Стаття 258-2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту

  1. Ті самі дії, вчинені з використанням засобів масової інформації, -

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 2582 згідно із Законом України № 170-Увід 21 верес­ня 2006р.)

  1.  Об’єктивна сторона виражається у двох формах: 1) публічні заклики до вчи­нення терористичного акту; 2) розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами.
  2.  Цей злочин являє собою публічне підбурювання до вчинення терористичного акту, поняття якого сформульовано законодавцем у ст. 258 КК як одного з видів теро­ризму, терористичної діяльності (терористичного злочину).
  3.  Відповідно до Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, термін «пуб­лічне підбурювання до вчинення терористичного злочину» означає розповсюдження повідомлення для населення або доведення такого повідомлення до відома населення в інший спосіб з метою підбурювання його до вчинення терористичного злочину, якщо така поведінка, незалежно від того, є чи не є вона безпосередньою підтримкою теро­ристичних злочинів, становить загрозу того, що може бути вчинено один чи більш ніж один такий злочин (ч. 1 ст. 5).

Із цього випливає, що під публічними закликами до вчинення терористичного акту як формою вчинення злочину необхідно розуміти звернення до широкого кола людей з проханням, умовлянням, запрошенням, підкупом, вимогою (погрозою, примусом) вчинити терористичний акт. Публічні заклики до вчинення терористичного акту ста­новлять закінчений злочин незалежно від реакції на них осіб, до яких було звернення вчинити терористичний акт.

  1.  Публічні заклики до вчинення терористичного акту можуть мати як загальний, неконкретизований характер, так і полягати у публічному підбурюванні не в загальній формі до вчинення терористичного акту, а до конкретного терористичного акту. В останньому випадку все скоєне потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, а саме за публічні заклики до вчинення терористичного акту і за готування до теро­ристичного акту.
  2.  Поширення матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту означає їх поширення (роздача, передача, розсилання поштою тощо) серед багатьох людей для ознайомлення їх із цими закликами для публічного підбурювання до вчинення теро­ристичного акту.
  3.  Матеріали із закликами до вчинення терористичного акту - це створені для роз­повсюдження ті чи інші витвори на тих чи інших матеріальних носіях інформації із закликами до вчинення терористичного акту.
  4.  Виготовлення матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту - це створення або розмноження того чи іншого витвору на тих чи інших матеріальних носіях інформації з указаними закликами для публічного підбурювання до вчинення терористичного акту.
  5.  Зберігання матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту - це воло­діння цими матеріалами для подальшого їх розповсюдження з метою публічного під­бурювання до вчинення терористичного акту. Зберігання матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту без мети їх розповсюдження і підбурювання до вчи­нення терористичного акту не утворює складу злочину.
  6.  Суб’єктивна сторона всіх видів публічних закликів до вчинення терористич­ного акту характеризується прямим умислом і метою підбурювання до вчинення те­рористичного акту.
  7.  При виготовленні та зберіганні матеріалів із публічними закликами до вчинен­ня терористичного акту необхідна мета розповсюдження цих матеріалів і підбурюван­ня до вчинення терористичного акту.
  8.  Мотиви злочину можуть бути різними.
  9.  Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося шістнадцять років.
  10.  Під вчиненням із використанням засобів масової інформації публічних закли­ків до вчинення терористичного акту або розповсюдженням, виготовленням чи збері­ганням з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами (ч. 2 ст. 258[25] КК) необхідно розуміти скоєння цих дій з використанням преси, радіо, телебачення та інших засобів, що мають на меті поширення відомостей, знань (наприклад, Інтернет).