1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладко- ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових при­строїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
 

1.  Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а та­кож заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1.  Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчи­нені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіо­активних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з кон­фіскацією майна.

1.  Підвищена суспільна небезпечність цього злочину пояснюється тим, що з ви­користанням незаконно вилучених вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин часто вчинюються тяжкі і особливо тяжкі злочини проти найвищих соціаль­них цінностей: життя, здоров’я, недоторканності та безпеки людей. Тому успішна боротьба з цими злочинами має важливе значення як для охорони громадської без­пеки, так і для запобігання іншим більш тяжким злочинам.
2.  Предмет злочину - вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.
3.  Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища (п. 3 ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоак­тивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3). Тому ці предмети мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням.
4.  У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоак­тивними матеріалами, а також для з’ ясування їх придатності до використання за ці­льовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі слід призначити експерти­зу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з’ ясування лише при­датності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спе­ціаліста (п. 10 зазначеної ППВСУ).
5.  Якщо винна особа незаконно заволоділа непридатними до використання вогне­пальною зброєю, бойовими припасами або їх частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заво- лодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. І5 та відповідною частиною ст. 2б2 КК (абз. 1 п. 23 зазначеної ППВСУ).
6.  Незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (наприклад, учбовою) і приведення її у придатний до використання за призначенням стан необ­хідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та незаконне виготовлення вогне­пальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином (абз. 2 п. 23 зазначеної ППВСУ).
7.  У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід роз­цінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК (абз. 1 п. 22 зазначеної ППВСУ).
8.  Вогнепальною зброєю вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) при­водиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої паль­ної суміші) (п. 8.2 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготов­лення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металь­ними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622).
9.  До вогнепальної зброї як предмета злочину, передбаченого ст. 262 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спе­ціальних горючих сумішей) (абз. 1 п. 4 зазначеної ППВСУ).
10.  До предмета злочину належить і перероблена зброя, тобто зброя зі зміненим калібром ствола і пристосована для стрільби некаліберними (для неї) кулями, у тому числі й обрізи із гладкоствольної мисливської зброї. Невідповідність обрізів мислив­ської зброї в ряді випадків може бути встановлена лише за допомогою експертного дослідження, бо незначне укорочення ствола зброї, що іноді роблять мисливці для полегшення її ваги, не має суттєвого впливу на бойові властивості і не перетворює її в обріз.
11.  Не належать до предмета злочину пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових ре­човин і сумішей (абз. 2 п. 4 зазначеної ППВСУ).
12.  Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різ­них калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і при­значені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченим ст. 262 КК (п. 5 зазначеної ППВСУ).
13.  Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухо­ві речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене викрадення таких речовин (абз. 2 п. 22 зазначеної ППВСУ).