Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

  1.  Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовніш­нього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворен­ням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо (п. 13.1 Інструкції МВС від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п. 6 зазначеної ППВСУ).
  2.  Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промис­ловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електрич­ної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створювати вражаючі фактори - спри­чинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивіль­нення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (п. 7 зазначеної ППВСУ).
  3.  Про поняття радіоактивних матеріалів див. у коментарі до ст. 261.
  4.  З об’єктивної сторони злочин може виявитися в таких формах; 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеними предметами шляхом шах­райства.
  5.  Поняття «викрадення», «привласнення», «вимагання» та «заволодіння шляхом шахрайства» аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (див. комен­тар до статей 185, 186, 189-191 КК). Але на відміну від злочинів проти власності заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов’язковою ознакою цього злочину.
  6.  Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст. 262 КК настає не­залежно від місця вилучення цих предметів (абз. 1 п. 17 зазначеної ППВСУ).
  7.  Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бо­йових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насиль­ства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування тако­го насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, за­конно чи незаконно ті ними володіли (п. 17 зазначеної ППВСУ).
  8.  Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв’язку з виконанням службових обов’язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно (п. 19 зазначеної ППВСУ).
  9.  Вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових при­пасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів полягає в пред’ явленні особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охо­роною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу (абз. 1 п. 20 зазначеної ППВСУ).
  10.  За частинами 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інтересів щодо особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відо­мостей, які вони бажають зберегти в таємниці (абз. 2 п. 20 зазначеної ППВСУ).
  11.  Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пред’явлення ви­моги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством (абз. 4 п. 20 зазначеної ППВСУ).
  12.  Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойо­вими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивни­ми матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловжи­вання довірою (п. 21 зазначеної ППВСУ).
  13.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
  14.  На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корис­лива мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними. Наприклад, викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевір­ки пильності або для покарання відповідальних за її збереженість та іншого з подаль­шим таємним поверненням зброї на те саме місце. Тут також порушується громадська безпека і тому застосовується до винних ст. 262 КК.
  15.  Суб’єкт злочину. При викраденні та вимаганні предмета злочину суб’єктом може бути будь-яка особа, якій виповнилось 14 років, а при привласненні та заволо- дінні предметом злочину шляхом шахрайства - особа, якій виповнилося 16 років. До того ж суб’єкт привласнення спеціальний, а саме: особа, у правомірному володінні якої знаходилися вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали.
  16.  Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем кваліфікуються за ст. 410 КК.
  17.  Про відповідальність за вчинення цього злочину повторно див. коментар до частин 1, 2 і 4 ст. 32 КК. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладко- ствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, незалежно від того, чи було її за це засуджено, а також була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфікувати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, по­єднаного з насильством (п. 24 зазначеної ППВСУ).
  18.  Про відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змовою гру­пою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.
  19.  Про відповідальність за заволодіння предметами, що перелічені в ч. 1 цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем див. ко­ментар до ст. 191 КК. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мис­ливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем здійснюється внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень (п. 21 зазначеної ППВСУ).
  20.  Про відповідальність за вчинення цього злочину організованою групою див. коментар ч. 3 ст. 28 КК.
  21.  Про відповідальність за розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактив­них матеріалів див. коментар до ст. 187 КК. Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 262 КК. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою засто­сування такого насильства (п. 18 зазначеної ППВСУ).
  22.  Про відповідальність за вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, див. коментар ч. 3 ст. 189 КК і абзаци 3 і 4 зазначеної ППВСУ
  23.  Суб ’єктом розбою та вимагання може бути будь-яка особа, якій виповнилося 14 років.
  24.  Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристро­ями є самостійним складом злочину, подальші їх носіння, зберігання, ремонт, пере­дача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК (абз. 1 п. 25 зазначеної ППВСУ).
  25.  Незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами та подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передба­чених ч. 1 ст. 262 КК і залежно від наслідків - частинами 1 чи 2 ст. 265 КК (абз. 2 п. 25 зазначеної ППВСУ).
  26.  Якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних мате­ріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину (абз. 1 п. 26 зазначеної ППВСУ).
  27.  За сукупністю злочинів, передбачених статтями 257 і 262 або ч. 1 ст. 263 КК, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів члена­ми вже існуючої банди (абз. 2 п. 26 зазначеної ППВСУ).