або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження по­терпілому, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

          Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жін­ки, або якщо вони були пов’язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

             Предметом цього злочину виступають наркотичні засоби, психотропні речови­ни або їх аналоги, що вводяться в організм іншої особи проти її волі (про визначення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів див. п. 1 коментаря до ст. 305 КК).

             Об’єктивна сторона злочину полягає в незаконному введені будь-яким спосо­бом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи всупереч її волі.

Під незаконним введенням розуміють будь-які дії, спрямовані на введення в орга­нізм іншої особи зазначених засобів і речовин (ін’єкція, додавання в їжу, лікарські препарати, напої тощо) за відсутності права на такі дії.

Способи незаконного введення в організм іншої особи наркотичних засобів і пси­хотропних речовин можуть бути різними, а саме: обман, примушування (психічний примус), насильство (фізичний примус). Лише їх застосування свідчить про введення в організм вказаних засобів і речовин всупереч волі іншої особи.

Психічне та фізичне насильство застосовується винним з метою подавлення волі потерпілого і може виражатися в утриманні потерпілого силоміць під час введення в його організм наркотичного засобу чи психотропної речовини шляхом ін’єкцій, за­лякування його застосуванням фізичного насильства, повідомлення йому неправдивих відомостей чи приховування від нього певних відомостей з метою введення в його організм цих засобів або речовин.

Слід зазначити, що спосіб введення, вид наркотичного засобу чи психотропної речовини, його кількість на кваліфікацію не впливають. Ведення в організм іншої особи наркотичних засобів лікарем, хоч і всупереч волі цієї особи або без її згоди, з метою профілактики або лікування не містить складу цього злочину.

             Злочин вважається закінченим з моменту незаконного введення зазначених за­собу чи речовин (п. 13 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви, якими керується винний, можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. При заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, а також смерті кваліфікувати вчинене за ст. 314 необхідно лише у випадку, коли до настання таких наслідків встановлено необережну форму вини. У разі, якщо такі наслідки охоплювались умислом винного, вчинене слід кваліфікувати за від­повідними статтями, що передбачають злочини проти життя та здоров’я особи (статті 115, 122, 121 КК та ін.).
 

             Суб’єкт цього злочину - загальний; особа, що досягла 16-річного віку.

             Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені в ч. 2 ст. 314 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті: 1) якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або 2) повторно, або 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-312 та 314-318 цього Кодексу, або 4) щодо двох чи більше осіб, або 5) якщо такі дії заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

             За змістом ч. 2 ст. 314 КК та відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи про­тидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» під психічною чи фізичною наркотичною залежністю слід розу­міти стан особи, який характеризується хворобливою пристрастю до вживання нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що виникла внаслідок їх неза­конного введення в її організм (п. 13 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Така залежність характеризується виникненням ряду патологічних станів внаслідок припинення вжи­вання наркотичних засобів. Саме тому, що в результаті наркотичної залежності особа споживає все більше наркотичних засобів чи психотропних речовин і сприяє незакон­ному обігу таких засобів чи речовин, цей наслідок є особливо суспільно небезпечним. Вирішуючи питання про те, чи призвело до наркотичної залежності потерпілого неза­конне введення йому в організм наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, слід виходити як з обставин справи, так і з висновку експерта.

             Вчинення злочину, передбаченого ст. 314 КК, повторно передбачає незаконне введення наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів винною особою вдруге і більше разів за умови, що не спливли встановлені законом строки давності за вчинення попереднього такого діяння (повторність тотожних злочинів). При цьому незаконне введення вказаних засобів чи речовин може здійснюватись винним як щодо однієї особи, так і щодо різних осіб. Детальніше про ознаки повторності див. комен­тар до ст. 32 КК.

             Вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-312 та 314-318 цього Кодексу, передбачає повторність однорідних злочинів. Детальніше про ознаки такої повторності див. коментар до ст. 32 КК.

             При вирішенні питання про кваліфікацію злочину за ознакою незаконного введення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм двох чи більше осіб (ч. 2 ст. 314 КК) потрібно враховувати, що такі дії повинні охоплюватись єдиним злочинним наміром винного і вчинятись, як правило, в одному й тому ж міс­ці та без значного розриву в часі. У випадках, коли зазначені засоби (речовини) було незаконно введено в організм двох і більше осіб в різні проміжки часу і це не охоплю­валось єдиним наміром винного, має місце повторність даного злочину (п. 13 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

             При незаконному введенні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушко­джень визначається судово-медичною експертизою на підставі Правил судово-медич­ного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як і у справах про злочини, передбачені статтями 121 чи 122 КК (детальніше про ознаки заподіяння таких на­слідків див. коментар до цих статей).

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень у цьому випадку мають визначатись не як результат застосованого насильства взагалі, а безпосередньо від введених в організм наркотичного засобу чи психотропної речовини або їх аналогів. Заподіяння потерпі­лому тілесних ушкоджень у разі насильства з метою подолати опір потерпілого по­требує додаткової кваліфікації за статтями 121 чи 122 КК.

             Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. 3 ст. 314 КК. Зокрема, вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті: 1) щодо неповно­літнього або 2) щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, або 3) щодо вагітної жінки, або 4) пов’язаних з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, або 5) внаслідок яких настала смерть потерпілого.

             При кваліфікації дій за ознакою вчинення їх щодо неповнолітнього слід мати на увазі, що винний повинен усвідомлювати, що вчиняє насильницьку наркотизацію неповнолітнього. Це означає, що йому або відомий неповнолітній вік потерпілого, або ж за обставинами справи він міг і повинен був таку обставину усвідомлювати.

             Використання безпорадного стану потерпілого як кваліфікуюча ознака неза­конного введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів наявна в тих випадках, коли особа за своїм психічним або фізичним станом неспромож­на розуміти характер та наслідки вчинюваних щодо неї дій або чинити опір (через мало­літній вік, фізичні вади, розлад психічної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо). Винний повинен усвідомлювати, що потерпілий перебуває саме у безпо­радному стані і при цьому не має значення, чи винний сам призвів до такого стану по­терпілу особу, чи вона перебувала в безпорадному стані незалежно від його дій.

             Така ж усвідомленість повинна мати місце і у випадках, коли насильницька наркотизація застосовується до вагітної жінки. Підвищена небезпечність таких дій полягає в тому, що внаслідок введення в організм вагітної жінки наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може мати місце залежність народженої дити­ни від наркотиків.

             Особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини визначені МОЗ. Про їх визначення див. п. 1 коментаря до ст. 305 КК. Для кваліфікації дій ви­нного за ч. 3 ст. 314 КК не має значення, чи настали якісь наслідки від введення їх в організм іншої особи. Сам факт незаконного введення таких речовин в організм є достатньою підставою для кваліфікації дій винного за ч. 3 ст. 314 КК.

             При визначенні такої кваліфікуючої ознаки даного злочину, як настання смер­ті потерпілого (ч. 3 ст. 314 КК), необхідно встановити, що це сталося саме внаслідок незаконного введення в організм людини проти її волі наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів. При цьому дії винного мають характеризуватися прямим умислом щодо насильницького введення в організм людини зазначених засо­бів чи речовин і необережністю щодо настання смерті. Вони повністю охоплюються

ч.  3 ст. 314 КК і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребують.

Якщо ж умисел винного був спрямований на позбавлення потерпілого життя, зло­чинні дії підлягають кваліфікації за ч. 1 або відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 та ч. 2 чи ч. 3 ст. 314 (п. 13 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Проведення судово-медичної експертизи в таких справах є обов’язковим.