Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спри­чинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1.  Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він заподіює тяжкі наслідки: вчинення злочинів із використанням зброї, загибель людей, спричинення їм тілесних ушкоджень тощо.
2.  Предметом злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси (див. коментар ст. 262 КК). Проте на відміну від злочинів, передбачених статтями 262 і 263 КК, предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мисливська зброя, і бойові при­паси до неї (абз. 2 п. 27 ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002р. № 3).
3.  Об’єктивна сторона злочину - недбале зберігання вогнепальної зброї або бо­йових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
4.  Відповідальність за ст. 264 КК настає у випадках зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загаль­ноприйнятими правилами застережних заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а також незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (абз. 1 ст. 27 зазначеної ППВСУ).
5.  До числа таких нормативно-правових актів належать: Положення про відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя», затверджене Указом Президента України від 29 квітня 1995 р. № 341/95; Положення про дозвільну систему, затвердже­не Постановою КМУ від 12 жовтня 1992 р. № 576; Положення про порядок видачі народним депутатам України та окремим посадовим особам апарату ВРУ у тимчасо­ве користування вогнепальної зброї, її обліку і зберігання, затверджене наказом МВС від 24 липня 1996 р. № 524; Інструкція про порядок виготовлення, придбання, збері­гання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гу­мовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертель­ної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 тощо.

1.  Злочин вважається закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків.
2.  Буквальне тлумачення словосполучення «загибель людей» означає настання смерті двох чи більше осіб. У ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3 під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки - це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості - двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди - будь-якій юридичній чи фізичній осо­бі (абз. 3 п. 27 зазначеної ППВСУ).
3.  Між недбалим зберіганням вогнепальної зброї і бойових припасів та загибеллю людей або іншими тяжкими наслідками повинен бути причинний зв’язок.
4.  Із суб’єктивної сторони злочин щодо самої дії або бездіяльності характеризу­ється умислом або необережністю, а щодо наслідків можлива тільки необережна форма вини. У цілому злочин є необережним.
5.  Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно від того, чи було зберігання будь-якої вогнепальної зброї та будь-яких бойових при­пасів законним чи незаконним (абз. 2 ст. 27 зазначеної ППВСУ).

Порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також боєпри­пасами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне за собою відповідальність за відповідною частиною ст. 414 КК.