Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захво­рюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

             Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі на­слідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

(Стаття 325 у редакції Закону України № 1125-УІ від 17 березня 2009 р.)

          З об’єктивної сторони цей злочин передбачає: порушення санітарних правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним за­хворюванням, а також масовим інфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними; настання наслідків у вигляді створення реальної можливості поширення епідемічних, інших інфекційних або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або поширення названих захворювань; причинний зв’ язок між допущеними порушен­нями та будь-яким із названих наслідків.

Санітарні правила та норми щодо запобігання та боротьби з епідемічними, інши­ми інфекційними захворюваннями та масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями) встановлюються відповідно до Основ законодавства України про охо­рону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ (ВВРУ. - 1993. - № 4 (26.01.93). - Ст. 19) зі змінами, законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ (ВВРУ. - 1994. - № 27 (05.07.94). - Ст. 218) зі змінами та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р. № 1645-ІІІ (ОВУ. - 2000. - № 17 (12.05.2000). - Ст. 690) зі зміна­ми, «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-ІІІ (ВВРУ. - 2001. - № 49 (07.12.2001). - Ст. 258) зі змінами та інших нормативно-право­вих актів.

Порушення цих правил та норм може полягати в дії або бездіяльності та означає їх невиконання або неналежне виконання (наприклад, допущення в’їзду на територію України іноземного громадянина з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодавством України; непроведення дезинфекції у вогнищі захворювання тощо).

Наслідки цього злочину полягають у створенні реальної можливості поширення епідемічних або інших заразних захворювань або поширенні вказаних захворювань.

Епідемічними вважаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масо­во поширюватися серед населення на відповідній території за короткий проміжок часу.

Інфекційні хвороби - розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудни­ками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токси­нами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення. Серед інфекційних хвороб виділяють небезпечні та особливо небезпечні. Небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’ я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я; особливо небезпечні інфекційні хво­роби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед насе­лення. Список хвороб, які визнаються особливо небезпечними інфекційними та не­безпечними інфекційними, міститься у Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, за­твердженому наказом МОЗ від 19 липня 1995 р. № 133.

Масові неінфекційні захворювання (отруєння) - масові захворювання, виникнен­ня яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів
 

середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів ді­яльності, продукції, робіт, послуг.

Порушення правил та норм має бути причинно пов ’язане або з поширенням епі­демій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого по­ширення.

             Злочин вважається закінченим з моменту фактичного настання вказаних на­слідків або створення реальної загрози їх настання.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується або умисним порушенням встановлених правил, або їх порушенням через необережність, а до наслідків - не­обережність. При цьому можливість спричинення поширення зазначених захворювань повинна усвідомлюватися суб’єктом злочину.

             Суб’єкт цього злочину - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку, у тому числі і службова, в обов’ язки якої входить виконання передбачених законом правил та норм по боротьбі з епідеміями та іншими заразними захворюваннями (службові особи підприємств, організацій, установ; медичні працівники, працівники санепідем­станцій, ветеринарні лікарі; працівники тваринницьких ферм тощо), а також інші особи, у тому числі інфекційні хворі, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, які порушили правила та норми, вста­новлені з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) та боротьби з ними. Службові особи за порушення цих правил можуть нести відповідальність за сукуп­ністю злочинів - за ст. 325 КК та за відповідний службовий злочин.

             Частина 2 ст. 325 КК передбачає такі обтяжуючі обставини, як вчинення діянь, передбачених ч. 1, якщо вони спричинили загибель людини чи інші тяжкі наслідки.

Спричинення загибелі людей означає настання хоча б однієї смерті людини, при­чинно пов’язаної із порушенням правил та норм, передбачених у ч. 1 ст. 325 КК. Інші тяжкі наслідки охоплюють захворювання людей, великі матеріальні витрати, що пов’язані з ліквідацією наслідків порушення зазначених правил та норм, тощо. Де­тальніше див. коментар до ст. 326 КК.

Вина щодо вказаних наслідків характеризується необережністю.