Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності

  1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, -

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

  1. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повтор­но, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

(Стаття 259 у редакції Закону України № 4955-УІ від 7 червня 2012 р.)

  1.  Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності є по суті завідомо неправдивим повідомленням про акт тероризму. Воно порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезоргані­зації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, породжує неправ­диві чутки, паніку серед населення, відволікає певні сили і засоби від виконання їх обов’язків, призводить до обмеження прав і свобод людей, заподіює істотну майнову шкоду тощо.
  2.  Засобом злочину є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відпо­відають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
  3.  Об’єктивна сторона злочину полягає у неправдивому повідомленні про під­готовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
  4.  Неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які за­грожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - це доведення вказаної інформації до відома будь-якої особи (юридичної чи фізичної), органів влади тощо.
  5.  Злочин з формальним складом. Може бути вчинений у формі дії і є закінченим з моменту неправдивого повідомлення.
  6.  Форми повідомлення можуть бути різними: усно, письмово або з використанням технічних засобів (комп ’ютер, радіо, телефон тощо), відкритим, замаскованим під чужим ім’ям або анонімним способом.
  7.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за відо­містю - тобто винний знає про те, що відомості, які ним повідомляються, є неправ­дивими.
  8.  Мета та мотиви злочину можуть бути різними.
  9.  Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.
  10.  Про тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 259 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 258 КК. Про пов­торність злочину (ч. 2 ст. 259 КК) див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.