Для пояснення цієї тези необхідно звернутися до висловлюваної у юридичній літературі думки щодо методологічного значення теорії права, її понять і конструкцій [16, с 40]. Власне кажучи, у своєму змістовому плані теорія не може бути методологічним засобом наукового дослідження, оскільки звернена до об’єкта дослідження, а не до дослідницьких процедур з приводу цього об’єкта. Тим не менше виз­нання методологічного значення теорії права є цілком справедливим і з позицій загальної методології науки. Однак при цьому необхідно враховувати принципові обмеження методологічного статусу теорії. Ключове з них полягає у тому, що наукова теорія виконує методологічну функцію тільки за межами її власного предмета. «Фак­тично будь-яка наукова теорія виконує методологічні функції, коли вона використовується за межами її власного предмету, а наукове знання загалом відіграє роль методології щодо сукупної практичної діяльності людини» [17, с. 60]. Сутність цього обмеження пов’язана, як відомо, з органічною цілісністю методу теорії та її предметного змісту. Це означає, зокрема, що загальна теорія права, виконуючи методологічну функцію щодо галузевих досліджень, не може розгля­датися як методологія дослідження загальнотеоретичних проблем. Без цього обмеження при ставленні до юридичної теорії як до методу юридичного дослідження на тій підставі, що теорія імпліцитно містить у собі й власну методологію, ми потрапляємо у непросту ситуацію ба­рона Мюнхгаузена, який витягає себе з болота за волосся. Інша річ, що у будь-якій теорії може бути виділений методологічний компонент і реконструйована її «методологічна схема» [18, с. 32].

Таким чином, для визначеності подальших розмірковувань важ­ливо ще раз підкреслити, що при виявленні методологічних проблем юридичної науки принципово розрізняти як мінімум два плани дослідження: змістово-теоретичний, спрямований на отримання пози­тивного знання про юридичну дійсність, і власне методологічний, пов’язаний з дослідженням самого процесу отримання наукового знан­ня. Таке визначене розрізнення є, безперечно, суто методологічним, проте воно необхідне для точнішого і яснішого обговорення обраної проблематики.

Висновок. Помилково протипоставляти один метод чи дослідницький підхід іншому. Багатство і різноманітність мето­дологічного інструментарію теорії права повинно мати адекватне відображення у сучасному правознавстві. За допомогою сукупності методів і підходів предмет юридичної науки конкретизується і оформляється у відповідну єдину систему теоретико-теоретичних наукових знань про закономірності формування, сучасного функціонування і перспективи подальшого розвитку правових сис­тем світу. Для юридичної науки, на нашу думку, необхідний методологічний базис, який дозволяє оцінювати ефективність методів і методологічних підходів для вирішення різноманітних науково-теоретичних і науково-практичних завдань.

–––––––––––

Алексеев С.С. Философия права. / С.С. Алексеев. – М.: Норма, 1999. – 256 с.

Козловський А. Право як пізнання: вступ до гносеології права / А. Козловський. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.

Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. / В.А. Козлов. – Л.: Наука, 1989. – 186 с.

Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун / пер. с англ. В.С. Нежданова. – Чикаго, 1962. – 350 с.

Кистяковский Б.А. Право как социальное явление / Б.А. Кистяков-ский // Вопросы права. – 1919. –Кн. VIII. – С. 171–188.

Сырых В.М. Метод правовой науки (основные елементы, структура) / В.М. Сырых. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.

Керимов Д.А. Основы философии права / Д.А. Керимов. – М.: Наука, 1992.

Керимов Д.А. Предмет философии права / Д.А. Керимов. // Государ­ство и право. – 1994. – № 7. – С. 3–8.

Лукич Р. Методология права / Р. Лукич; пер. с серб.; под ред. и вступ. ст. Д.А. Керимова. – М.: Прогресс, 1981. – 346 с.

Козлов В.А. Методология права (предмет, функции): / В.А. Козлов. – [2-изд.].– М.: Наука, 1989. – 186 с.

Фон Вригт Г.Х. Логико-философские исследования. / Г.Х. Фон Вригт. – М.: Наука, 1998.

Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формировании / Г.Дж. Берман. – М.: ИНФРА М-НОРМА, 1998. – 624 с.

Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 383 с.

Сырых В.М. Метод правовой науки (основные елементы, структу­ра) / В.М. Сырых. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.

Копейчиков В.В. О предмете юридической науки и науки общей теории государства и права. / В.В. Копейчиков // Актуальные проблемы со­циалистического государства и права. – М.: Наука, 1974. – С. 29–36.

Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: підруч. для студ. екон. спец. вузів / М.Т. Білуха. – К.: Вища школа, 1997.

Юдин Е.Г. Методология науки. Системность. Деятельность. / Е.Г. Юдин. – М.: Педагогика, 1975. – 243 с.

Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – [2-ге вид., перероб. І доп.]. – К.: Знання – Прес, 2002.