Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності
- Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, -
карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.
- Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, -
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
(Стаття 259 у редакції Закону України № 4955-УІ від 7 червня 2012 р.)
- Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності є по суті завідомо неправдивим повідомленням про акт тероризму. Воно порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезорганізації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, породжує неправдиві чутки, паніку серед населення, відволікає певні сили і засоби від виконання їх обов’язків, призводить до обмеження прав і свобод людей, заподіює істотну майнову шкоду тощо.
- Засобом злочину є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
- Об’єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
- Неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - це доведення вказаної інформації до відома будь-якої особи (юридичної чи фізичної), органів влади тощо.
- Злочин з формальним складом. Може бути вчинений у формі дії і є закінченим з моменту неправдивого повідомлення.
- Форми повідомлення можуть бути різними: усно, письмово або з використанням технічних засобів (комп ’ютер, радіо, телефон тощо), відкритим, замаскованим під чужим ім’ям або анонімним способом.
- Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за відомістю - тобто винний знає про те, що відомості, які ним повідомляються, є неправдивими.
- Мета та мотиви злочину можуть бути різними.
- Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.
- Про тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 259 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 258 КК. Про повторність злочину (ч. 2 ст. 259 КК) див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.