Завдання із запобігання неправомірним операціям із землею - найгостріша за соціальними і криміногенними наслідками. Для запобігання спекулятивним операціям із землею необхідно розробити процедуру операцій із земельними ділянками, визначити обмеження, що випливають з вимог земельного законодавства. Слід встановити граничні розміри земельних ділянок, що передаються у власність, і тим самим запобігти латифундизму. Потрібно заборонити продаж землі іноземцям, використання сільськогосподарських земель не за призначенням. Повинна бути жорстка відповідальність за неефективне використання землі. Потрібно вживати таких заходів, які б не створювали умов для соціальної напруги в суспільстві.

З метою переходу до ефективної системи регулювання земельних відносин можна запропонувати формування чотирьох взаємозв'язаних підсистем: підсистема нормативно-правового забезпечення, яка повинна включати закони і нормативно-правові акти; підсистема економічного регулювання земельних відносин, що включає пов'язані із законодавчою базою економічні методи; підсистема інституційного забезпечення регулювання земельних відносин і розвитку земельного ринку, яка включає державні і регіональні органи, наділені відповідно до законодавства певними функціями щодо здійснення земельного обороту; підсистема організаційного забезпечення і адміністративних процедур, пов'язана із законодавчою й інституційною структурами.

Для поглиблення земельної реформи і підвищення її результативності має бути прийнята низка законодавчих актів, завершено повне юридичне оформлення прав власності на землю й інші форми землеволодіння і землекористування. Надзвичайно важливо провести також усі необхідні землевпоряджувальні і кадастрові роботи, ввести стимулювання і санкції за показниками рівня використання землі і екологічним показникам. Для ефективного перерозподілу земель доцільно поступово вводити контрольований земельний ринок, що враховує регіональні особливості можливого земельного обороту. За умов підвищення ліквідності земельних ділянок як предметів застави відкриються можливості для іпотечного кредитування товаровиробників. Це збільшить притоку коштів для інвестиційних вкладень. У застосуванні земельного податку має відбутися ретельніше відпрацювати диференціації ставок залежно від якості і місцеположення ділянок.

РОЗДІЛ 3 СУТНІСТЬ ТА ПРІОРІТЕТИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АПК

3.1 Економічні інтереси працівників АПК як умова докорінної зміни системи аграрних відносин

Глибокі соціально-економічні перетворення аграрного сектору України є наслідком перебудови суспільного виробництва на ринкових засадах. Здійснено роздержавлення і передачу земель та майна у власність трудових колективів сільськогосподарських підприємств з наступним розпаюванням, сформовано мережу нових виробничо-правових структур ринкового типу, що ґрунтуються на приватній власності. Проте через деструктивні явища в матеріально-ресурсній базі, послаблення з боку держави управління суспільним виробництвом, зруйнування системи матеріального забезпечення, зниження економічної мотивації товаровиробників в аграрній сфері загострилася системна криза, що призвела до звуженого відтворення виробничого потенціалу. У сільськогосподарських підприємствах країни значно скоротилися машинно-тракторний парк й обсяги застосування мінеральних та органічних добрив, хімічних засобів боротьби з хворобами, різними шкідниками культур та бур'янами, зменшилися майже на 20% посівні площі і валові збори зерна, цукрових буряків, інших видів продукції.

Економічні інтереси є найбільш конкретною формою прояву відносин економічної власності, яка має три основних типи - приватна, колективна і суспільна. Відповідно до цих типів формуються індивідуальні (особисті), колективні та суспільні економічні інтереси, які є формою вияву відповідних видів економічних потреб. Отже, економічні інтереси й економічні потреби виступають рушійною силою способу виробництва [27, с 73]. Залежно від макро-, мезо-, мікрорівня економічного розвитку та складу суб'єктів господарських структур, котрі беруть участь у виробничих відносинах, формуються різні системи економічних інтересів, які можуть мати загальнодержавний, регіональний, колективний чи особистий характер, відбиваючи економічні потреби відповідних спільнот, категорій населення, соціальних груп, індивідів. Зауважимо, що у суб'єктів виробничих відносин у процесі господарської діяльності з'являються окремі інтереси, пов'язані з матеріально-ресурсним потенціалом, фінансовим забезпеченням, соціально-трудовим регулюванням тощо. На регіональному рівні економічні інтереси його суб'єктів формуються, зокрема, в напрямі адаптації виробничої діяльності до природних та економічних умов, якнайповнішого їх використання у процесі господарювання. З цією метою важливо вдосконалювати територіальне розміщення і підвищувати концентрацію сільськогосподарського виробництва за певними видами продукції.