Джерелами правового регулювання перевезень в Україні є сукуп­ність нормативно-правових актів, які регулюють здійснення того чи того виду перевезення. Основні з них:

•  ЦК України;
•  Кодекс торговельного мореплавства України;
•  Повітряний кодекс України;

-       Сгаїут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Мі­ністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457;

-       Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401;

-       Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений по­становою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801.

Окрім них, існує велика кількість відомчих актів: правила перевезень, тарифи, технічні умови навантаження та кріплення вантажів тощо.

За характером об ´єкта, що перевозиться, розрізняють перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти.

Перевезення, залежно від виду транспорту, яким вони здійснюються,

. діляються на:

•  залізничні;
•  внутрішніми водними шляхами (річкові);
•  морські;
•  повітряні;
•  автомобільні.

Залежно від того, здійснюються перевезення одним чи кількома тран­спортними підприємствами, перевезення поділяються на:

-       перевезення місцевого сполучення - здійснюються в межах терито­ріальної сфери дії одного транспортного підприємства;

-       перевезення прямого сполучення - здійснюються кількома тран­спортними підприємствами одного виду транспорту;

•  перевезення прямого змішаного сполучення - ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ КІЛЬКО- ма транспортними підприємствами різних видів транспорту, але $ єдиним транспортним документом.

Згідно з Законом України “Про залізничній транспорт” від 4 лищц 1996 р., перевезення на залізничному транспорті поділяються на пере­везення:

•  прямого залізничного сполучення - перевезення вантажів і пасая®. рів у межах двох та більше залізниць України;
•  прямого змішаного сполучення - перевезення, що здійснюється за­лізницями разом з іншими видами транспорту за єдиним транспорт- ним документом, складеним на весь шлях;
•  міжнародного залізничного сполучення - перевезення пасажир^ вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною й інозем­ними державами;
•  непрямого міжнародного сполучення - перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного доку- мента в процесі транспортування.

На залізничному транспорті, залежно від кількості вантажу, розрізняють:

•  дрібні перевезення;
•  повагонні перевезення;
•  помаршрутні перевезення (перевезення потягами).

На морському транспорті виділяють:

•  лінійні (регулярні) перевезення - здійснюються на певних напрям­ках за твердим розкладом;
•  трампові (нерегулярні) перевезення - здійснюються на основі віль­ної домовленості сторін.

На морському транспорті перевезення також бувають: каботажню* (між портами України) та міжнародними.

Згідно з Законом України “Про автомобільній транспорт” від 5 травні 2001 р., послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються на:

•  автобусні;
•  таксі;
•  вантажопасажирські перевезення пасажирів і багажу.

Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загаль: і

то користування поділяються на:

•  міські - перевезення за маршрутами в межах території населеног: пункту;

•        приміські - перевезення за маршрутами завдовжки до 50 км лежно від адміністративно-територіального поділу, крім місьи маршрутів;

•        міжміські внутрішньообласні - перевезення за маршрутами, до*»- на яких перевищує 50 км і які проходять у межах території А* номної Республіки Крим чи області;
 

 
. міжміські міжобласні - перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які виходять за межі території Автономної Респу­бліки Крим чи області.