1. Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1.  Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1.  Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті форму­ваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1.  Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1.  Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до за­гибелі людей чи інших тяжких наслідків, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

1.  Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені час­тинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітка. 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають ор­ганізаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядко­ваність та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

1. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які неза­конно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

1.  Не передбачені законом воєнізовані або збройні формування є спеціальними видами злочинної організації (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК). Суспільна небезпеч­ність цього злочину полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою воєнізованих та збройних формувань є джерелами підви­щеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення злочинів, переростання в банди, протистояння з органами влади, веде до необхіднос­ті приборкання їх силою з усіма випливаючими із цього наслідками та ін.
2.  Об’єктивна сторона злочину виявляється у таких формах: 1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань (ч. 1 ст. 260 КК); 2) участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260 КК); 3) створення не передбачених законом збройних формувань (ч. 2 ст. 260 КК); 4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260 КК).
3.  Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структу­ру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка (п. 1 примітки до ст. 260 КК).
4.  Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю (п. 2 примітки до ст. 260 КК).
5.  Поняття зброї і озброєності ті самі, що і при характеристиці бандитизму (див. коментар до ст. 257 КК).
6.  З об’єктивної сторони обов’язковою є незаконність створення воєнізованого або збройного формування. Відповідно до Конституції України «на території України за­бороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не перед­бачених законом» (ч. 6 ст. 17), «політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань» (ч. 2 ст. 37).

Згідно із Законом України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється, якщо їх метою є «створення незаконних воєнізованих формувань» (абз. 5 ст. 4), «об­меження загальновизнаних прав людини» (абз. 6 ст. 4).

1.  Незаконними є воєнізовані формування, створення яких заборонено Конститу­цією України, а також воєнізовані і збройні формування, не передбачені іншими за­конами України. Незаконними є й ті воєнізовані або збройні формування, які всупереч Конституції України та законам України створюються за рішеннями органів влади або органів місцевого самоврядування.
2.  Під створенням не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань необхідно розуміти їх утворення (організацію, заснування). Створення незаконного воєнізованого або збройного формування може виявлятися в різних діях, які призвели до його організації. Поняття «створення злочинного формування» дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК.
3.  Злочин з формальним складом вважається закінченим з моменту створення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо ними не вчинено жодної дії, заради якої вони були створені. Якщо винному не вдалося створити воєнізоване або збройне формування, його дії слід кваліфікувати як замах на створення відповідного формування.
4.  Участю в діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних фор­мувань вважається членство в таких формуваннях, перебування у їх складі та виконан­ня будь-яких дій для їх успішного функціонування. Частини 1 і 2 ст. 260 передбачають відповідальність за участь у діяльності формування. Тому сам факт дачі згоди на вступ, як і вступ до воєнізованого або збройного формування, якщо особі не вдалося з причин, що не залежали від її волі, взяти участь у діяльності такого формування, слід кваліфі­кувати як замах на участь у діяльності воєнізованого або збройного формування.
5.  Із суб’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умис­лом.
6.  Цілі і мотиви створення не передбаченого законом воєнізованого або збройно­го формування можуть бути різними. Ці формування створюються, як правило, для виконання завдань, властивих силовим структурам (забезпечення безпеки об’єктів або осіб - захист, оборона, охорона, примушення тощо).
7.  Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
8.  Поняття керівництва злочинним воєнізованим або збройним формуванням (ч. 2 ст. 260 КК) дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. Злочин вважа­ється закінченим з моменту вчинення дій, які означають керівництво воєнізованим або збройним формуванням.

1.  Під фінансуванням незаконного воєнізованого або збройного формування (ч. 3 ст. 260 КК) слід розуміти забезпечення їх грошима, валютними цінностями, коштовностями тощо.
2.  Постачання незаконному воєнізованому або збройному формуванню зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. 3 ст. 260 КК) означає надан­ня, доставлення тощо зазначених предметів цьому формуванню.
3.  Про поняття зброї, боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки див. коментар до статей 257, 262, 410 КК.
4.  Участь у складі передбачених частинами 1, 2 ст. 260 або ч. 4 ст. 260 КК воєні­зованих або збройних формувань у нападі на підприємства, установи чи громадян має місце в тих випадках, коли як члени відповідного незаконного формування, так і інші особи, не члени такого формування, спільно безпосередньо вчиняють зазначений на­пад, тобто є його співвиконавцями.
5.  Під нападом на підприємства, установи чи громадян слід розуміти дії, пов’язані із застосуванням насильства або з реальною можливістю його негайного застосуван­ня для досягнення того чи іншого результату: захоплення підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкоджання роботі, зупинки функціонування, їх використання тощо.
6.  Вчинення у складі незаконного воєнізованого або збройного формування інших злочинів необхідно кваліфікувати за сукупністю частин 1 або 2 ст. 260 КК і статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за ці злочини.
7.  Для кваліфікації дій винного за ч. 5 ст. 260 КК за ознакою загибелі людей необхідна наявність смерті не менше двох осіб. Загибель однієї людини є різновидом інших тяжких наслідків. Про поняття інших тяжких наслідків див. коментар до ст. 258 КК.
8.  Згідно з ч. 6 ст. 260 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, за наявності двох умов: а) особа до­бровільно вийшла зі злочинного формування; б) повідомила про його існування ор­гани державної влади чи місцевого самоврядування.

Добровільність означає остаточний вихід особи з різних мотивів зі злочинного фор­мування з власної волі, за усвідомлення нею можливості й надалі брати участь у ньому. Тут має місце не добровільна відмова від злочину (див. коментарі до статей 17 і 31 КК), а добровільне припинення участі в триваючому злочині. Якщо особа, яка перебувала у складі не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, добровіль­но вийшла з нього і повідомила про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260 КК, але несе відповідальність за ст. 263 КК.