Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді­яльністю на строк до трьох років.

             Та сама дія, вчинена батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання по­терпілого чи піклування про нього, його тренером, або повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу, -

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

             Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

             Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров’ю потерпілого або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

(Стаття 323 в редакції Закону України № 616-УІ від 1 жовтня 2008 р.)

         Предметом цього злочину є допінг.

Згідно із Законом України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р. допінг - це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездат­ності спортсменів, є потенційно небезпечними для їх здоров’я і заборонені для вико­ристання Всесвітнім антидопінговим кодексом. До заборонених речовин належать стимулятори, наркотики, анаболіки, діуретики, пептидні та гликсопротеїдні гормони та їх аналоги тощо. Очевидно, що ці речовини належать до різних фармакологічних груп, однак вони об’єднані в допінги з позицій цілей їх застосування - штучне створення фізичного стану спортсмена, сприятливого для досягнення ним спортивних цілей.

Речовини, що застосовуються як допінги, є високоактивними засобами тваринно­го і рослинного походження або їх синтетичними аналогами. Майже всі вони вико­ристовуються у лікарняній практиці, де їх застосування має вимушений, як правило, короткочасний характер, і здійснюється під наглядом лікаря.

Генеральна конференція Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) на своїй 33-й сесії, яка відбулася 18 листопада 2005 р. у Парижі, прийняла Міжнародну конвенцію про боротьбу з допінгом у спорті (далі - Конвенція) (ОВУ. - 2006. - № 34 (6 верес.). - С. 54. - Ст. 2421). Конвенція була ратифікована ВРУ 3 серпня 2006 р. Згідно з Конвенцією «використання» допінгу означає застосування, пероральне введення, ін’єкцію або вживання будь-яким іншим способом будь-якої за­бороненої речовини або забороненого методу. Перелік заборонених методів та речовин - Заборонений список - є доповненням І до Конвенції.

Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) уклало заборонений список 2006 р. Всесвітнього антидопінгового кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2006 р., згідно з яким допінгом визнаються перш за все субстанції та методи, заборонені у будь-який час (під час, до та поза змаганнями). До них віднесені заборонені речовини (81 анабо- лічні речовини, 82 гормони та подібні до них речовини, 83 бета-2 агоністи, 84 речовини з антиестрогенною активністю, 85 діуретики та інші маскуючі речовини) та заборонені методи (М1 посилення перенесення кисню, М2 хімічні та фізичні маніпуляції, М3 ген­ний допінг), речовини та методи, заборонені на змаганнях (86 стимулятори, 87 нарко­тики, 88 канабіноїди, 89 глюкокортикостероїди), а також речовини, заборонені в окремих видах спорту (Р1 алкоголь, Р2 бета-блокатори), а також специфічні субстанції.

Потерпілими при вчиненні цього злочину є неповнолітні, що займаються фізичною культурою чи спортом, тобто такими видами діяльності, при зайнятті якими можливе використання допінгу.

             Об’єктивна сторона цього злочину виражається у спонуканні неповнолітніх до застосування допінгу (як на змаганнях, так і під час особистих тренувань).

Під спонуканням слід розуміти «будь-які умисні дії (умовляння, пропозиції, по­ради, переконування, примушування, застосування насильства, погрози, шантаж тощо), спрямовані на збудження у такої особи бажання вживати допінг чи спробувати це зробити хоча б один раз. Такі дії можуть полягати у даванні керівниками спортив­них, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосу­вання допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо» (п. 13 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2). Якщо спосіб спонукання сам по собі створює склад само­стійного злочину (спричинення тілесних ушкоджень, шахрайство та ін.), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

             Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на неповнолітньо­го з метою примусити його до застосування допінгу. При цьому не має значення, чи погодився неповнолітній під таким тиском на вживання допінгу. Якщо зазначені дії призвели до настання наслідків, передбачених частинами 3, 4 цієї статті, злочин вва­жається закінченим з моменту настання таких наслідків. Обов’язковим тут є встанов­лення причинного зв’язку між застосуванням допінгу та тяжкими наслідками. Якщо такі наслідки настали як результат примусу при спонуканні чи будь-яким іншим чи­ном - відповідальність настає не за частинами 3, 4 ст. 323 КК, а за сукупністю части­нами 1 чи 2 ст. 323 КК та відповідного злочину проти життя та здоров’я.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєднується, як правило, із спеціальною метою - примусити потерпілого застосувати допінг. У випад­ку настання тяжких наслідків, передбачених частинами 3, 4 ст. 323 КК, ставлення винно­го до настання таких наслідків повинно виражатись у необережній формі вини.

             Суб’ єктом злочину, передбаченого ч. 1 цієї статті, є будь-яка особа, яка досягла 18-річного віку (пп. 3 і 4 ППВСУ від 27 лютого 2004р. № 2). У випадку, коли вчинен­ня таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового станови­ща, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.

             Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. 2 ст. 323 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті: 1) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов’язки щодо вихован­ня чи піклування про нього; 2) тренером; 3) повторно або 4) особою, яка раніше вчи­нила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317 чи 324 КК.

Визначення батька, матері, вітчима, мачухи, опікуна, піклувальника або особи, на яку покладено обов’язки щодо виховання чи піклування, визначаються СК.

Тренер - це спеціаліст з якогось виду спорту, який веде навчально-тренувальну роботу, спрямовану на виховання та вдосконалення майстерності спортсменів, розви­ток їхніх функціональних можливостей.

Про зміст ознак вчинення винним дій, вказаних у ч. 1 ст. 323 КК, повторно, або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317 та 324, див. коментар до статей 32, 315 КК.

             Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені в частинах 3 та 4 цієї статті. Ними є вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені щодо двох або більше осіб, або якщо вони заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого. Зміст вчинення винним дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, щодо двох чи більше осіб див. коментар до ст. 315 КК. Шкода здоров’ю потерпілого, крім істотної, - це будь-який розлад його здоров’я, крім істотного, причинно пов’язаний із схилянням неповнолітнього до застосування допінгу.

Частина 4 цієї статті передбачає обставини, які суттєво підвищують ступінь тяж­кості злочину, а саме: вчинення дій, передбачених частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров’ю потерпілого або інші тяжкі наслідки. Істотною шкодою, що заподіяна здоров’ю неповнолітнього потерпілого, є заподіяння хоча б одному неповнолітньому потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спри­чинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а інші тяжкі наслідки - це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одному потерпілому. При цьому заподіяння смерті потребує до­даткової кваліфікації за злочини проти життя особи.