1.  Якщо конкретні дії організаційного характеру (організація відповідного стій­кого злочинного об’ єднання або керування ним) за своїми ознаками утворюють само­стійний склад злочину, то особу, яка їх вчинила, треба визнавати виконавцем такого злочину, а її дії додатково кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (зокрема, за ч. 1 ст. 255, ст. 257) (п. 8 зазначеної ППВСУ).
2.  Вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об’єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність намірів (п. 13 зазначеної ППВСУ).
3.  Участь у злочинній організації передбачає існування вже створеної злочинної організації. Тут ідеться про випадки, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, але вступила (увійшла) до злочинної організації, створеної іншими осо­бами. З моменту дачі згоди на вступ (входження) до злочинної організації дії винного розцінюються як закінчений злочин - участь у злочинній організації, навіть якщо той, хто вступив у злочинну організацію, і не брав участі у вчинених нею злочинах. Вступ до злочинної організації та членство в ній є закінченим злочином з тих міркувань, що сам по собі цей факт означає надання злочинній організації можливості використання її учасника згідно з планами злочинної організації. Участь у злочинній організації, поряд зі вступом до неї, може виявлятися в найрізноманітніших діях.
4.  Участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, має місце й тоді, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, не вступала до цієї організа­ції, не є її учасником, але взяла безпосередню участь у злочині, скоєному злочинною організацією, тобто була співвиконавцем її злочину.
5.  Організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або орга­нізованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матері­ального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп - це залучення до зустрічі (сходки), здійснення, розробка плану її підготовки і проведення, згуртування, об’єднання зазначених осіб, їх мобілізація, спрямованість на зустріч (сходку), налагодження, упорядкування зу­стрічі (сходки) для успішної і ефективної злочинної діяльності. Про поняття органі­зованої групи див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК.
6.  Керівництво зазначеною зустріччю (сходкою) - це управління зустріччю (сход­кою) для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального за­безпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп.
7.  Сприяння зазначеній зустрічі (сходці) - це створення відповідних умов для її організації і здійснення, надання допомоги в цьому, спонукання злочинців до бажан­ня брати участь у зустрічі (сходці) тощо.
8.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’яз­ковою ознакою суб’єктивної сторони створення злочинної організації є мета вчинен­ня тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а організації, керівництва чи сприяння зу­стрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп - мета розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’ єднань злочинних організацій або органі­зованих груп. Мотиви злочину можуть бути різними. У більшості випадків це праг­нення до наживи, матеріальної вигоди.
9.  Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Особа, яка створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або яка керувала такою організацією, підлягає кримінальній відпо­відальності за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювали­ся її умислом (див. коментар до ч. 1 ст. 30 КК). Інші учасники злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за участь у ній, а також за вчинені злочин­ною організацією злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь (див. коментар до ч. 2 ст. 30 КК).

1.  При кваліфікації злочинів, учинених організованою групою або злочинною організацією, суди повинні дотримувати положень ч. 1 ст. 30 КК про умови відпові­дальності організаторів та учасників таких об’єднань, ураховуючи при цьому, що зазначені умови є неоднаковими і залежать від того, у складі якого об’єднання особа вчиняла злочини - організованої групи чи злочинної організації. Якщо в першому випадку відповідальність настає тільки за злочинні дії осіб, які зорганізувалися, то в другому - і за саму організацію для злочинної діяльності, тобто злочинами визна­ються також створення злочинної організації та (або) вступ до неї безвідносно до того, чи розпочали її учасники вчинювати конкретні злочини. Тому злочини, вчинені у скла­ді злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними норма­ми за сукупністю з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої орга­нізації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255 КК) (п. 15 зазначеної ППВСУ).
2.  Необхідно досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об’ єднання, мети його створення і плану злочинної діяль­ності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об’єднання, наявності в нього корупційних зв’язків, іс­нування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об’єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього.

При розгляді багатоепізодних справ слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об’єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об’єднання зазнає таких змін після вчинення ряду зло­чинів у простих формах співучасті (групою осіб або групою осіб за попередньою змовою) чи трансформується з одного виду в інший (наприклад, декілька організова­них груп об’ єднуються в злочинну організацію, організована група озброюється і на­буває ознак банди) (ч. 2 і ч. 3 п. 1 зазначеної ППВСУ).

1.  У разі вчинення окремими членами злочинної організації злочинів, які не передбачалися (не охоплювалися) цілями злочинної організації і не входили в пла­ни її діяльності, відповідальності за ці злочини підлягають лише особи, які їх вчинили.
2.  Для застосування ч. 2 ст. 255 КК необхідно встановити дві умови: 1) особа, крім організатора і керівника, добровільно заявила про створення злочинної органі­зації або участь у ній та 2) активно сприяла розкриттю злочинної організації.
3.  У цій нормі сформульована спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності. У зазначених випадках за наявності обставин, передбачених цією нормою закону, суд зобов’язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відпо­відальності (п. 12 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
4.  Добровільність заяви про створення злочинної організації або участь у ній означає вчинення цих дій із різних мотивів, але з власної волі і за усвідомлення об’єктивної можливості і надалі брати у ній участь.
5.  Про активне сприяння розкриттю злочинної організації див. коментар до п. 1

ч.  1 ст. 66 КК.

1.  Звільнення від кримінальної відповідальності, передбачене ч. 2 ст. 255 КК, необхідно відрізняти як від добровільної відмови співучасників (див. коментар до ст. 31 КК), так і від такої обставини, що виключає злочинність діяння як виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності злочинної організації (див. коментар до ст. 43 КК).