарній формі функції держави характеризуються як основні напрями її діяльності. Утім, безвідносно до того, який саме методологічний підхід ми обираємо для визначення цього поняття, не викликає сумніву, що ос­новними ознаками будь-якої функції держави є: а) наявність особливих форм ре­алізації цих функцій, які виражаються через застосування тих чи інших конкрет­них методів управління; б) правова форма визначення як самих функцій держави, так і тих державних механізмів, які покликані забезпечити її реалізацію (при­нагідно зауважимо, що саме абсолютизація цього положення стала основою для відомої тези Л. Дюгі про те, що всі функції держави повинні тлумачитись як пра­вові або юридичні); в) наявність зв'язку між сутністю держави і тим, які саме функції є визначальними в процесі її існування; г) «директивна» роль функцій держави, завдяки якій встановлюється зв'язок між сутністю держави і її цілями, тобто кожна функція держави є специфічним інструментом досягнення певних цілей, які ставляться державою як формою організації публічної влади в суспільстві; д) наявність безпосереднього зв'язку кожної функції держави з тими чи іншими усталеними сферами діяльності держави, в яких здійснюється держав­не регулювання та управління суспільними процесами. Втім, оскільки саме суспільство являє собою складну систему, то і процес впливу держави на суспільні відносини має завжди системний характер. Це дало підстави окремим дослідникам вважати, що системність є ще однією обов'язковою ознакою функцій держави.

На нашу думку, це положення є цілком коректним. У якості контраргумента такого способу тлумачення поняття функцій держави часто посилаються на те, що далеко не кожна держава діє системно: часто можна спостерігати такі явища, як невиправдане домінування одних функцій над іншими, неувага до окремих функцій держави, нехтування тими чи іншими функціями, неефективна ре­алізація певних функцій держави тощо. Проте цей контраргумент все ж таки помилковий. Дійсно, всі щойно перелічені явища можна часто спостерігати на прак­тиці, коли предметом аналізу є процес реалізації функцій тією чи іншою конкрет­ною державою. Однак той факт, що та чи інша функція держави не реалізується або реалізується не в повному обсязі (чи недостатньо ефективно), не може служи­ти аргументом на користь того, що самі функції держави не мають системного ха­рактеру. Тобто факт неналежного функціонування держави означає виключно не­належну організацію системи державного управління або неналежний рівень та якість діяльності держави, і жодним чином не може свідчити про відсутність си­стемного характеру та взаємозв'язків між функціями держави як такими. На­справді системність функцій держави залежить не від того, як саме діє в даний момент та чи інша держава і чи реалізує вона своє призначення чи ні, а від сис­темних зв'язків самого суспільного організму. В цьому плані можна навести сло­ва В. Селіванова: «Не враховуючи системних зв'язків суспільного організму, за­кономірності його цілісності, не можна якісно, на демократичних засадах, транс­формувати ані суспільство загалом як цілісний організм, ані окремі його віднос­но самостійні сфери життєдіяльності, в тому числі сфери державної політики, за­конотворення і державного управління»11.